ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6745/17
провадження № 6/753/853/19
"19" серпня 2019 р. м. Київ
Суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
У липні 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (далі - ПАТ «Банк «Універсальний Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Одночасно з поданням заяви ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили ухвалою суду про поворот виконання рішення суду та заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх обтяжень, державним реєстратором, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб'єктам, наділеним функціями держа вного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна: нежилих приміщень з № 1 по № 7 № III групи приміщень № 83 (в літ. «А»), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення (в літ. «А»), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 8 ст. 444 ЦПК України, при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Вивчивши матеріали цивільної справи, та заяви ОСОБА_1 суд не встановив підстав для забезпечення позову.
Так, вимоги заяви про поворот рішення суду обґрунтовано тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 05.06.2019, остаточно вирішив цивільну справу № 753/6745/17, відмовивши ПАТ «Банк «Український капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, під час тривалого розгляду цієї справи відбулось часткове виконання Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2015, а саме у ході виконавчого провадження було реалізовано предмети іпотеки, що перебували у власності ОСОБА_1
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що реєстраційні дії щодо нерухомого майна яке має бути повернуто у власність ОСОБА_1 можуть бути вчинені будь-якою особою, тому він вбачає реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливої узвали суду про поворот виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Водночас матеріалів справи вбачається, що предметом позову ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Універсальний Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 856 748,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року по курсу НБУ становило 18 248 732, 83 грн., з яких - заборгованість зі сплати по тілу кредиту - 765 836 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 19 жовтня 2015 року складало 16 312 318 грн.; заборгованість зі сплати процентів - 90 911 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19.10.2015 по курсу НБУ складало 1 936 414 грн. 74 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2015, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23.03.2016 позов ПАТ «Банк «Український Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 856 748,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19.10.2015 по курсу НБУ становило 18 248 732 грн. 83 коп., заборгованість зі сплати процентів - 90 911 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19.10.2015 по курсу НБУ складало 1 936 414 грн. 74 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.07.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 13.03.2017 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2015, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23.03.2016 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2018 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 097 771,71 доларів США, з яких: 805 302,68 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 292 469,03 доларів США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2018 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 292 469,03 доларів США скасовано та у цій частині у задоволенні позову відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 29.01.2019 в частині позову публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасовано. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовлено.
Згідно з копій актів виконавців від 24.01.2017 та від 13.01.2017, нежилі приміщення з № 1 по № 7 № III групи приміщень № 83 (в літ. «А»), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_1 була реалізовані на електронних торгах за ціною продажу лоту 1 375 659,00 грн. переможцем стала фізична особа, а нежиле приміщення (в літ. «А»), що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 не було реалізованого у зв'язку з відсутністю допущених учасників електронних торгів. Іншої актуальної інформації щодо права власності на нежитлові приміщення суду не надано.
Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У п. 4 постанови №9 від 22.12.2006 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Судом встановлено, що предметом заяви про поворот виконання рішення суду є нежитлові приміщення, що були предметом іпотеки в забезпечення кредитного договору. В той же час, предметом спору по якому прийнято остаточне рішення про відмову в задоволенні позову, було стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на встановлені обставини суд дійшов висновку, що між заявленими вимогами, предметом позову та способом забезпечення заяви про поворот виконання рішення суду, про який просить позивач, відсутній прямий зв'язок, а відтак незастосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову не створює реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поворот виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 150-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання такої скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М.О. Заставенко