Справа № 640/14461/19
н/п 2-а/640/524/19
02 вересня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Савицькій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Поліщук Олександра Андрійовича (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315-А) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
22.07.2019 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому позивач просить скасувати постанову серії НК №480534 від 12.07.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 , ч. 6 ст. 121 КпАП України та поновити строк на звернення до суду з даним позовом. Як на підставу позову посилається на те, що 12.07.2019 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 , ч. 6 ст. 121 КпАП України. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачем невірно встановлені обставини справи, справу розглянуто на місці вчинення адміністративного правопорушення, також заперечує факт вчинення правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відносно нього 12.07.2019 було винесено постанову НК № 480534 від 12.07.2019, яка є незаконною та підлягає скасуванню оскільки, оскільки постанова була винесена без надання доказів порушення Правил дорожнього руху, без їх дослідження, без розгляду справи та вказує що постанова повинна розглядатися за місцем вчинення правопорушення. Також вважає, що тріщина на вітровому склі в зоні дії склоочисників не є правопорушенням, а технічна несправність транспортних засобів регулюється виключно Правилами дорожнього руху. При цьому позивач зазначає, що інспектором не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, позивач зазначає, що інспектором поліції не дотримано процедури притягнення особи до відповідальності, не було роз'яснено права, розглянуто справу без підготовки, чим порушено його права.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, 24.07.2019 до суду подано клопотання представника позивача - адвоката Шумейко Я.В. про розгляд справи за їх відсутності, в якому позовні вимоги підтримали, просять задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 02.09.2019 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якому проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити. Також відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суду відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач - інспектор відділу БДР ДПП в Харківській області ДПП старший сержант поліції Поліщук О. посилається на те, що відповідачем, як посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення дотримано процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до постанови, серії НК №480534 від 12.07.2019, вбачається, що складена вона в АДРЕСА_2.
Відповідно до тлумачення наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року по справі № 1-11/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно- територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування України» адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село.
Згідно до п.10 Розділу IV Інструкції 1376 про порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема:- у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла постанову, та орган поліції (повністю, без скорочень);-у графі «установив» - число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи;-у графі «ураховуючи, що гр-нин(ка)» - прізвище та ініціали правопорушника;-у графі «постановив» - уповноважена посадова особа органу поліції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом'якшують (стаття 34 КУпАП) чи обтяжують (стаття 35 КУпАП) відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначає прийняте у справі рішення. З урахуванням зазначеного, оскаржувана постанова відповідає вимогам, передбаченим інструкцією 1376 від 06.11.2015.В фабулі зазначено місце вчинення правопорушення - АДРЕСА_2, а тому посилання позивача з даного приводу - не відповідають дійсності.
Відповідач також зазначає, що ним було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення, досліджено докази, за якими достовірно встановлена наявність вини в діях позивача, проведено розгляд справи, під час якого позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, будь-яких перешкоджань у реалізації позивачем своїх прав з його боку не вчинювалось. По закінченню розгляду справи, інспектором вирішено питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, після чого винесена була постанова.
Щодо наявності в складу адміністративного правопорушення відповідач зазначає, що транспортний засіб Sсапіа Р420 реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався для перевезення вантажу, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів в сфері безпеки дорожнього руху, при яких забороняється експлуатація, а саме: на вітровому склі вантажного автомобіля малися численні тріщини в зоні дії склоочисників, що є порушенням п.31.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації та п.6.8.5 ДСТУ 3649: 2010 «Національний стандарт України. Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» вимоги до інших елементів конструкції щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу, згідно якого на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників; шини мали тріщини та порізи, що оголювали корд, що є порушенням п. 31.4.5.6) Правил дорожнього руху України, згідно якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: колеса і шини: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд та п.6.3.3 ДСТУ 3649: 2010 «Національний стандарт України. Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» вимоги до пневматичних шин та коліс, згідно якого шини мають бути без пошкоджень (проколів, порізів), що оголюють корд чи брекер, а також відшарувань та здутин протектора; на транспортному засобі був відсутній задній захисний пристрій, обов'язковість встановлення якого передбачена п. 6.8.12 ДСТУ 3649: 2010 «Національний стандарт України. Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання». Вимоги до інших елементі конструкції: На КТЗ (колісні транспортні засоби), категорій N2, N3,03, 04 випуску після 2002 року, обов'язково має бути задній захисний пристрій, або елемент конструкції, які виконують його функцію та п 31.4.7.е) Правил дорожнього руху України, згідно якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій.
Щодо зазначених в позовній заяві п.32.4.5 б) Правил дорожнього руху, то він не має жодного відношення к вищевказаному правопорушенню, а деякі пункти, які вказують на порушення були зовсім проігноровані представником позивача.
ДСТУ 3649:2010 - це Національний стандарт України, згідно п. 5.1 якого технічний стан КТЗ повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємств - виробника і який поширюється відповідно до п.1.1 на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій М, МG, N, NG, О, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Категорія «N», відповідно до додатку А - Самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення вантажів (вантажні автомобілі, тягачі - сідельні чи баластні), зокрема категорія «N3», до якого належить Sсапіа Р420 реєстраційний номер НОМЕР_1 - КТЗ, призначені для перевезення яких перевищує 12 тонн.
Правила дорожнього руху не містить повного і вичерпного переліку технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація, в свою чергу, об'єктом правопорушень, передбачених ч.6 ст. 121 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, регулювання яких, визначення прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів - учасників дорожнього руху, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ. організацій незалежно від їх форм власності та господарювання, відбуваються у відповідності до положень ЗУ «Про дорожній рух». Так, відповідно до ст.37 ЗУ «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів при виявленні технічних несправностей на невідповідностей вимогам правил, вимог та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідач зазначає, що відповідно до: статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі; згідно п.2.3.а) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; відповідно доп.2.3.6) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; згідно статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в України правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль; відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух» основною вимогою щодо технічного стану транспортного засобу, що перебуває в експлуатації у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам та стандартам, затвердженим у встановленому порядку; на підставі статті 32 Закону України «Про автомобільні дороги» користувачі автомобільних доріг зобов'язані використовувати транспортні засоби, конструкція та технічний стан яких відповідають вимогам установлених в Україні правил, норм та стандартів; відповідно до статті 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.
Таким чином, розгляд справи та винесення постанови було здійснено відповідно до статей 268, 276 - 279, 280, 283, 285 КУпАП, порушень чинного законодавства ним допущено не було. Відповідач вказує, що діяв в межах повноважень і не порушував норм процесуального права, факт вчинення правопорушення також підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських №№2210,2002.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 12.07.2019 інспектором відділу БДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Поліщук О.А. було винесено постанову НК №480534 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, за ч.1, 6 ст.121 КпАП України. (а.с. 6)
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 6 ст.121 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. з зазначенням, що 12.07.2018 о 14 годині 10 хвилин в м. Харків, по АДРЕСА_2 водій ОСОБА_1 керував тз Scania р.н. НОМЕР_1 у якого номерний знак закритий іншими предметами, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, а також технічний стан не відповідає ДСТУ, що стосується безпеки дорожнього руху, а також маються тріщини вітрового скла в зоні дії склоочисників, шини мають порізи, розриви, що оголюють корд, чим порушив п.2.98, п.31.1, 31.4.5б. 31.4.7е) ПДР України; п.5.1, п.6.8.5, п.6.3.3., 6.8.12 ДСТУ 3946:2010, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1, 6 ст.121 КпАП України.
Згідно представленого до суду відео з бодікамер поліцейських №№2210,2002 вбачається, що позивачу було роз'яснено інспектором його процесуальні права та обов'язки, клопотань стосовно реалізації процесуальних прав у позивача на момент розгляду справи поліцейським не було, для надання пояснень ОСОБА_1 надавався бланк пояснень. (а.с.45 ) А тому доводи позивача про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними.
Твердження позивача в позовній заяві щодо місця складення відносно нього постанови серії НК №480534 від 12.07.2019 за місцем вчинення правопорушення, не заперечується відповідачем, однак не є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Суд не приймає до уваги доводи позову стосовно протиправного складення постанови в порушення положень Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 з огляду на наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху" щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці.
Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, пункти 1 та 2 розділу III якої передбачають: справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України , доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та були спростовані доказами, наданими відповідачем.
Таким чином, суд вважає, що інспектором відділу БДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Поліщук О.А. - відповідачем по справі було прийнято рішення в межах його повноважень, з дотриманням процедури розгляду, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.2, 6-10,72, 77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Поліщук Олександра Андрійовича (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315-А) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити, постанову серії НК №480534 від 12.07.2019 інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Поліщук Олександра Андрійовича - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: Я. В. Губська