20 серпня 2019 року м. Херсон
справа № 654/3047/18
провадження № 22-ц/819/869/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарГеленко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» нарішення Голопристанського районного суду Херсонської областіу складі судді Ширінської О.Х. від 22 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором оренди,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором оренди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за договором оренди транспортного засобу від 09 серпня 2016 року, вона передала, а Державне підприємство «Геройське дослідно-промислове підприємство» прийняло за плату в строкове користування належний їй на праві власності автомобіль марки УАЗ, модель 3163-030, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За умовами укладеного договору орендар за користування автомобілем мав сплачувати орендну плату готівкою один раз на квартал у розмірі 4 500 гривень. Загальна сума орендної плати становить 36 000 гривень.
Транспортний засіб був переданий в користування на підставі акту прийому-передачі транспортного засобу № 6 від 09.08.2016 року.
Після закінчення строку оренди акт приймання-передачі транспортного засобу від орендаря до орендодавця не складався.
Всупереч умов договору, відповідач лише один раз після укладання договору оренди сплатив за користування автомобілем 1000 грн. і у подальшому жодних виплат не здійснював.
При зверненні до податкової інспекції у Голопристанському районі їй стало відомо, що станом на 21.08.2018 відповідачем сплачено податок за договором оренди за 4-й квартал 2016 року та за 1-й і 2-й квартал 2017 року, хоча фактично орендна плата за ці періоди не виплачувалася. Відомості про сплату податків за договором оренди за 3-й, 4-й квартали 2017 року та 1-й і 2-й квартали 2018 року у ДПІ відсутня.
Посилаючись на те, що строк дії договору оренди транспортного засобу від 09 серпня 2016 р. закінчився 09 серпня 2018 р., втім відповідачем так і не було виплачено обумовлену суму орендної плати, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором оренди, 3% річних та інфляційні витрати, що у загальній сумі становить 46 825 грн. а також судові витрати, які складаються із витрат на юридичну допомогу та судового збору.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 09.08.2016 року - універсал-В, легковий, марки УАЗ, моделі 3163-030, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у загальній сумі 46825,35 грн.; судовий збір у розмірі 704,80 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8300 грн., всього: 55 830,15 грн.
В апеляційний скарзі Державне підприємство «Геройське дослідно-промислове підприємство», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити в частині визнаної відповідачем суми нове судове рішення, яким стягнути на користь позивачки орендну плату в розмірі 11454,06 грн, в решті позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апелянта не визнала, рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 09 серпня 2016 року ОСОБА_3 передала, а Державне підприємство «Геройське дослідно-промислове підприємство» прийняло за плату в строкове користування транспортний засіб, а саме: універсал-В легковий, марки УАЗ, модель 3163-030, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого центр ДАІ 6507, 11.04.2014 року.
Договір укладений в письмовій формі, посвідчений нотаріально, зареєстрований у встановленому законом порядку ( а.с. 68).
Відповідно до умов укладеного правочину транспортний засіб переданий в оренду для виконання уставних цілей орендаря в межах України, строком на 2 роки, тобто до дев?ятого серпня дві тисячі дев?ятнадцятого року (пункти 2.1, 4.1).
Сторони визначилися, що орендна плата має сплачуватися у повному обсязі готівкою один раз на квартал в період з 01 по 05 число місяця наступного за кварталом у розмірі 4500 грн за квартал. Загальна сума орендної плати становить 36 000 гривень. (пункти 5.1, 5.2).
Орендар зобов?язався своєчасно сплачувати орендну плату та сплачувати податок з фізичних осіб за орендодавця (п.п. «в», п.7.1).
Всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути нотаріально посвідчені ( пункт 8.6).
Передача орендованого транспортного засобу здійснена на підставі актів приймання-передачі транспортного засобу від 09 серпня 2016 року( а.с. 81,82).
Із наданих сторонами доказів вбачається, що згідно акту (звіту) від 01.10.2016 р. №2016/1 про користування автомобілем до Договору оренди транспортного засобу №2564 від 09.08.2016 р., орендна плата за користування автомобілем за 3-й квартал 2016 р. складала 2 592,00 грн. без ПДВ. Користування автомобілем, згідно зазначеного акту ,надано в повному обсязі, сторони одна до одної претензій не мають ( а.с. 71).
31.12.2016 р. сторонами Договору оренди був складений акт (звіт) №92016/2 про користування автомобілем до Договору оренди транспортного засобу №2564 від 09.08.2016 р., згідно з яким орендна плата за користування автомобілем за 4-й квартал 2016 р. складала 4 500,00 грн. без ПДВ, користування автомобілем надано в повному обсязі, сторони одна до одної претензій не мають ( а.с. 72).
Аналогічним актом (звітом) №2017/1 від 31.03.2017 встановлено, що орендна плата за користування автомобілем за 1 квартал 2017 року складає 4500 грн. ( а.с. 69).
Актом (звітом) №2017/2 від 30.06.2017 встановлено, що орендна плата за користування автомобілем за 2 квартал 2017 року складає 4500 грн.( а.с. 70).
Складання зазначених актів орендодавцем не вимагається законодавством і не обумовлено договором, проте, надання цих актів орендарем підтверджує факт визнання ним обов'язку здійснити орендну плату на користь позивача.
Позивачка визнає, що первісно підприємство сплатило їй орендну плату в розмірі 1000 грн. Виплату інших платежів заперечує.
Відповідач факт договірних відносин з позивачкою не оспорює, визнає заборгованість по орендній платі в розмірі 11454,06 грн. (а.с. 75).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , як в суді першої інстанції, так і при перегляді судового рішення в суді апеляційної інстанції пояснював, що працював заступником директора ДП «Геройське ДПП». При виконанні своїх службових обов'язків використовував транспортний засіб, який належить його дружині і який перебував в оренді підприємства. За використання транспортного засобу, орендна плата не сплачувалась. Після роботи автомобіль на підприємстві не залишав через специфіку виробництва та з метою збереження транспортного засобу від пошкодження, що керівництвом не заперечувалося. Автомобіль використовувався підприємством до 3.07.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ч. 1 ст. 798 ЦК Украйни предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).
Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу даних норм вбачається, що суб'єктами правовідносин за договором оренди транспортного засобу є наймодавець та наймач; об'єктом виступає транспортний засіб; змістом же даних відносин є обов'язок наймодавця передати наймачеві транспортний засіб на певний строк у користування і кореспондуючий обов'язок наймача сплатити наймодавцю орендну плату. Тобто, право наймодавця на орендну плату виникає за умови передачі транспортного засобу наймачеві і настання відповідного терміну для проведення грошової виплати, обумовленої договором.
За правилами ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами при укладенні договору оренди транспортного засобу дотримано вимоги законодавця щодо письмової форми правочину та нотаріального його посвідчення.
Позивач виконав свій обов'язок з передачі транспортного засобу у користування відповідачеві, про що складено акти приймання-передачі транспортного засобу.
Таким чином, з часу приймання автомобіля у користування орендар має обов'язок сплатити орендодавцю належну йому за договором суму коштів з настанням чергового терміну для такої сплати.
Орендарем не надано жодних документів на підтвердження того, що орендодавець фактично отримала у готівковій формі будь-які суми в якості орендної плати за Договором, зокрема розписок про отримання коштів чи журналу з видачі коштів з особистим підписом позивача про їх отримання.
Крім того, законодавець жодним чином не пов'язує виникнення такого обов'язку з порядком ведення бухгалтерського обліку та фіксацією господарських операцій, оскільки метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Тобто, бухгалтерський облік відображає динаміку фінансового стану підприємства, яка є наслідком зокрема вчинення господарських операцій, а тому є питанням внутрішньої організації підприємства і не породжує обов'язків контрагентів за договорами оренди вносити до такого обліку будь-які дані, слідкувати за їх достовірністю тощо.
Посилання відповідача на відсутність на підприємстві головного бухгалтера протягом 2016-2017 р. та у зв'язку з цим порушень бухгалтерського обліку та бухгалтерської дисципліни є безпідставним та не має відношення до договірних відносин, які виникли між сторонами на підставі укладеного договору оренди транспортного засобу.
Цивільне законодавство не пов'язує право наймодавця на отримання орендної плати з фактичним використанням орендованого транспортного засобу наймачем, оскільки користування транспортним засобом у розумінні ст. 759 ЦК України починається з моменту його передачі наймачеві і не залежить від того - чи він залучений до діяльності останнього (здійснює перевезення пасажирів, багажу, вантажу тощо), чи ні.
Відтак, твердження скаржника про те, що автомобіль фактично не був задіяний у господарській діяльності ДП «Геройське ДПП» після ІІ кварталу 2017 року, а також твердження про відсутність первинних бухгалтерських документів по автомобілю - не є підставою для звільнення наймача від обов'язків зі сплати оренди, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 7.1(в) Договору, ст. 762 ЦК України.
Посилання відповідача на те, що орендований транспортний засіб було вилучено із користування ДП «Геройське ДПП» не підтверджується належними та допустимими доказами.
Також належними та допустимим доказами відповідач не довів сплату позивачу 4 637,94 грн.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідачем зобов'язання відповідно до умов укладеного договору оренди транспортного засобу щодо своєчасного внесення орендної плати не було виконано, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивача підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з наданим позивачем розрахунком цієї заборгованості, який був прийнятий судом.
Так, сторони погодили, що за 3-й квартал 2016 року орендна плата становить 2 592 грн., але позивачка визнає отримання нею плати за оренду автомобіля в цей період часу в розмірі 1000 грн., отже заборгованість по орендні платі за користування автомобілем за серпень та вересень 2016 року становить - 1592 грн.
Заборгованість по орендній платі за 4-й квартал 2016 р. становить 4500 грн., за 1-й квартал 2017 року - 4500 грн., за 2-й квартал 2017 року - 4500 грн. , за 3-й квартал 2017 р. - 4500 грн., за 4-й квартал 2017 року - 4500 грн., за 1-й квартал 2018 року - 4500 грн., за 2-й квартал 2018 року - 4500 грн.
Орендодавець визнав, що орендар припинив використовувати предмет оренди з 03.07.2018 року, повернувши їй транспортний засіб.
Отже, з врахуванням наданих сторонами доказів, встановлених обставин щодо розміру погоджених сторонами сум орендної плати, часткової її сплати і фактичного терміну використання предмета оренди, колегія суддів вважає, що загальна заборгованість по орендній платі становить 33092 грн. ( 1592+4500+4500+4500+4500+4500+4500+4500 = 33092 ), а не 35000 грн. які були визначені позивачкою та прийняті судом.
В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки орендар прострочив виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати та враховуючи, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявне у позивачки право вимоги до відповідача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перевіряючи здійснений позивачкою розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які були прийняті судом за основу без належного їх обґрунтування, а лише з посиланням на те, ці розрахунки не спростовані відповідачем, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Тобто, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості за повний місяць.
При цьому слід зазначити, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, тоді розрахунок починається із наступного місяця. По аналогії, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційні зміни розраховуються із врахуванням цього місяця.
Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:
І І с = ( І І -1:100) х ( І І -2:100) х ( І І -3:100) х ... ( І І- Z:100), де
І І -1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
І І -2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення,
І І -Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення .
Розрахунок суми боргу із врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Оскільки виплата орендної плати мала відбуватися поквартально, з 1 по 5 число місяця наступного за кварталом то інфляційні втрати мають бути нараховані окремо за кожним платежем за період прострочки за кожним із них.
Отже на суму заборгованості в розмірі 1592 грн за період прострочення з жовтня 2016 року по липень 2018 року індекс інфляції складав:
Жовтень 2016 - 102,8
Листопад 2016 - 101,8
Грудень 2016 -100,9
Січень 2017 - 101,1
Лютий 2017 - 101,0
Березень 2017 - 101,8
Квітень 2017 - 100,9
Травень 2017 - 101,3
Червень 2017 - 101,6
Липень 2017 - 100,2
Серпень 2017 - 99,9
Вересень 2017- 102,0
Жовтень 2017 - 101,2
Листопад 2017- 100,9
Грудень 2017 -101,0
Січень 2018 - 101,5
Лютий 2018 - 100,9
Березень 2018 - 101,1
Квітень 2018 - 100,8
Травень 2018 - 100,0
Червень 2018 - 100,0
І І с = (102,8х 101,8 х 100,9 х 101,1 х101,0 х101,8 х 100,9 х101,3 х 101,6 х100,2 х 99,9х 102,0 х 101,2х 100,9 х101,0 х101,5х100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х100,0) : 100 = 1,244
Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції складає:
1592 х 1,244 = 1980,45 грн.
Інфляційні втрати складають:
1980,45 - 1592= 388,45
Інфляція на суму заборгованості за 4-й квартал 2016 року становить 801 грн. ( 4500 х 1,178 (індекс інфляції за період січня 2017 року по липень 2018 року) - 4500).
Інфляція на суму заборгованості за 1-й квартал 2017 року становить 630 грн. ( 4500х 1,140 (індекс інфляції за період квітня 2017 року по липень 2018 року- 4500).
Інфляція на суму заборгованості за 2-й квартал 2017 року становить 409,5 грн. ( 4500х 1,091 (індекс інфляції за період липня 2017 року по липень 2018 року- 4500).
Інфляція на суму заборгованості за 3-й квартал 2017 року становить 306 грн. ( 4500х 1,068 (індекс інфляції за період жовтня 2017 року по липень 2018 року-4500).
Інфляція на суму заборгованості за 4-й квартал 2017 року становить 162 грн. ( 4500х 1,036 (індекс інфляції за період січня 2018 року по липень 2018 року-4500).
Інфляція на суму заборгованості за 1-й квартал 2018 року становить 4,5 грн. ( 4500х 1,001 (індекс інфляції за період квітня 2018 року по липень 2018 року-4500).
Таким чином загальний розмір інфляційних втрат становить 2 701,45 грн. ( 388,45 + 801 + 630+409,5+306+162+4,5).
В силу приписів статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу не лише з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також ще й 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних здійснюється також за кожним окремим платежемза формулою:
Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Санкції на суму заборгованості 1592 грн. становлять 87, 5 грн ( 1592 х 3 х 669 днів ( кількість прострочених днів) : 365 : 100).
Санкції на суму заборгованості за 4-й квартал 2016 року становлять 213,41 грн. ( 4500 х 3 х 577 ( кількість прострочених днів) : 365 : 100).
Санкції на суму заборгованості за 1-й квартал 2017 року становить 180,12 грн. ( 4500 х 3 х 487днів : 365 : 100).
Санкції на суму заборгованості за 2-й квартал 2017 року становлять 146,46 грн. ( 4500 х 3 х 396днів :365:100).
Санкції на суму заборгованості за 3-й квартал 2017 року становлять 112,44 грн. ( 4500 х 3 х 304днів : 365 : 100).
Санкції на суму заборгованості за 4-й квартал 2017 року становлять 78,41 грн. ( 4500 х 3 х 212днів : 365 : 100).
Санкції на суму заборгованості за 1-й квартал 2018 року становлять 45,12 грн. ( 4500 х 3 х 122 дня :365: 100).
Санкції на суму заборгованості за 2-й квартал 2018 року становлять 11,47 грн. ( 4500 х 3 х31 день : 365 : 100).
Таким чином загальний розмір 3 % річних становить 883,97 грн. ( 87, 54 +213,41 +180,12 +146,46 +112.44 +78,41 +45,12 +11,12).
Отже, заборгованість по орендній платі становить 33 092 грн., загальний розмір інфляційних втрат становить 2 701,45 грн., розмір 3 % річних становить 883,97 грн., всього 36 677,42 грн.
У відповідності до ст. 141 підлягають перерозподілу судові витрати.
Оскільки позовні вимоги позивача задавлені на 78 %, то розмір стягнутого судового збору та витрат на правову допомогу підлягає зменшенню на 22 %, а відтак судовий збір до стягнення підлягає в розмірі 549,74 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 6474 грн.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок вважає, що визначені судом до сплати суми підлягають зменшенню, а саме: заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 09 серпня 2016 року з 46 825,35 грн до 36 677,42 грн, судовий збір з 704,80 грн до 549,74 грн, витрати на правову допомогу з 8300 грн до 6 474 грн, загальний розмір з 55 830,15 до 43 701,16 грн.
Інші доводи апеляційної скарги, як такі, що не стосуються предмета та підстав заявленого позову підлягають відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року змінити, зменшити розмір стягнутої з Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство», яке знаходиться в с.Геройське, Голопристанського району, Херсонської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00383604, на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , заборгованості за договором оренди транспортного засобу від 09 серпня 2016 року з 46 825,35 грн до 36 677,42 грн, судовий збір з 704,80 грн до 549,74 грн, витрати на правову допомогу з 8300 грн до 6 474 грн, загальний розмір з 55 830,15 до 43 701,16 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 02 вересня 2019 року
Суддя Т.Г. Чорна