номер провадження справи 4/92/19
02.09.2019 Справа № 908/1632/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с № 1800)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС», (70501, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 2-В)
до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 86752,31 грн.
02.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 11.06.2019 (вх. № 1758/08-07/19 від 02.07.2019) Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС», м. Оріхів Запорізької області і до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Оріхів Запорізької області про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.05.2015 в загальному розмірі 86752,31 грн., яка складається з: 69608,47 грн. - заборгованість за кредитом, 14347,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2796,16 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 справу № 908/1632/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 відкрито провадження у справі № 908/1632/19 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/92/19, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги викладені у позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 530, 554, 610, 639, 1054 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 13.05.2015 між ним та ТОВ «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» в особі директора ОСОБА_1 . укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання відповідачем 1 заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору відповідач 1 (позичальник) отримав кредит у розмірі 70000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (з 07.02.2017). Підписанням заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відповідач 1 підтвердив, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на сайті банку www.pb.ua, складає договір банківського обслуговування. 11.02.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (відповідачем 2) укладено договір поруки № POR1455197714870, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з договору банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015. Станом на 21.05.2019 загальний залишок заборгованості відповідача 1 за наданими кредитними коштами (тілом кредиту) становить 69608,47 грн. У зв'язку із порушення відповідачем 1 умов договору банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015 в частині вчасного повернення кредитних коштів, позивачем відповідачу 1 проценти за користування кредитом в розмірі 14347,68 грн. і пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 2796,16 грн. З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути солідарно з відповідачів 1 і 2 заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015 в загальному розмірі 86752,31 грн., що включає в себе заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню. Також позивач просить суд покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 у справі № 908/1632/19 відповідачам 1 і 2 запропоновано у строк до 26.07.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» є: 70501, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 2-В, що відповідає адресі відповідача 1, зазначеній у позовній заяві. Засновником (учасником) юридичної особи та керівником зазначений ОСОБА_1 , адреса засновника: АДРЕСА_1 .
З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 7050100549410 та 7050403928456 відповідно) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 у справі № 908/1632/19 отримана уповноваженою особою ТОВ «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» 11.07.2019 та особисто ОСОБА_1 також 11.07.2019.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1 і 2 про відкриття провадження у справі № 908/1632/19.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду ані від відповідача 1, ані від відповідача 2 у встановлений в ухвалі суду від 08.07.2019 у справі № 908/1632/19 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів 1 і 2 не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 07.08.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 02.09.2019.
Розглянувши матеріали справи, суд
13.05.2015 Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» в особі директора ОСОБА_1 (відповідачем 1 у справі) підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно якої відповідач 1 підписанням заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підтвердив, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на сайті банку www.pb.ua, складає договір банківського обслуговування. Крім того, підписанням зазначеної заяви відповідач 1 зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанка - разом Договорів банківського обслуговування.
Згідно з п. 1.7 Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішення єдиного акціонера) від 21.05.2018 № 519, і погодженого Національним Банком України 11.06.2018, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (позивач у справі) є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк».
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідачем 1 та позивачем укладено договір банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015.
За умовами п. 3.2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови)кредитний ліміт на поточний рахунок (кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.
Кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. (п. 3.2.1.1.5. Умов)
Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).
Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушені Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг», Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту.
Пунктом 3.2.1.2.2. Умов відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання, зокрема: сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пп. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (пп. 3.2.1.2.2.2.); повернути кредит у строки, встановлені пп. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (пп. 3.2.1.2.2.5.)
Згідно з п. 3.2.1.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.
При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 3.2.1.3.2. Умов передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань по поверненню Клієнтом кредиту є надання поруки Поручителем/ями, або зазначеними у «Заяві про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитка печатки» або надавшими згоду на поруку через системи електронного зв'язку Клієнта та Банка (зокрема, система інтернет-клієнт-банк, «Приват24» або інші), за виконання Клієнтом зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитним лімітом на умовах, визначених у розділі 3.18 цих Умов.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору ПАТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, засновник (учасник) та керівник ТОВ «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) 11.02.2016 укладено Договір поруки № POR1455197714870, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС» (Боржником) зобов'язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 32 % річних, за користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 64 % річних; комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1; винагороди за використання ліміту згідно п. 3.2.1 Угоди 1; кредиту.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з пунктами 1.3 та 1.5 Договору поруки Поручитель з умовами «Угоди 1» ознайомлений. У випадку невиконання Боржником зобов'язань за угодою, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за «Угодою 1» цей Договір припиняє свою дію.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015 виконав належним чином, а саме відповідачу 1 були встановлені наступні кредитні ліміти: з 13.05.2015 - 0,00 грн.; з 07.11.2016 - 10000,00 грн.; з 08.11.2016 - 30000,00 грн.; з 09.12.2016 - 35000,00 грн., з 20.12.2016 - 0,00 грн.; з 21.12.2016 - 35000,00 грн.; з 16.01.2017 - 70000,00 грн.; з 07.02.2017 - 70000,00 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом з матеріалів справи, станом на 21.05.2019 загальний залишок простроченої заборгованості відповідача 1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 69608,47 грн., що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості та виписками за рахунком № НОМЕР_1 за період з 13.12.2017 по 11.06.2019.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не сплата відповідачем 1 заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування № б/н від 13.05.2015 в повному обсязі суду не надали.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки від 11.02.2016 № POR1455197714870, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 69608,47 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 69608,47 грн. заборгованості за кредитом підлягає задоволенню судом.
Стосовно вимог про стягнення з відповідачів 1 і 2 заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 14347,68 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 2796,16 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього ж Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Заяві позичальника (відповідача 1) від 13.05.2015 про приєднання до умов та привал надання банківських послуг процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній позивачем та відповідачем 1, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідачів 1 і 2 заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 13.05.2015, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» як невід'ємну частину спірного договору.
Так, порядок розрахунків визначений в розділі 3.2.1.4. Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг».
Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків визначається окремо у кожному випадку в порядку, визначеному пп. 3.2.1.4.1.1.-3.2.1.4.1.4.
Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1,
3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки,
несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються
простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків
може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому
законом порядку. (п. 3.2.1.4.3. Умов)
Згідно п. 3.2.1.4.4. Клієнт сплачує Банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1 6, 3.2,1.2.3.2,1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років. (п. 3.2.1.5.7. Умов)
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг» ознайомився і погодився відповідач 1 в особі його керівника, підписуючи 13.05.2015 Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також підтвердження того, що вказаний документ на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), саме у зазначеному в цьому документі розміру і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин, Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», який міститься в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача 1, не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування (кредитного договору), укладеного13.05.2015 позивачем і відповідачем 1 шляхом підписання Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
З урахуванням вище викладеного у сукупності, суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)
На підставі зазначеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 14347,68 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 2796,16 грн.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі 1 і 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення солідарно з відповідачів 1 і 2 на користь позивача 69608,47 грн. заборгованості за кредитом (тілом кредиту). В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС», м. Оріхів Запорізької області і до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Оріхів Запорізької області про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.05.2015 в загальному розмірі 86752,31 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ ПЛЮС», (70501, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 2-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39738830) і фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 69608 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот вісім) грн. 47 коп. заборгованості за кредитом та 1541 (одну тисячу п'ятсот сорок одну) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 02» вересня 2019 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.