30 серпня 2019 року Справа № 160/6654/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 16.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 31.07.2019 року, просить суд:
- визнати протиправними дії Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (серія і номер паспорта НОМЕР_1 ) нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45- річного віку;
- зобов'язати Нікопольський районний відділ Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (серія і номер НОМЕР_1 ), нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 - річного віку.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 16.07.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суд від 19.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
4. 31.07.2019 року позивачем були усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 19.07.2019 року.
5. Ухвалою суду від 31.07.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/6654/19 за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 30.08.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.
6. Ухвалою суду від 31.07.2019 року також було витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по справі, а саме:
- заява позивача до відповідача № Г-904 від 13.03.2019 року ;
- лист відповідача № 1637 від 16.03.2019 року та всі матеріали щодо суті цього спору.
7. 15.08.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов по справі № 160/6654/19.
8. 22.08.2019 року позивачем було надано відповідь на відзив відповідача по справі №160/6654/19.
9. 30.08.2019 року відповідачем долучено до матеріалів додаткові докази по справі.
10. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
13. Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.08.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА
14. Позивач зазначила про те, що після досягнення нею 45 - річного віку вона звернулась із письмовою заявою до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області з вимогою вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року її нової фотокартки.
15. Однак, як в усному, так і письмовому порядку, позивач вказала, що їй було відмовлено у вклеюванні в її паспорт нової фотокартки.
16. На її письмове звернення до органів міграційної служби з приводу вклеювання нової фотокартки по досягненню 45 років, позивачу повідомлено про те, що такі процедури вже не здійснюються щодо осіб, які досягай 45 років та не звернулись в місячний строк з моменту досягнення 45 річного віку, отже, письмова позиція відповідача зводилась до того, що відповідно до постанови КМ України від 25.03.2015 року № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
17. Як зазначив відповідач, у своїй відповіді від 16.03.2019 року № 1234.за вих №1637 паспорт в цьому випадку може бути надано виключно за формою пластикової картки типу ID-1 (біометричний паспорт).
18. Не погодившись із такою відмовою відповідача вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 - річного віку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА
19. Відповідач надав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що у березні місяці 2019 року до Нікопольського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надходило звернення від позивача з проханням «вирішити питання щодо вклеювання фото у паспорт по досягненню 45-річного віку» та надання останній письмової відповіді на подану нею заяву.
20. Вважають, що особисто із заявою за формою, визначеною законодавством позивач, з питань зазначених у позові до районного відділу не звертався, а лише у своїй заяві від 13.03.2019 року, яка мала вигляд довільної форми, зазначила причини, по яких не бажає отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки.
21. Зазначили про те, що до зазначеної заяви позивачем було додано копії паспорту, довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, копії виписок із медичної картки стаціонарного хворого та копію попередження Центра надання адміністративних послуг м. Нікополя про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в порядку вимог статті 197 КУпАП.
22. 16.03.2019 Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 направлено лист 1234 за вих. № 1637, яким роз'яснено порядок вклеювання фотокарток та обміну паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства.
23. Відповідач вважає, що заява позивача була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз'ясненням вимог законодавства України щодо здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України зразка 1994 року по досягненню 45-річного віку.
24. Також, зазначили про те, що позивач, досягнувши 45-річного віку 04.08.2018 року, маючи обов'язок звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби України протягом місяця починаючи з 04 серпня 2018 року для вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки у зв'язку із досягненням 45-річного віку, звернулася лише 13 березня 2019 року із заявою відповідною вимог до ч. 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» не надавши належного пакету документів згідно вимог чинного законодавства.
25. З урахуванням вищевикладеного, вважають, що відповідач не порушував належні права позивача, на підставі чого просили у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
26. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 13.03.2019 року вх. №904 позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області, який є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, із заявою про вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку (а.с.8).
27. У заяві позивач зазначала, що через релігійні переконання відмовляється від отримання паспорту у формі ID-картки.
28. Листом Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області від 16.03.2019 року1234 вих. № 1637 у задоволенні заяви позивача було фактично відмовлено, з огляду на те, що згідно постанови КМ України від 25.03.2015 року № 302 зі змінами постанови КМ України від 03.10.2018 року № 795 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», відповідно до п.6:
- якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше, як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, паспорт громадянина України підлягає обміну у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
29. Отже, з урахуванням вищезазначеного, фактично позивачу було відмовлено у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на її ім'я, нової фотокартки у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
30. Не погодившись із вищевказаною відмовою Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
31. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
32. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
33. Із зазначених конституційних норм випливає, зокрема, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
34. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
35. Частинами 1 та 2 ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
36. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
37. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, згідно з яким неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
38. Слід зазначити про те, що у питанні, що стосується позивача, відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
39. Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
40. Так, Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
41. Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
42. Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
43. Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
44. Виходячи з наведених норм законодавства особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
45. Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено паспорт громадянина України.
46. 06 грудня 2012 року набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
47. Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належать, зокрема документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До таких документів належить, зокрема паспорт громадянина України.
48. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
49. Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.
50. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
51. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
52. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
53. Відповідно до ч.ч. 1, 4 та 5 ст. 21 вказаного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
54. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
55. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (тобто, центрами надання адміністративних послуг, державним підприємством, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру).
56. Абзацом 2 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону визначено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
57. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.
58. Відповідно до п. 10 вказаного Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).
59. Разом з тим, відповідно до п.п. 3, 5 - 7 Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
60. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
61. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
62. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
63. Відповідно до п.п. 8 та 12 Положення термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
64. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
65. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
66. Згідно з п. 16 Положення обмін паспорта провадиться у разі:
- зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;
- встановлення розбіжностей у записах;
- непридатності для користування.
67. Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
68. Згідно з п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
69. Пунктом 3 вказаної Постанови установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
70. Відповідно до пп. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток здійснюється обмін паспорта.
71. Згідно з п. 2 вказаного Порядку паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
72. Відповідно до п. 131 Порядку до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, як, зокрема: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
73. Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
74. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
75. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону).
76. Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
77. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
78. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач 13.03.2019 року вх. № Г-904 звернулася до відповідача із заявою щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку з пропуском місячного строку.
79. Разом з тим, на час звернення їй було 45 років; в заяві зазначала, що через релігійні переконання відмовляється від отримання паспорту у формі ID-картки, тобто, позивач відмовилася від обробки її персональних даних, про що також зазначено у цій заяві.
80. Суд зазначає про те, що на час звернення позивача до відповідача діяло два нормативних акта:
1) порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, який містив таку підставу для обміну паспорту громадянина України на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, як те, що особа, що досягла 25- чи 45-річного віку, не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Вказаний Порядок зобов'язує отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та, який має унікальний номер запису у Реєстрі.
2) положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, яке серед підстав для обміну паспорту громадянина України такої підстави не містило та визначало, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
81. Отже, норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, звузили права осіб в порівняні з нормами Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
82. При цьому, у жодному нормативному акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
83. Як вже зазначалося, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
84. Слід зазначити про те, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
85. Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
86. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
87. У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, що ратифікована Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість, зокрема: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції».
88. За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37). Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
89. Отже, слід зазначити про те, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (яке також було чинним на час виникнення спірних правовідносин і є чинним на час звернення позивача із позовом), не лише звужують, а й фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
90. Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
91. Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
92. Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
93. При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
94. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості мати паспорт у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
95. Законодавець, приймаючи зміни в законодавство, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
96. За таких обставин дії відповідача, суб'єкта владних повноважень щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я позивача, нової фотокартки у зв'язку із досягненням 45 років, є такими, що суперечать вимогам Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, які були чинними та підлягали застосуванню на час вирішення спірного питання (та є чинними натепер), та вчинені протиправно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (зокрема того, що на час звернення позивачу було 45 років і вона через релігійні переконання відмовилася від отримання паспорту у формі ID-картки, тобто, фактично, відмовилася від обробки її персональних даних), непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
97. З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
98. Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 з аналогічних правовідносин, які мали місце після 01 листопада 2016 року (п.п. 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302) і які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
99. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові фактично дійшла висновку, що відповідно до законодавства особа має право вибору: мати паспорт у формі книжечки або ID-картки.
100. Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
101. Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Нікопольського районний відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (серія і номер НОМЕР_1 ), нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 - річного віку, слід зазначити про таке.
102. Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
103. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
104. Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
105. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
106. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).
107. Тобто, зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (серія і номер НОМЕР_1 ), нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 - річного віку, є дискреційним повноваженням відповідача.
108. Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
109. Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1 )визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
110. Таким чином, суд вважає таким, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Нікопольського районний відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (серія і номер НОМЕР_1 ), нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 - річного віку.
111. Проте, суд вважає за можливе, згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Нікопольський районний відділ Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2019 року вх. № Г-904 щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на її ім'я, нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
112. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
113. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
114. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
115. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
116. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
117. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
118. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свої дій.
119. Отже, з системного аналізу матеріалів справи, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років та зобов'язання Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2019 року вх. № Г-904 щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на її ім'я, нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом у цьому рішенні.
120. У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до положення п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
121. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
122. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
123. Визнати протиправними дії Нікопольського районного відділу Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років.
124. Зобов'язати Нікопольський районний відділ Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2019 року вх. № Г-904 щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на її ім'я, нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом у цьому рішенні.
125. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
126. Судові витрати розподілу не підлягають.
127. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , серія номер паспорта НОМЕР_1 ).
128. Відповідач: Нікопольський районний відділ Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Микитинська, 5, код ЄДРПОУ 37806243).
129. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
130. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
131. Повний текст рішення складено 30.08.2019 року.
Суддя В.В Ільков