Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 серпня 2019 р. Справа№200/6299/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Галатіної О.О.
При секретарі Пустовіт Ю.С.
За участю
Представників позивача ОСОБА_3., ОСОБА_2.
Представників відповідача Прокофєва М.Л., Шотт В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Білозерської міської ради про визнання протиправним та скасуванні рішення від 25 квітня 2019 року № 7/57-7, -
14 травня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Білозерської міської ради про визнання протиправним та скасуванні рішення від 25 квітня 2019 року № 7/57-7.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що провадить господарську діяльність, у т.ч., у сфері громадського харчування, на території м. Білозерське.
З метою провадження своєї господарської діяльності Позивач у 2017 році звернувся до Білозерської міської ради із проханням укласти відповідний договір особистого платного строкового земельного сервітуту (щодо вказаної вище земельної ділянки). Зокрема, такий земельний сервітут був необхідним для обслуговування малої архітектурної форми Позивача, розміщення його товару, благоустрою території навколо майна Позивача, користування комунальними послугами тощо.
21.09.2017 року між Позивачем та Білозерської міською радою укладений договір про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .
У подальшому рішенням Господарського суду Донецької області від 01.11.2018 року у справі № 905/1316/18 вказаний договір визнано недійсним. Позивач вважає, що підставою ухвалення такого судового рішення було не хибність мотивів укладення договору, а певна законодавча неврегульованість питань встановлення земельних сервітутів особам, що не є власниками (користувачами) сусідніх земельних ділянок.
28.02.2019 Позивач звернувся до Добропільської міської ради (орган, що видавав Паспорт прив'язки) з метою внесення поточних змін до вказаного документу. Однак листом від 06.03.2019 Добропільська міська рада повідомила, що єдиним органом (особою), що уповноважений на внесення змін до паспорту прив'язки, так само як і на анулювання вказаного документу, є Головний архітектор м. Добропілля. Однак на цей час указана посада є вакантною, тому вирішити поставлене Позивачем питання на цей час не вбачається за можливе.
Наприкінці квітня 2019 року Позивач дізнався про наявність проекту рішення Білозерської міської ради Про визнання тимчасової споруди Позивача самовільно розміщеною. З метою недопущення порушення як своїх прав та законних інтересів, так і прав й законних інтересів громади Позивач звернувся до Білозерської міської ради із відповідним листом, згідно з яким роз'яснив незаконність відповідних дій Білозерської міської ради та вимагав не допустити ухвалення вказаного рішення.
21.09.2017 року Білозерською міською радою ухвалено рішення № 7/57-7, згідно змісту якого "Враховуючи не відповідність розміщення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданому 17 листопада 2017 року головним архітектором м. Добропілля Відділу містобудування та архітектури Добропільської міської ради визначено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, яка розташована в АДРЕСА_2, самовільно розміщеною, в зв'язку з відхиленням від паспорта прив'язки (акт обстеження додається). Також вирішено прийняти заходи щодо демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 ) (ОСОБА_4).
Позивач наголошує, що Жодним із існуючих нормативно-правових актів до сфери повноважень Відповідача не віднесено "визнання тимчасової споруди самовільно встановленою". Порядок дій щодо усунення порушень у цій сфері викладений у ст. 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". Поряд з цим позивач вважає, що у даному випадку є чинним відповідний паспорт прив'язки, наявність якого є єдиною та достатньою підставою для розміщення тимчасової споруди.
Разом з іншим позивач вважає, що порушення порядку дій, визначеного Положенням про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд на території м. Білозерське, затвердженим Рішенням Білозерської міської ради від 19.05.2016 №7-13/20, відсутність будь-якого із зазначених документів, відсутність необхідних відомостей у цих документах, їх несвоєчасне складання, вручення, нерозміщення відповідної інформації на офіційному сайті Білозерської міської ради та інша невідповідність фактично вчинених дій Положенню є порушенням порядку демонтажу ТС, у т.ч. й в частині обговорення цього питання в колегіальних органах Білозерської міської ради.
Посилаючись на вимоги ст. 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", позивач звертає увагу, закон не надає повноважень місцевим радам вчиняти дії з самовільного демонтажу тимчасових споруд без дотримання певних (у т.ч. визначених цим Законом) процедур з надання приписів особам, що допустили певні порушення, з вимогами їх усунути.
Крім цього позивач наголошує, що чинна судова практика вказує, що вирішенню питання демонтажу тимчасової споруди має передувати вирішення питання щодо анулювання паспорту прив'язки в порядку та особами, визначеними чинним законодавством України.
На підставі зазначеного позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Білозерської міської ради Донецької області від 25.04.2019 № 7/57 -7 "Про визнання тимчасової споруди ОСОБА_1 самовільно розміщеною".
Ухвалою суду від 17.05.2019 року відкрито провадження у справі № 200/6299/19-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Білозерської міської ради про визнання протиправним та скасуванні рішення від 25 квітня 2019 року № 7/57-7. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
11.06.2019 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що на виконання рішення Господарського суду Донецької області проведено державну реєстрацію припинення права користування земельною ділянкою з певним кадастровим номером, про що свідчить Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2019 року № 45718454. На даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності Білозерської міської ради та жодній особі в користування не надана. Відповідач наголошує, що відповідно п. 2.1 Положення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, тимчасова споруда підлягає демонтажу (знесенню), а відповідна територія приведенню у попередній стан у випадках разом з іншим невідповідності встановленої ТС дозвільній документації; відсутності документів, підтверджуючих право користування (власності) земельною ділянкою під встановленою тимчасовою спорудою.
Враховуючи викладене 11.03.2019 року на засіданні постійної комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціональному використанню земельних ресурсів було розглянуто питання щодо дотримання вимог паспорту прив'язки при встановленні тимчасової споруди та встановлено, що позивач порушив схему розташування ТС, що підтверджується фактичним розташуванням ТС. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не дотримався вимог паспорта прив'язки при встановленні ТС. Поряд з цим Білозерська міська рада надавала свій дозвіл на розміщення тимчасової споруди суворо згідно наданого плану.
Також відповідач наголошує, що позивач в порушення п. 2. 23 Порядку № 244 від 21.11.2011 року не подав заяву, в якій було б зазначено, що він виконав вимоги паспорта прив'язки.
Поряд з цим відповідач зауважує, що не анулював паспорт прив'язки, а визнав тимчасову споруду позивача самовільно розміщеною, оскільки та встановлена з порушенням вимог паспорта прив'язки.
У тому числі відповідач наголошує, що у Білозерської міської ради відсутні відомості, що власником тимчасової споруди, розташованої за відповідною адресою є саме позивач.
На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.06.2019 року відкладено підготовче судове засідання у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Білозерської міської ради про визнання протиправним та скасуванні рішення від 25 квітня 2019 року № 7/57-7. Зобов'язано Білозерську міську раду надати до суду належним чином засвідчені копії певних документів.
01.07.2019 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив, згідно змісту якої у тому числі наголошував, що позивач надавав до відповідача документ про виконання умов паспорту прив'язки. Також позивач наголошує, що відповідач вводить суд в оману стосовно тощо, що останньому не відомий власник ТС, що ухвалено демонтувати, оскільки спірним рішенням визначено саме ОСОБА_1 власником ТС тощо.
Ухвалою суду від 02.07.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 200/6299/19-а.
Ухвалою суду від 24.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 серпня 2019 року.
Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги з підстав, аналогічних викладеним в позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Рішенням Білозерської міської ради від 19.05.2016 року № 7/13-20 затверджено Положення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд на території м. Білозерське.
Рішенням Білозерської міської ради від № 7/35-6 від 19.10.2017 року "Про надання дозволу на розробку прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 ", позивачу надано дозвіл на розробку паспорту прив'язки тимчасової споруди, з метої її розташування за певною адресою для провадження підприємницької діяльності (а.с. 69).
17.11.2017 року ОСОБА_1 був виданий паспорт прив'язки групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності, на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 48-49) з відповідними схемами розташування (а.с. 50-52).
Листом від 26.12.2017 року позивач повідомив відповідача про виконання вимог паспорту прив'язки тимчасової споруди.
Рішенням Господарського суду Донецької області по справі № 905/1316/18 від 07.11.2018 року, яке набуло законної сили 14.02.2018 року, позовні вимоги Костянтинівської місцевої прокуратура до Білозерської міської ради (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку - задоволено частково. Визнано недійсним договір №21/09/2017 від 21.09.2017 про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Білозерська міська рада, площею 0,0175 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Білозерською міською радою Донецької області та ОСОБА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Добропільської міської ради від 22.02.2019 року № 45718154, припинено право користування на земельну ділянку.
Листом від 06.03.2019 Добропільська міська рада повідомила позивача, що єдиним органом (особою), що уповноважений на внесення змін до паспорту прив'язки, так само як і на анулювання вказаного документу, є Головний архітектор м. Добропілля. Однак на цей час указана посада є вакантною, тому вирішити поставлене Позивачем питання на цей час не вбачається за можливе (а.с. 53).
Рішенням Білозерської міської ради "Про визнання тимчасової споруди ОСОБА_1 самовільно розміщеною" від 25.04.2019 року № 7/57-7, враховуючи не відповідність розміщення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданому 17 листопада 2017 року головним архітектором м. Добропілля Відділу містобудування та архітектури Добропільської міської ради, визначено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, яка розташована в АДРЕСА_2, самовільно розміщеною, в зв'язку з відхиленням від паспорта прив'язки (акт обстеження додається) (п. 1 спірного Рішення). Прийняти заходи щодо демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 (ОСОБА_4) (п. 2.2 спірного Рішення).
Відповідно Протоколу засідання постійної комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціональному використанню природних ресурсів № 34 від 11.03.2019 року, ухвалено в зв'язку з порушенням паспорту прив'язки, зафіксованого на схемі розміщення ТС при виході на місце постійної депутатської комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціональному використанню земельних ресурсів, виконавчому комітету рекомендовано надіслати листа до виконавчого комітету Добропільської міської ради з вимогою анулювати паспорт прив'язки ТС, розташованої за певною адресою (а.с. 78-80).
Згідно змісту листа від 11.03.2019 року № 02/03.395, відповідач виклав прохання до Виконавчого комітету Добропільської міської ради про вжиття заходів щодо анулювання паспорта прив'язки ТС, розташованої за певною адресою.
Листом від 25.03.2019 року Виконавчий комітет Добропільської міської ради повідомив, що порушені питання тимчасово не можуть бути вирішені (а.с. 83).
Листом від 06.05.2019 року відповідач виклав прохання до позивача про надання правовстановлюючих документів.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає, що сутністю спірних правовідносин є визнання відповідачем певної ТС самовільно збудованою на підставі невідповідності паспорту прив'язки фактичному розташуванню та знесення такої ТС, що відображається в прийнятті спірного рішення.
Згідно преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлено, що об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Як передбачено ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Таким чином ТС, розташована за відповідною адресою, була впроваджена для здійснення підприємницької діяльності та охоплюється поняттям "об'єкт будівництва" та згідно позиції відповідача є самочинно зведеною.
Щодо визнання ТС самочинно розміщеною.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою.
Вказане повноваження є єдиним повноваженням, віднесеним цим законом до відання органів місцевого самоврядування.
Суд погоджується з позицією позивача, що жодним із існуючих нормативно-правових актів до сфери повноважень Відповідача не віднесено "визнання тимчасової споруди самовільно встановленою" та наголошує, що порядок дій при виявленні самочинного будівництва відноситься до компетенції посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.
А саме: відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (частина перша згаданого Закону).
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого ухвалено відповідне рішення суду.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (частина друга статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Окрім цього суд вважає за належне зазначити, що відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно вищенаведених висновків суд наголошує, що до повноважень відповідача не відноситься визнання тимчасової споруди самовільно розміщеною. З огляду на що та враховуючи відсутність відповідного припису на спірну ТС, посилання відповідача на Положення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, затверджене рішенням Білозерської міської ради від 19.05.2016 року № 7/13-20 суд вважає помилковими.
Щодо демонтажу спірної ТС.
Згідно з висновком Верховного суду, викладеним в постанові від 15.05.2018 року по справі № 826/7888/17, демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Вказаний висновок опосередковано вказує на необхідність наявності припису в процедурі демонтажу самочинно зведених тимчасових споруд, що має на увазі винесення такого припису органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 N 244, цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Як встановлено п. 1. 4 Порядку № 244, паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.
Як встановлено п. 2.1 Порядку № 244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
Відповідно п. 2.6, 2.7 Порядку № 244, для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України" ( 2807-15 ); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Як встановлено п. 2.27 Положення № 244, дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив'язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив'язки тимчасових споруд, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини, та яким чітко визначено, що до повноважень виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської, районної ради та районної державної адміністрації, відноситься лише: затвердження своїм рішенням (розпорядженням, наказом) комплексної схеми розміщення тимчасової споруди та архітипу, що розроблені за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради (пункт 1.6 Порядку); розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування (пункт 1.11 Порядку); та отримання від замовників, які мають намір встановити тимчасових споруд, відповідної заяви у довільній формі про можливість розміщення тимчасових споруд (пункт 2.2 Порядку) з вичерпним переліком документів, що визначені пунктом 2.3 Порядку, які в свою чергу виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації передаються до відповідного органу з питань містобудування та архітектури для визначення ним відповідності намірів щодо місця розташування тимчасових споруд комплексній схемі їх розміщення (у разі її наявності) та будівельним нормам (пункт 2.4 Порядку), який, в свою чергу, визначає відповідність намірів протягом 10 днів або надає замовнику протягом трьох робочих днів аргументовану відмову щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди (пункт 2.5 Порядку); а також отримання від замовника письмової заяви про виконання вимоги паспорта прив'язки, тобто, розміщення тимчасових споруд (пункт 2.23 Порядку).
Тому вищенаведені положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності свідчать про те, що повноваження виконавчих органів сільської, селищної, та міської ради в питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є чітко визначеними і обмеженні приписами Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.
Таким чином суд наголошує, що положення статей Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування вирішувати питання щодо анулювання дії паспортів прив'язки тимчасових споруд.
Висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду, що викладена в постанові від 10.10.2018 року по справі №373/2346/16-а.
Законодавцем окремо передбачено у Головного архітектора повноваження з приводу анулювання такого паспорту, що не заперечується сторонами. Відповідно, без реалізації Головним архітектором наданих повноважень паспорт прив'язки не може бути анульовано.
Відповідно, враховуючи відсутність у матеріалах справи рішення Головного архітектора міста про анулювання паспорта прив'язки на ТС позивача, суд не може вважати посилання на п. 2.21 Порядку № 244 обґрунтованими.
Щодо позиції з приводу відсутності відомостей, що саме ФОМ ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди, розташованої за відповідною адресою, суд вважає її формальною, так як спірне рішення прийнято до дати скерування на адресу позивача листа з проханням надати копію правовстановлюючих документів (25.04.2019 року та 06.05.2019 року відповідно).
Щодо аргументів з приводу ненадання позивачем повідомлення щодо виконання паспорту прив'язки, то таке повідомлення з відбитком печатки було надано позивачем в якості доказу. Відповідач не підтвердження своєї позиції доказів не надавав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені висновки суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення, відповідно суд вважає рішення Білозерської міської ради від 25 квітня 2019 року № 7/57-7 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Білозерської міської ради (85013, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Гірнича, буд. 4) про визнання протиправним та скасуванні рішення від 25 квітня 2019 року № 7/57-7 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білозерської міської ради від 25 квітня 2019 року № 7/57-7.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білозерської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00коп.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 серпня 2019 року. Повний текст рішення суду виготовлено 30 серпня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Галатіна