Дата документу 20.08.2019 Справа № 335/8550/19
Єдиний унікальний №335/8550/19 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/795/19 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
20 серпня 2019 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу юридичну освіту, працює юрисконсультом в ТОВ «БК «Дельта ІІІ», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6
військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 02 жовтня 2019 року, з покладенням певних обов'язків.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Однак, слідчим та прокурором не доведено того, що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з моменту затримання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчим суддею при відмові у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням певних обов'язків без носіння електронного засобу контролю, однак таке рішення, на думку апелянта, унеможливить належний контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Також слідчим суддею не взято до уваги те, що у кримінальному провадженні не розсекречено матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно з ухвалою слідчого судді, старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим слідством встановлено, що відповідно до положень ст.ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України», військові комісаріати, являючись структурним підрозділом Збройних Сил України, знаходяться у підпорядкуванні центрального органу виконавчої влади і військового управління - Міністерства оборони України.
Відповідно до положень ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов'язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч.7 ст.1 Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Зокрема, згідно зі ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», військові комісаріати є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.9 Закону України «Про оборону України», Кабінет Міністрів України забезпечує комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснює заходи, пов'язані з підготовкою та призовом громадян на військову службу.
Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зміст мобілізаційної підготовки, зокрема, становить військовий облік військовозобов'язаних і призовників; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військовозобов'язаних і призовників для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
Згідно з положеннями ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які звільнені з військової служби в запас.
Призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Частиною 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Пунктами 1,3,4 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 03 червня 2013 року (далі - Положення), передбачено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Військові комісаріати очолюють військові комісари, які організовують діяльність комісаріатів.
Відповідно до п.8,9,11 наведеного Положення, завданнями військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, а також видача необхідних довідок та інших документів.
Військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань, у тому числі, здійснюють підготовку і виконують за сприянням місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу, здійснюють відправлення призовників до військових частин, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних, у тому числі резервістів.
Відтак, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що уповноважені Кабінетом Міністрів України на забезпечення виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, тобто є одиницею органу державної влади.
Згідно з пунктами 12-15 вказаного Положення, військовий комісар керує службовою діяльністю підпорядкованого військового комісаріату, відповідає за стан обліково-призовної роботи; зобов'язаний організовувати ведення персонально-якісного обліку військовозобов'язаних і призовників, здійснювати контроль за веденням військового обліку військовозобов'язаних та призовників, правомірністю видачі громадянам документів військового обліку, посвідчень та інших документів, забезпечувати виконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної І цілісності.
Встановлено, що ОСОБА_11 28 травня 2002 року призваний призивною комісією Хортицького району Запорізької області на строкову військову службу.
16 жовтня 2003 року на підставі Указу Президента України № 838/2003 від 15 серпня 2003 року ОСОБА_11 звільнений (демобілізований) у запас та станом на липень 2019 знаходився на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В свою чергу, ОСОБА_6 , будучи обізнаним з порядком роботи військових комісаріатів та повноваженнями їх службових осіб, маючи відповідні зв'язки із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 та його територіальних підрозділів, вчинив вимагання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.
Так, 22 липня 2019 року, приблизно о 18-00 годині, ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку № 30 по вул.Академіка Чабаненка в м.Запоріжжі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, висловив ОСОБА_11 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди матеріального характеру у вигляді грошових коштів у сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 38 700 грн, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та службовими особами, як ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і службовими особами структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виключення ОСОБА_11 з військового обліку. Також, під час вказаної розмови ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_11 , що особисто знайомий із заступником начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та іншими службовими особами військових комісаріатів та в своїй реальній можливості здійснити такий вплив завдяки наявним у нього зв'язкам.
23 липня 2019 року, приблизно о 20-00 годині, ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи на автозаправній станції «ОККО» за адресою: м.Запоріжжя, пр.Соборний,17, повторно виказав ОСОБА_11 вимогу про передачу неправомірної вигоди матеріального характеру у виді грошових коштів для нього, ОСОБА_6 , в остаточно визначеному ним розмірі, у сумі 1300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 33540,00 грн, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та службовими особами, як ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і службовими особами структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виключення ОСОБА_11 з військового обліку.
При цьому, в ході спілкування ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_11 , що у разі його відмови передати йому неправомірну вигоду, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймуть рішення про виключення його з військового обліку.
Таким чином, ОСОБА_6 створив умови, за яких ОСОБА_11 вимушений був надати останньому неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.
01 серпня 2019 року, близько 18-30 год., перебуваючи у заздалегідь обумовленому місці, біля буд. №30 по вул.Академіка Чабаненка в м.Запоріжжі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_6 одержав від громадянина ОСОБА_11 неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів в сумі 1300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 32 500,00 грн, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та службовими особами, як ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і службовими особами структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виключення громадянин ОСОБА_11 з військового обліку.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України - вимагання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконанім функцій держави та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
01 серпня 2019 року о 18-35 годині ОСОБА_6 у порядку ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
02 серпня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримання апеляційної скарги; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону.
Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, його захисника, слідчого, вислухана думка прокурора, з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також конкретні обставини зазначеного правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри підтверджується: заявою ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення від 15 липня 2019 року; показаннями свідка ОСОБА_11 від 15 липня 2019 року та від 26 липня 2019 року; відомостями з рапорту прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону ОСОБА_13 від 29 липня 2019 року; з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 серпня 2019 року, тощо.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Крім того, слідчим суддею встановлена наявність ризиків того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на учасників провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Проте, перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя встановив, що прокурором не доведено того, що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою. Тому, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою - цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував в оскаржуваній ухвалі.
Зазначені висновки прокурором не спростовані.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем роботи.
Будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрюваний не виконує своїх процесуальних обов'язків чи заважає кримінальному провадженню, в наданих суду матеріалах провадження немає.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосований до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 02 жовтня 2019 року, з покладенням певних обов'язків, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4