02 вересня 2019 року Справа 160/6176/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Златіна С.В.
при секретарі - Піскун Я.В.
представника позивача - Колодій В.В., Токарєв В.В.
представника відповідача - Сомов Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду та клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/6176/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
03.07.2019 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними та скасувати:
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2019 року № 75-рс про звільнення у запас сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2019 року № 179 про звільнення у запас сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського складу) та про виключення із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення з 29.03.2019 року;
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2019 року № 871 про результати службового розслідування щодо сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 .
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі на попередній або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчий, посаді;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 одночасно з поновленням на військовій службі вирішити питання про виплату ОСОБА_1 матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку він не отримав внаслідок незаконного звільнення.
Ухвалою суду від 04.07.2019 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні позивач зазначив про те, що ним строк звернення до адміністративного суду пропущеного з поважних причин, оскільки не отримано оскаржувані накази через що був позбавлений можливості звернутися з позовом до суду. Акт про проведення службового розслідування надано лише для ознайомлення. Станом на 07.06.2019 року особова справа позивача та Солонянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надходила, що також позбавило позивача можливості ознайомитися з оскаржуваними наказами.
Відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду через пропуск строку звернення з адміністративним позовом до суду. Позивач був ознайомлений з актом проведеного службового розслідування. Поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду позивач не навів.
Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Суд дослідивши клопотання позивача та відповідача, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
Предметом позову є у тому числі вимоги: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби та поновлення позивача на публічній службі.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
Судом встановлено, що позивач не був ознайомлений з оскаржуваними наказами; відповідачем не надано суду доказів ознайомлення (вручення) позивача оскаржуваних наказів.
Станом на 07.06.2019 року особова справа позивача до Солонянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надходила, що також позбавило позивача можливості ознайомитися з оскаржуваними наказами, що підтверджується листом від 07.06.2019 року № 4/1134, копія якого міститься у матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач 29.03.2019 року ознайомився з актом службового розслідування від 29.03.2019 року та матеріалами службового розслідування, що підтверджується підписом позивача на останній сторінці акту.
З позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся лише 03.07.2019 року згідно із штампу відділу діловодства суду. Позовна заява здана до канцелярії суду нарочно.
Отже, позивач станом на момент звернення з позовом до суду пропустив місячний строк встановлений ч.5 ст.122 КАС України.
Судом встановлено, що існували об'єктивні обставини, які позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача: не ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами.
За вказаних обставин доводи позивача про те, що останній пропустив строк звернення з позовом до адміністративного суду з поважних причин підтвердились.
Позивач фактично був позбавлений можливості подати позовну заяву до адміністративного суду, оскільки не був ознайомлений з оскаржуваними наказами відповідача.
Отже, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які наведено у клопотанні, поважними.
Таким чином, строк звернення з адміністративним позовом до суду підлягає поновленню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду.
Клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Златін