Номер провадження 2/754/3290/19
Справа №754/16148/18
Іменем України
12 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Дмитрієвій А.А.
у відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
15 листопада 2018 року Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, діючи через представника звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
16.12.20105 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України». Даною Постановою реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, а саме: управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття та перейменовано на Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
29.03.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві». Даною Постановою затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві реорганізовано шляхом злиття та створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
27.04.2018 року було створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка є правонаступником всіх прав та обов'язків припинених Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район) перебуває громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В жовтні 2015, в межах покладених зобов'язань, Управлінням була виконана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2014 № 2-а-3457/11, якою було скасовано постанову Деснянського районного суду від 16.05.2011 року щодо перерахунку пенсії Відповідача по стажу та заробітку з урахуванням показника заробітної плати за 2009 рік - 1650,43 грн.
Тобто, з 29.09.2015 року (дати отримання Управлінням постанови Київського апеляційного адміністративного суду), після приведення матеріалів пенсійної справи Відповідача у відповідність до норм чинного законодавства, а саме: розмір пенсії був перерахований з урахуванням показника заробітної плати за 2007 рік - 1197,91 грн. В результаті проведеного перерахунку було встановлено вірний розмір пенсії та розраховано суму пенсії, виплачену Відповідачу понад розмір, визначений законодавством. Відповідно до листа відділу з нарахування та виплати пенсій Управління від 23.11.2015 № 2247 сума склала 1201,52 грн. за період з 29.09.2015 по 30.11.2015 року
Управлінням, з метою досудового врегулювання спору, було направлено лист Відповідачу від 22.06.2017 року № 853/06-33, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку, проте даний лист був Відповідачем проігнорований та, без достатньої правової підстави отримані бюджетні кошти у розмірі 1201,52 грн., повернуті Відповідачем не були.
Позивач, посилаючись на положення ст.ст. 1212, 1215 ЦК України та вважаючи вказані грошові кошти безпідставно набутим майном, просить суд стягнути їх з відповідача на свою користь.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те, що у даній справі розглядається спір про стягнення заборгованості, який підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року прийнято до розгляду справу за позовною заявою Головного управління пенсійного фонду України в м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу роз'яснено право протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України та будь-які заяви, клопотання відповідача стосовно позовних вимог до суду не надходили.
Відповідач в судове засідання не з'являлася, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом належним чином. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.
Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання». Причини неявки суду не повідомлено.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач будучи повідомлений належним чином про день та час судового засідання, неодноразово не з'являється в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район) перебуває громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до листа №1487 Відділу з нарахування та виплати пенсій Управління від 23.11.2015 № 2247, переплата пенсії, отримувач ОСОБА_1 за період з 29.09.2015 року по 30.11.2015 року становить в сумі 1201,52 грн.
Згідно Довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за вих. №210 від 04.07.2018 року «Про нараховані суми пенсій та суми переплати за період з 29.09.2015 року по 30.11.2015 року гр. ОСОБА_1 » розмір переплати становить 1201,52 грн.
Позивач вказує, що жовтні 2015, в межах покладених зобов'язань, Управлінням була виконана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2014 №2-а-3457/11, якою було скасовано постанову Деснянського районного суду від 16.05.2011 року щодо перерахунку пенсії Відповідача по стажу та заробітку з урахуванням показника заробітної плати за 2009 рік - 1650,43 грн. Тобто, з 29.09.2015 року після приведення матеріалів пенсійної справи Відповідача у відповідність до норм чинного законодавства, а саме: розмір пенсії був перерахований з урахуванням показника заробітної плати за 2007 рік - 1197,91 грн. В результаті проведеного перерахунку було встановлено вірний розмір пенсії та розраховано суму пенсії, виплачену Відповідачу понад розмір, визначений законодавством.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, що Управлінням відповідачу було направлено повідомлення від 22.06.2017 року № 853/06-33 з пропозицією внести переплату пенсії за період з за період з 29.09.2015 року по 30.11.2015 року, у сумі 1201,52 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав Управлінню недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.
Таким чином, сам факт невідповідності даних, які містяться в довідках для обчислення пенсії не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.
Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
При цьому слід зазначити, що у своїй позовній заяві позивач не посилається на жодні обставини, які б свідчили про зловживання з боку відповідача або подання ним недостовірних даних чи про будь-яку іншу форму недобросовісності з його боку.
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття Відповідачем отриманих коштів у розмірі 1201,52 гривень, які є пенсійною виплатою, як не встановлено й наявності рахункової помилки, а тому, відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволені позову Головного управління пенсійного фонду України в м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Суддя: