печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55453/18-ц
08 серпня 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Шевченко А.В.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , а саме: заборгованість за Договором позики від 18.11.2013 року в розмірі 5 615 404,10 (п'ять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста чотири) доларів США 10 центів та судових витрат.
15.11.2018 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у відкритті провадження у вказані справі було відмовлено.
19.02.2019 постановою Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу суду від 15.11.2018 року та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.03.2019 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.. було заявлено самовідвід по справі.
25.03.2019 до провадження ОСОБА_6 надійшла вказана справа, яка була передана цього ж дня, для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
26.03.2019 ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на майно ОСОБА_4 .
26.03.2019 ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на майно ОСОБА_5 .
10.04.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального провадження в підготовче судове засідання.
15.07.2019 ухвалою суду було закінчене підготовче провадження та призначено до справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
07.08.2019 представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Ремізовською Н.К. було подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що 18.11.2013 року між колишнім чоловіком ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений нотаріусом Одинцовського нотаріального округу Московської області Нестеровим О.В., за реєстровим номером ДГ-1-271, за умовами якого ОСОБА_4 нібито отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 (три мільйони) доларів США та зобов'язувався повернути отримані кошти до 17.11.2015 року.
Також, відповідно до умов цього Договору позики, сторони зазначили, що нібито на дату підписання вказаного договору позика вже фактично була передана ОСОБА_4 готівкою.
На момент укладання ОСОБА_4 Договору позики він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .
Так, представник вказує, що ОСОБА_4 дійсно повідомляв ОСОБА_5 щодо свого наміру мати ділові стосунки з ОСОБА_3 в частині спільних інтересів бізнесу, однак, не надавав конкретної інформації щодо вказаних ділових намірів та форми їх реалізації.
Натомість, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 щодо домовленості з ОСОБА_3 про підписання Договору позики, та з метою виконання вимог законодавства в частині нотаріального посвідчення вказаного договору - про необхідність надання згоди ОСОБА_5 , як дружини, на укладання ОСОБА_4 договору позики.
Таким чином, ОСОБА_5 усвідомлювала, що є відповідні відносини ділового характеру між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак на її переконання укладання Договору позики не мало реальних наслідків у вигляді дійсного отримання грошових коштів ОСОБА_4 , а мало суто формальний характер і виконувало забезпечувальну функцію щодо нею домовленостей в частині ділової співпраці в майбутньому між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Сама фізична можливість отримання ОСОБА_4 3 000000 (трьох мільйонів) доларів готівкою за межами України, є досить сумнівною, оскільки вага 3000000 (трьох мільйонів) доларів навіть 100 доларовими купюрами становить 30 кг., і митними правилами України, як на момент укладання Договору позики (2013 рік), на сьогоднішній день встановлено чіткі обмеження щодо перевезення готівкової валюти через кордон України (на сьогоднішній день вказана сума становить 10 000,00 (десять тисяч) євро). Таким чином, навіть за умови фактичного отримання ОСОБА_4 вказаної суми готівкових коштів, як позики, ввести їх до України було б неможливо.
Зазначено, що ОСОБА_5 до останнього моменту була впевнена в формальній природі укладеного договору, більше того, навіть укладення договору застави корпоративних прав в статутному капітал. ТОВ «ТОП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 24257241), з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за укладеним договором позики - також було обґрунтовано їй як необхідність для подальшої співпраці, а також з метою захисту вказаних корпоративних прав. Саме тому,зазначений договір застави корпоративних прав був укладений 19.11.2013р., а згодом, коли власником корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «ТОП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 24257241) стала особисто ОСОБА_5 , 06.03.2014 року вона уклала новий договір застави вказаних корпоративних прав, зважаючи на існуючу домовленість ОСОБА_4 , який повідомив, що ділові стосунки з ОСОБА_3 тривають, однак бізнес ще не розпочато.
Враховуючи все вищевикладене, ОСОБА_5 була впевнена, що фактично ОСОБА_4 жодних грошових коштів від ОСОБА_3 не отримував, а укладання договору позики та відповідних забезпечуючи договорів - це ділова запорука співпраці та гарантія отримання ОСОБА_3 своєї частки від спільного бізнесу, який мав бути розпочатий на весні 2014 року, але за словами ОСОБА_4 ділова співпраця так і не була розпочата.
Також, представник зазначає, що жодного поліпшення життєвих умов сім'ї, з моменту укладання вищевказаного договору позики, не відбулось. Жодних додаткових благ (нерухомість, автомобілі, коштовності та інше) не було набуто за цей період, про що свідчать відповідні довідки (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта) щодо майна, яке в цей період перебувало у власності у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , саме це майно зазначене позивачем у заяві про забезпечення позову, що в свою чергу також є доказом того, що за вказаний період не набувалось в інтересах сім'ї жодного майна.
Однак, після того, як восени 2018 року почали відбуватися з боку позивача протиправні дії стосовно майна ОСОБА_5 , зокрема корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «ТОП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 24257241) - ОСОБА_5 звернулась до свого чоловіка ОСОБА_4 за роз'ясненням ситуації. Саме тоді, ОСОБА_4 повідомив, що ділова співпраця з позивачем так і не була розпочата, договори позики та застави залишились підписаними та діючими, а особистий конфлікт, який виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 напередодні, спровокував дії ОСОБА_3 , спрямовані зокрема на отримання майна ОСОБА_5
Саме вказана критична ситуація, коли у ОСОБА_5 виникла повна невідомість, чи були отримані ОСОБА_4 грошові кошти взагалі за договором позики, а якщо були - то куди саме вони були витрачені ОСОБА_4 , в той час як в інтересах сім'ї вони не витрачались,а також відсутність з цього приводу будь яких пояснень особисто ОСОБА_4 , відсутність вирішення цієї ситуації, призвели до значного погіршення стосунків подружжя, що в свою чергу призвело до розірвання шлюбу 21.05.2019.
З врахуванням вказаних обставин, представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Ремізовська Н.К. просила відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Підкова О.В. позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на доводи у зазначені у відзиві.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся, шляхом надсилання судової повістки та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, з метою належного повідомлення ОСОБА_4 , для того, щоб останній скористався наданими йому правами та обов'язками.
Разом з цим, до суду останнім не було спрямовано жодних документів, а саме: відзиву на позовну заяву, заперечень, що як наслідок свідчить про те, що останній не зацікавлений в результаті розгляду справи.
Дослідивши надані документи та думку учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.11.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений нотаріусом Одинцовського нотаріального округу Московської області Нестеровим О.В., за реєстровим номером ДГ-1-271, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 000 000 (три мільйони) доларів США та зобов'язувався повернути отримані кошти до 17.11.2015 року (том №2, а.с. 28).
Відповідно до умов п. 1 Договору позики від 18 листопада 2013 року сторони погодили, що в порядку та на умовах, передбаченими зазначеним Договором, ОСОБА_3 передає ОСОБА_4 у власність грошові кошти у розмірі 3 000 000 (три мільйони) доларів США 00 центів, що є еквівалентом сумі 98 042 100 (дев'яносто вісім мільйонів сорок дві тисячі сто) рублів 00 коп., в перерахунку на курс Центрального Банку Російської Федерації на 18.11.2013 року з поверненням до 17.11.2015 року включно, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою у валюті позики (долари США), а також виконати інші зобов'язання, що виникають із змісту цього Договору, та повністю виконати свої боргові зобов'язання в строк, передбаченим цим Договором.
Таким чином валютою зобов'язання сторони погодили долари США.
Так, позивач зазначає, що підписанням Договору позики від 18 листопада 2013 року ОСОБА_4 підтвердив факт отримання від ОСОБА_4 позики у розмірі 3 000 000 доларів США.
Так, відповідно до п. 2 Договору позики Сторони погодили, що на дату підписання цього Договору позика була передана ОСОБА_4 (позичальнику) готівкою, та на час підписання Договору позики вважається фактично отриманою ОСОБА_4 (позичальником).
Відповідно до п. 13 Договору позики підписанням Договору ОСОБА_4 (Позичальником) підтверджує факт отримання ним позики від позикодавця.
Відповідно до умов Договору позики ОСОБА_4 зобов'язувався сплатити проценти за користування позикою у розмірі 11 % річних, нарахованих на суму залишку (п. 3 Договору позики).
Відповідно до умов Договору позики від 18.11.2013 року (п. 6 Договору) сторони погодили, що у разі прострочення виконання зобов'язань позичальником за даним Договором, зобов'язується сплатити ОСОБА_3 (позикодавцю) суму боргу та пеню у розмірі 0,05% від залишку суми заборгованості за кожен день прострочення виконання.
Позивач - ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_4 дійшли згоди що позика підлягає поверненню позичальнику готівкою, за місцем знаходження позикодавця, або на банківський рахунок, письмово визначений Позикодавцем (п. 4 Договору позики).
Також між Позивачем та ОСОБА_4 була досягнута домовленість, що на підтвердження сплати готівковими коштами нарахованих відсотків, або суми позики позикодавець (позивач) видає ОСОБА_4 письмову розписку (п. 3, п. 8.1 Договору позики).
Дружина Позичальника - ОСОБА_5 , надала письмову згоду на укладання Договору позики своєму чоловіку, яка була викладена у формі письмової заяви від 06.11.2013 року, справжність підпису ОСОБА_5 на цій заяві була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко Вікторією Валеріївною.
В заяві від 06.11.2013 року, ОСОБА_5 повідомляє, що надає свою згоду на те, щоб усі без винятку умови Договору позики та сума позики за цим договором визначалися її чоловіком самостійно, без додаткового погодження цих питань із нею, та повідомляє, що укладання договору позики відповідає її дійсному волевиявленню та здійснюється в інтересах сім'ї (том № 2, а.с. 31).
Шлюб між відповідачами був зареєстрований 25.11.1992 року в ДРАЦС Мінської районної держадміністрації міста Києва, про що видане Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_7, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено 25.11.1992 року запис № 1956.
Між позивачем та відповідачем - ОСОБА_4 була досягнута домовленість, що до всіх взаємовідношень між позичальником і Позикодавцем, які не передбачені умовами Договору позики, застосовується законодавство держави позикодавця, тобто до взаємовідносин між позивачем і ОСОБА_4 з виконання зобов'язань за Договором позики застосовується Цивільний кодекс Російської Федерації (п. 22 Договору позики).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за Договором позики від 18.11.2013 року між позивачем ( ОСОБА_3 та громадянами України: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 19.11.2013 року був укладений Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. за реєстровими номерами 888, 889 ( том №2, а.с.44).
Предметом договору застави від 19.11.2013 року була належна заставодавцям частка в розмірі 100% (корпоративні права) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 24257241).
Відповідно до п. 1.1 договору застави від 19.11.2013 року цей Договір забезпечує виконання усіх зобов'язань громадянина України ОСОБА_4 , що виникли та виникнуть під час дії договору позики від «18» листопада 2013 року, посвідченого нотаріусом Одинцовського нотаріального округу Московської області Нестеровим О.В., за реєстровим номером ДГ-1-271 (а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу та/або процентів), що укладений між заставодержателем та позичальником.
У зв'язку із виходом учасників Товариства - Заставодавців ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) та передачею належної їм частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТРАНС» громадянці України ОСОБА_5 , 06.03.2014 року між Позивачем та ОСОБА_5 був укладений Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. за реєстровими номером 98,99.
Відповідно до п. 1.1 Договору застави від 06.03.2014 року, вказаний договір забезпечує виконання усіх зобов'язань громадянина України ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , далі по тексту іменований - «Позичальник»), що виникли та виникнуть під час дії договору позики від «18» листопада 2013 року, нотаріусом Одинцовського нотаріального округу Московської області посвідченого Нестеровим О.В., за реєстровим номером ДГ-1-271 (а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу та/або процентів), що укладений між заставодержателем та позичальником.
Відповідно до п. 1.2.1 Договору застави від 06.03.2014 року предметом застави за цим Договором є: належна заставодавцю - громадянці України ОСОБА_5 частка (корпоративні права) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 24257241, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Оболонський район, пр-т Московський, буд. 28-А) (далі по тексту цього Договору - «Товариство»), Статут, нова редакція якого зареєстрована Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 22.01.2014 року за номером 10691050021001225, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 584826, виданий 05.03.2014 року, у розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу, що складає 40 000 000 (сорок мільйонів) грн. 00 коп., яка внесена (сплачена) Заставодавцем у повному обсязі до статутного капіталу Товариства, та права вимоги до Товариства в зазначеній сумі, що виникають у зв'язку з виходом заставодавця зі складу учасників Товариства, , в разі настання випадку невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання та/або у інших випадках, передбачених цим Договором.
Між позивачем та ОСОБА_5 була досягнута домовленість, що у випадку невиконання (або часткового виконання) або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із Договору позики, Заставодавець відповідає перед Позикодавцем, як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник (п. 6.6 Договору застави від 06.03.2014 року).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов'язань перед позивачем за Договором позики від 18.11.2013 року, станом на 05.11.2019 року виникла заборгованість у розмірі 5 615 404,10 доларів США, в тому числі:
- 3 000 000,00 доларів США - сума позики;
- 11 753,42 доларів США - відсотки за користування позикою за період з 05.11.2015 року по 17.11.2015 року;
- 979 150,68 доларів США - відсотки за користування позикою за період 3 18.11.2015 по 05.11.2018 року;
- 1 624 500 доларів США - пеня, нарахована за період з 18.11.2015 року по 05.11.2018 року.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено 24.10.2018 року ОСОБА_4 вимогу про повернення суми позики, через міжнародну службу доставки пошти Товариство з обмеженою відповідальністю «Даймекс», накладна № 38002357, та 25.10.2018 року цінним листом з описом вкладення через Пошту Росії (том №2, а.с. 32).
Станом на 05.11.2018 року вимога позивача про повернення суми позики та сплату відсотків за користування позикою та пені ОСОБА_4 не виконана.
Також, з метою врегулювання в досудовому порядку спору, що передбачено п. 3.10 Договору застави від 06.03.2014, позивач 05.11.2018 року цінним листом з описом вкладення направив ОСОБА_5 вимогу про виконання зобов'язання за Договором позики від 18.11.2013 року, замість позичальника. Станом на дату звернення із позовом до суду відповідачами не виконано зобов'язання за договором позики від 18.11.2013 року, що передбачено п. 3.10 Договору застави ( том № 2, а.с. 57- 64).
Таким чином, позивач був змушений звернутись до суду з вказаними вимогами.
Враховуючи зазначені обставини, суд прийшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 пред'явив позов в суд до громадян України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договором позики від 18 листопада 2013 року у розмірі 5 615 404 грн 10 коп.
Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада України 10 листопада 1994 року ратифікувала Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція), підписану від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року.
На даний час Конвенція набула чинності для: Республіки Бєларусь; Республіки Узбекистан; Республіки Казахстан; Російської Федерації; Республіки Вірменія; Республіки Таджикистан; України; Киргизької Республіки; Республіки Молдова; Республіки Азербайджан; Грузії; Туркменистан.
За змістом ч.1 ст.20 Конвенції позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони.
За правилом п.2 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
З врахуванням вказаних обставин, суд вважає, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України та у Печерському районному судді м. Києва.
Так, у відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч. 1 статті 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, з аналізу ч. 1 ст. 554, ч. 1 ст. 543 ЦК України випливає, що солідарна відповідальність боржника і поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачає право кредитора пред'явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.
З матеріалів справи, вбачається, що у відповідності до Договору застави, зазначено, що у випадку невиконання (або часткового виконання) або прострочення виконання Позичальником зобов'язань, що випливають із Договору позики, Заставодавець відповідає перед Позикодавцем як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 6.6 Договору застави від 06.03.2014 року).
Вказаний пункт свідчить про те, що позивач правомірно звернувся до двох відповідачів, а саме: до позичальника та поручителя, оскільки дані особи несуть солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання умов Договору позики.
Так, Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі й неустойкою.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статті 551 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Тобто закріплено пріоритет умов, визначених сторонами у договорі, що кореспондується з положеннями статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору.
Так, як вбачається з п.3 Договору позики, що сторонами було погоджено те, що ОСОБА_4 зобов'язувався сплатити проценти за користування позикою у розмірі 11 % річних, нарахованих на суму залишку, а підпис ОСОБА_4 свідчить про те, що останній погодився з вказаними умовами договору.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Таким чином, посилання відповідача - ОСОБА_5 щодо того, що вона вважає, що ОСОБА_4 не брав в позику кошти у ОСОБА_3 , суд вважає безпідставними та надуманими, оскільки не тільки підпис ОСОБА_4 свідчить про реальність взяття позики, а й нотаріально посвідчена заява про надання дозволу на взяття позики та підпис на Договорі застави від 06.03.2014 свідчить про те, що ОСОБА_5 було відомо про умови Договору, які чітко прописані та в яких зазначено, що остання несе солідарну відповідальність за невиконання вимог Договору позики та Договору застави ОСОБА_4
Щодо валюти Договору позики, суд звертає увагу, що відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що прямої заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно виражене у договорі, у чинному законодавстві немає (постанова від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).Тому обґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення поточної заборгованості та заборгованості за процентами не у валюті кредитного договору.
Таким чином, на думку суду позивач правомірно просить суд стягнути з відповідачів, заборгованість в доларах США, оскільки вказана валюта була узгоджена сторонами Договору.
Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки зобов'язання щодо повернення суми позики у розмірі 3 000 000,00 доларів США не виконане ні позичальником, ні поручителем, відповідачами не додано жодних документів, які б свідчили або підверджували, що останнімми виконували умови Договору, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, з врахуванням нарахованих відстоків за користування коштами, а саме:
- 3 000 000,00 доларів США - сума позики;
- 11 753,42 доларів США - відсотки за користування позикою за період з 05.11.2015 року по 17.11.2015 року;
- 979 150,68 доларів США - відсотки за користування позикою за період 3 18.11.2015 по 05.11.2018 року;
- 1 624 500 доларів США - пеня, нарахована за період з 18.11.2015 року по 05.11.2018 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в рівних частках з кожного, на користь позивача, підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи 8810,00 грн., які були підтверджені позивачем документально.
Керуючисьст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 553, 554, 1046, 1049 ЦК України, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 суму заборгованості за Договором позики від 18.11.2013 в розмірі 5 615 404, 10 (п'ять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста чотири) доларів США 10 центів.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 4 405, 00 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. з кожного.
Позивач: ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий паспортно-візовим відділом ОВС Тверського району міста Москви 25.01.2006 року.
Відповідач: ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.06.2005, РНОКПП № НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 - АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.03.1996 року, РНОКПП № НОМЕР_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.08.2019.
Суддя Т.Г. Ільєва