ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" серпня 2019 р. справа № 300/1034/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/01510 від 25.03.2019, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/01510 від 25.03.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 позовну заяву залишено без руху (а.с.26-28).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.81-82).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог Митного кодексу України, за наявності документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - PEUGEOT, модель, ідентифікаційний номер кузова транспортного засобуНОМЕР_4 , календарний рік випуску 2016, тип двигуна дизельний, робочий об'єм двигуна 1560 см. куб. (далі - транспортний засіб), та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився митним брокером ПП «Брок-Вест» на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач зазначив, що із електронною митною декларацією №UA206010/2019/408405 подано: рахунок-фактура (Faktura) №VAT-MARZA 02.03.2019 від 19.03.2019, декларація про походження товару, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/20458 від 23.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, митну декларацію країни відправлення (WSPOLNOTA EUROPEJSKA) 19PL402010E0333763 від 22.03.2019 року, паспорт громадянина України. 25.03.2019 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД №UA206010/2019/001131/2 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/01510 від 25.03.2019 року. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури (Faktura) №VAT-MARZA 02.03.2019 від 19.03.2019 року оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля безготівково в сумі 15 876 PLZ, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.03.2019. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля оплачувався через фінансові установи, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Позивач вважає, що застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 15 876 PLN до 35 175 PLN порушує права позивача. На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 38-43), який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 21.06.2019. У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення позивачем відповідного транспортного засобу не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, позивач не підтвердив ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. Також представником відповідача вказано, що в даному випадку в рішенні про коригування інспектор зазначив, що спрацювала система управління ризиками, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв'язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної за VIN-кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 35 175 PLN. Таким чином, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 35 175 PLN. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
12.07.2019 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с.71-75), а відповідачем 05.08.2019 року надано письмові пояснення (а.с.87-89), де сторонами викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо обставин, наведених у вказаних заявах по суті.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
19.03.2019 року позивачем придбано у нерезидента TRANS-DOMELGrzegorz Dabal транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016, що підтверджується рахунком-фактурою (Faktyra) VAT-MARZA від 02.03.2019 року (а.с.16).
Митним брокером ПП «Брок-Вест» в інтересах ОСОБА_1 , подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № UA206010/2019/408405 (а.с.32), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме легковий автомобіль, вживаний, марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016.
Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 15876 PLN - графа 42 митної декларації (а.с.32).
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок-фактуру (Faktyra) VAT-MARZA від 02.03.2019 року, декларацію про походження товару, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/20458 від 23.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 17.03.2016 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 25.02.2016 року, митну декларацію країни відправлення № 19PL402010E0333763 від 22.03.2019 та інші визначені законодавством документи.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 8196,50. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.14-15).
Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/01510, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нормою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо неподання позивачем повного переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зважає на таке.
У спірних відносинах мало місце укладення договору з придбання товару в усній формі.
Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.
Не подання документів, на необхідність подання яких вказує представник відповідача, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 коментованої статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/01510.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В даному ж випадку, на думку суду, декларантом подано достатній обсяг документів, необхідних для встановлення та перевірки заявленої митної вартості транспортного засобу. В тому числі й тих, які підтверджують фактичну сплату вартості транспортного засобу шляхом готівкової оплати.
В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких зокрема рахунок-фактура (Faktyra) VAT-MARZA від 02.03.2019 року (а.с.16).
Митним брокером ПП «Брок-Вест» в інтересах ОСОБА_1 , подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №UA206010/2019/408405 (а.с.32), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме легковий автомобіль, вживаний, марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016.
Згідно зазначеного документу, покупцем легкового автомобіля, вживаного, марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016, є ОСОБА_1 , ціна товару 15876 PLZ. Факт оплати, в свою чергу підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ 103 вихідний через Swift) №0408004 від 20.03.2019 (а.с.18-19).
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вищевказаних документів.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на не, подання декларантом, повного переліку первинних документів а саме підтверджуючих сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості, є безпідставними, оскільки під час консультації такі не вимагались а відповідно до повідомлення про початок консультації зазначено про необхідність надання оригіналів та/або копій документів, зазначених у графі 44 МД.
При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на не подання повного переліку первинних документів, на думку суду не може вказувати на правомірність дій відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу та слугувати підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідачем не подано суду доказів, що саме ця обставина викликала обґрунтований сумнів в митного органу щодо заявленої декларантом позивача митної вартості транспортного засобу.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, легковий автомобіль, вживаний, марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем документа на підтвердження сплати коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості, який як встановлено судом не вимагався під час консультації, був наявний у позивача, що також не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву, є необґрунтованим та безпідставним.
Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.
Також митним органом в оскаржуваних рішеннях жодним чином не заначено та не конкретизовано підстави незастосування першого та другорядних методів визначення митної вартості товару.
Суд також зауважує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику «спрацювання АСАУР ДФС «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».
Щодо таких обставин представник відповідача не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (легковий автомобіль, вживаний, марки марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см.куб, календарний рік виготовлення - 2016) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбано позивачем; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.
Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».
При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає таке.
Предметом оскарження у спірних правовідносинах є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2019/01510 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.
Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).
Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду також гарантовано підпунктом «б» пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.
Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/01510 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019 року.
Не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із оформлення нової митної декларації із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 8196,50 EUR.
Суд, не погоджується із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у декларації №UA206010/2019/408462 від 25.03.2019 року митної вартості «коригування» (графа 45) в сумі 249802,73 грн., так як позивач у такій декларації у графі 42 визначив ціну товару 15876,00 PLZ, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної декларантом у тій же графі 42 первинної митної декларації № UA206010/2019/408405.
Твердження відповідача про те, що позивачем було понесено витрати на брокерську винагороду за кордоном, які ним не були включені до заявленої митної вартості, на думку суду жодним чином не вказують на правомірність оскаржуваних рішень, оскільки, як слідує з вищевстановлених судом обставин справи, підставою для винесення картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару, слугувала незгода контролюючого органу виключно з визначеною ціною транспортного засобу.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2019/01510 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2139,12 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції (а.с.3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/01510 від 25.03.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/001131/2 від 25.03.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .) сплачений судовий збір в розмірі 2139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Івано-Франківська митниця ДФС (ідентифікаційний код 39640261), адреса: вул.К.Данила, 20, м.Івано-Франківськ, 76010.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.