02 вересня 2019 року Справа 160/8452/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., перевіривши матеріали заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, -
02 вересня 2019 року о 15 годині 54 хвилин Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосованого на підставі рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.08.2019 року.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, що повинно також бути застосовано і до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно частини 2 наведеної статті, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків (частина 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши заяву щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків на відповідність вимогам статті 160-161, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
За змістом вимог Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області просить суд підтвердити адміністративний арешт майна платника податку, отже, судом встановлено, що предметом позову є вимоги, що містять немайновий характер.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами заявник повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 1921,00 грн., тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів заяви вбачається, що заявником в порушення частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подання, що містить вимоги немайнового характеру, в сумі 1921,00 грн., до матеріалів заяви не надано.
Заявником було надано клопотання щодо сплати судового збору в якому зазначено, що стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір.
За подання до адміністративного суду інших документів, "ніж визначених у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», не передбачено необхідності сплати судового збору.
Заява, яка подається контролюючим органом в порядку ст. 283 КАС України та адміністративний позов не є за своєю суттю тотожними поняттями.
Таким чином на думку заявника, оскільки заяву контролюючого органу, яка подається в порядку ст. 283 КАС України, Закон України «Про судовий збір» не відносить до об'єктів, за який справляється судовий збір при зверненні до адміністративного суду, а тому за подання заяви до адміністративного суду ГУ ДФС у Запорізькій області (в порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України) судовий збір не сплачується.
Розглядаючи дане клопотання суд враховує наступне.
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України заяву визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.
Отже, враховуючи те, що заява як форма звернення до суду контролюючого органу передбачена нормами Кодексом адміністративного судочинства України, заявнику необхідно сплачувати судовий збір за звернення до адміністративного суду у формі заяви в порядку ст.283 КАС України.
З огляду на викладене суд вважає заявлене клопотання необгрунтованим.
Таким чином, Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області слід сплатити та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1921,00 грн., сплаченого на реквізити: (отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Окрім того, частина 2 статті 283 КАС України передбачає звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Таким чином, для звернення органів доходів і зборів до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків положеннями КАС України встановлений особливий порядок.
Рішення про застосування адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було прийнято 29.08.2019 року о 09 годині 30 хвилин. З даною заявою заявник звернувся до суду 02.09.2019 року, тобто у заявника сплинув строк на звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, передбачений ч. 2 ст. 283 КАС України.
Отже, заявником не дотримано вимоги частини 2 статті 283 КАС України, через що заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку з порушенням 24 годинного строку з моменту встановлення обставин, які зумовили звернення до суд
Згідно з частиною 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини 2 цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Такі обставини вказують на невідповідність заяви вимогам процесуального законодавства, а тому, згідно до статті 283 КАС Українивона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 246, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків - залишити без руху.
Заявнику надати строк для усунення недоліків заяви до 14 год. 00 хв. 03 вересня 2019 року, шляхом:
- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн., із заявлених немайнових вимог, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
- надання заяви та документального обґрунтування, поважності порушення строку звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку.
Роз'яснити заявнику, що невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Врона