Справа № 640/13659/19
н/п 2/640/2489/19
02 вересня 2019 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Якуші Н.В.,
за участю секретаря судових засідань - Коваль А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -
10.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки заробітної плати за період з 02.01.2018 року по день ухвалення судового рішення, виходячи ыз розміру середнього денного заробітку 232 грн.80 коп.
В обґрунтування позову посилається на те, що з 29.07.1971 року на підставі наказу №129К від 28.07.1971 року вона працювала у ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на посаді інженера. Наказом №139 К від 26.12.2017 року її було звільнено з 02.01.2018 р. з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. Зазначила, що при звільненні з нею не був проведений повний розрахунок. Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП, враховуючи, що відповідач при звільненні не виплати їй заробітну плату, то сплаті підлягає середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з дня звільнення по день винесення судового рішення, виходячи з розміру середньоденного заробітку 232,80 грн. Вказала, що вона неодноразово зверталась до ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» з проханням провести з нею повний розрахунок, але до теперішнього часу коштів від підприємства вона не отримала.
Ухвалою суду від 11.07.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу з позовною заявою з додатками представник відповідача отримав 15.07.2019, про що свідчить підпис представника у зворотному поштовому повідомленні про вручення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала заяву, якою просила розгляд справи провести за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» будучи повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань від нього не надходило, відзив на позов не подав. Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
При цьому суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача належним чином користуватися своїми процесуальними правами та виконувати свої процесуальні обов'язки.
Враховуючи те, що відповідач не надав до суду клопотань про відкладення, а також з огляду на строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, які не можуть перевищувати 60 днів з дня відкриття провадження по справі, та те, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішив розглядати справу, досліджуючи докази, які були своєчасно долучені позивачем.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до записів у трудовій книжці, на підставі наказу №129 к від 28.07.1971 року з 29.07.1971 року позивач прийнята на роботу на посаду техніка ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт».
На підставі наказу №139к від 26.12.2017 року позивача було звільнено з 02.01.2018 року з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП.
Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи з нею не були проведені всі розрахунки.
Відповідно до копії заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року, по справі №640/6688/19, провадження №2/640/1939/18 вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, а саме: стягнуто з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 28193 грн. 84 коп./двадцять вісім тисяч сто дев'яносто три грн.84 коп., а також стягнуто з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» у дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Рішення набрало законної сили 08.11.2018 року та 26 листопада 2018 року видано виконавчий лист, строком пред'явлення до виконання до 09.11.2021 року.
Суд встановив, що провадження з приводу примусового виконання рішення суду по справі №640/6688/19 - відкрито.
Відповідно до пункту першого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідачем не надані відомості щодо середньомісячної заробітної плати позивача та інших відомостей для її розрахунку.
Відповідно до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).
Згідно з розрахунковими листками за листопад, грудень 2017 року - позивачка в листопаді відпрацювала 10 змін її оклад становив 2222 грн. 73 коп. за грудень - 9 змін та її оклад становив 2200,50 грн. (а.с.11)
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки складає 232 грн. 80 коп. (2222,73 + 2200,50 = 4423,23 / 19 робочих днів = 232,80).
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки позивач була звільнена 02.01.2018 року, а повний розрахунок з нею не проведено як при звільненні так, і на день винесення цього рішення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 02.01.2018 року по 02.09.2019 року включно (день постановлення рішення суду) за 416 робочих днів (з розрахунку п'ятиденного робочого тижня), що складає 38 894 грн. 80 коп. (416 х 232,80).
У зв'язку із викладеним, суд приходить до переконання, що розмір середнього заробітку, який необхідно стягнути з відповідача дорівнює - 38894,80 грн. = 416 (робочих дня за період затримки у виплаті) Х 232,8 грн. (середньоденна заробітна плата).
При цьому суд наголошує, що тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти позивачу.
Також суд враховує, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 12, ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Таким чином, належними, допустимими та достатніми доказами не були спростовані доводи позивача щодо заборгованості із заробітної плати.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 38894 грн. 80 коп. що підлягають задоволенню.
Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України та п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивача заробітну плату в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 279-282, 430 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 38894 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 80 коп., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь держави судовий збір в розмірі 1152 грн. 60 коп.
Зобов'язати УК у Київському районі м. Харкова, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 частину сплачених нею кошти: судовий збір у розмірі 81 грн. 60 коп. (вісімдесят одна гривня 60 копійок), згідно квитанції про сплату №ТВБВ №296 від 10.07.2019 про сплату судового збору в розмірі 850 грн.(оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,5.
Повний текст судового рішення складено 02.09.2019 року.
Головуючий -