печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6119/19-ц
Категорія 23
(ЗАОЧНЕ)
07 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.
при секретарі Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_1 про віщкодування збитків в порядку регресу, -
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про віщкодування збитків в порядку регресу.
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» відшкодування у сумі 27 394,04 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Так, позивач свою позицію зводить до того, що ОСОБА_1 , як винна у дорожньо-транспортній пригоді особа, зобов'язаний відшкодувати ПрАТ "Європейський страховий альянс" різницю між завданою шкодою та виплатою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" у розмірі 27394,04 грн.
12.02.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, через канцелярію суду було подано заяву від представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує та не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Так, судова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату, у зв'язку із «закінченням строку зберігання», як зазначено на відповідній довідці форми 20. Окрім цього, судом було розміщено оголошення про виклик у судове засідання по розгляду вказаної справи на офіційному веб-порталі «Судова влада України» Печерського районного суду м. Києва.
Згідно з частиною 1 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
22 липня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та ОСОБА_2 був укладений Договір страхування № 40504 (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати, у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Toyota Highlander, д.н. НОМЕР_1 .
03 липня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, предбаченого статтею 124 КУпАП.
Вартість відновлювального ремонту, що проведено, у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля Toyota Highlander, д.н. НОМЕР_1 , у результаті вищевказаної ДТП, склала 65 415,81 грн., що підтверджується рахунком-фактурою СТО та актом виконаних робіт.
Тому, на виконання умов Договору страхування ПрАТ "Європейський страховий альянс" страхове відшкодування за ремонт пошкодженого автомобіля виплатив у розмірі 65 415,81 грн.
Позивач на підтвердження зазначеного, а саме: факту оплати, надає до справи платіжні доручення та акт виконаних робіт, що підтверджують фактичний розмір понесених збитків позивачем, що підлягає відшкодовуванню відповідачем у повному обсязі.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (Поліс АК № 628917).
Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 тисяч грн., розмір франшизи складає 510 грн.
05.10.2017 позивачем було направлено претензію за вих.№2420/18 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.
15.12.2017 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" здійснила виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 38021,17 грн. (вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), що підтверджується випискою по рахунку, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 41).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик особи, яка завдала шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість особи, яка завдала шкоди, у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком, ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з частиною першою зазначеної статті, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з приписами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, не спростовані відповідачем і ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, оскільки з наведених вище норм та обставин, вбачається, що відповідач має вішкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної вимоги, в розмірі 27 394, 04 грн., тобто різницю між вартістю відновлюваного ремонту, впилаченою позивачем та виплатою страхового відшкодування страховою компанією, в якій була застрахована цивільна-правова відповідальність відповідача.
Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (а. с. 2).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 61, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 16, 1166, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» відшкодування у сумі 27 394,04 грн. (двадцять сім тисяч триста дев'яносто чотири гривні 04 коп.) та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», код ЄДРПОУ 19411125, адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 літера А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.08.2019.
Суддя Т.Г. Ільєва