печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42978/19-ц
02 вересня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Винник С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та фізичною особою,
14 серпня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справах.
Ухвалою судді від 27 серпня 2019 року, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи, відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України, у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження.
29 серпня 2019 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у розмірах сум заявлених позовних вимог (8 352 481, 66 доларів США, 165 109, 07 Євро, 17 792 276, 26 грн) на рахунки Національного банку України в Державній казначейській службі, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у Національному банку України у відповідних валютах, на все майно ОСОБА_2 , у тому числі, але не обмежуючись, - на поточний гривневий та валютний рахунки ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». В обґрунтування поданої заяви вказано, що збитки у вказаному розмірі позивач отримала внаслідок бездіяльності Національного банку України та внаслідок здійснення відповідачем ОСОБА_2 як контролером та власником істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ризикових операцій, які загрожували інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
За частиною першою ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Законодавцем передбачено і окремі випадки, коли забезпечення позову не можуть бути вжито. А саме, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином, як передбачено частиною четвертою ст. 150 ЦПК України.
Так, законодавчо заборонено накладати арешт в якості заходу забезпечення позову на майно або грошві кошти неплатоспроможного банку, яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано.
За приписами пункту 7 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27 листопада 2017 року № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.
Відповідно до пункту 2.3. Розділу V «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) неплатоспроможного банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Національний банк України», забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії не допускається.
Положення вказаної статті Закону України «Про Національний банк України» кореспондуються до норм, закріплених у статях 6, 7 цього спеціального закону, тому слід дійти висновку, що вжиття заходів забезпечення позову обмежуватиме виконання ним функцій як центрального банку України, особливого центрального органу державного управління, що так само не допустимо.
Відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки неплатоспроможного банку та Національного банку України заборонено законодавчо, що є безумовною підставою відмови у задоволенні заяви у даній частині вимог.
Стосовно вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом про арешту на все майно відповідача ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).
Відтак заявником не наведено та із матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, у разі постановлення такого на користь позивача, дій таких, що можуть утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи та за наведеного обґрунтування заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 6, 7, 74 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 1, 2, 35, 44, 46, 48 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд,
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та фізичною особою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова