Справа № 537/2115/19
Провадження № 2-з/752/225/19
07.08.2019 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Встановив
В провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Пром», Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним.
ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вбудований магазин промислових товарів загальною площею 44,2 кв.м. в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 та заборонити останню вчиняти дії, направлені на відчуження вищевказаного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов'язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.
Крім того, слід зазначити, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.06.2018 року.
Також, з наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 168453946, датованої 29.05.2019 року вбачається, що на вбудований магазин промислових товарів,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт постановою державного виконавця Крюківського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 19.04.2019 року.
Оскільки у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які вказують на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову у справі за позовом про визнання права власності, може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та не надано доказів, які дають підстави вважати, що у майбутньому може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.
Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -
Постановив
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову -відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя