про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 вересня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3775/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Станично - Луганського району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 серпня 2019 року адвокат Бірюков Ігор Юрійович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Петропавлівської селищної ради Станично - Луганського району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 05.06.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 517, посвідченого приватним нотаріусом Станично - Луганського районного нотаріального округу Ліньковою О.П., придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_2 . Продавець та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані у вказаному будинку та після його продажу позивачу не знялися з реєстрації місця проживання.
ОСОБА_2 разом з сином постійно мешкають та зареєстровані в Тюменській області в Росії, в 2014 році вони виїхали на територію Росії і з того часу не приїжджали, будинок продавали за довіреністю.
20.08.2019 позивач прибула до Петропавлівської селищної ради Станично - Луганського району Луганської області для вирішення питання про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з відчуженням житлового будинку. Згідно з п. 26 постанови КМУ № 207 фахівець селищної ради Кріпаченко О.О. повинна була надати позивачу бланк заяви відповідно додатку 11 вказаної постанови, натомість відмовилася приймати заяву про зняття з реєстрації, у зв'язку з чим позивач вимушена була скласти відповідну заяву у довільній формі.
Згідно із листом відповідача від 21.08.2019 № 02-13/2019/Л-42 позивачу відмовлено в знятті з реєстрації вказаних осіб, оскільки не надано рішення суду, що набрало законної сили, не надано документів, що підтверджують повноваження для вирішення питання про зняття з реєстрації.
Вказане рішення є незаконним та таким, що порушує права позивача на отримання субсидії.
Представник позивача зазначив, що зняття з реєстрації місця проживання регламентовано пунктом 26 Постанови КМУ № 207 від 02.03.2016, в якому зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, пунктом 3.1 якого визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів.
Таким чином, зняття особи з місця реєстрації може здійснюватися зокрема на підставі заяви нового власника житла, поданих ним документів про право власності на таке житло та у відповідності до вимог чинного законодавства України, що узгоджується з правовою позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 813/4520/14 та яка є обов'язковою для застосування в аналогічних правовідносинах.
На підставі викладеного представник позивача просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.08.2019 про відмову у знятті з місця реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) зобов'язати відповідача зняти з місця реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 05.06.2019, зареєстрованого за № 517.
Позивач звернувся до суду з даним позовом щодо зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 (колишнього власника будинку) та її сина ОСОБА_3 .
Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а вимоги до Петропавлівської селищної ради Станично - Луганського району Луганської області є похідними від них.
Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 22.08.2018 у справі № 826/13571/17, постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 826/10016/16, від 18.06.2019 у справі № 537/3653/16-а.
При цьому суд зауважує, що посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 813/4520/14 є необґрунтованим, оскільки обставини зазначеної справи не є тотожними обставинам, викладеним у позові ОСОБА_1 .
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду і вирішення позовної заяви у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження в справі.
На підставі вищевказаного, керуючись статтями 19, 169, 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Станично - Луганського району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити право звернення позивача з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяА.Г. Секірська