61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
21.08.2019 Справа № 905/970/19
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Гонтар А.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс", м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105", смт.Цукурине, м.Селидове Донецької області,
про стягнення 2'428'437,50грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105", смт.Цукурине, м.Селидове Донецької області, про стягнення 2'586'377,61грн., з яких: 1'941'761,18грн. - заборгованість, 508'983,52грн. - пеня, 57'663,35грн. - 3% річних, 77'969,56грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором №10-15 від 21.08.2015р. про організацію перевезень вантажів.
Ухвалою господарського суду від 04.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/970/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
26.06.2019р. у виконання вимог ухвали суду від 04.06.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №41 від 21.06.2019р. про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, зокрема: розрахунку суми основного боргу; розрахунку заявлених до стягнення суми пені та 3% річних; копії рахунку за травень 2018р. Докази направлення 24.06.2019р. вказаної заяви з додатками відповідачу надані суду.
11.07.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №49 від 08.07.2019р., в якій викладені пояснення щодо розрахунку позовних вимог.
11.07.2019р. від позивача також надійшла заява №48 від 08.07.2019р. про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1'791'761,18грн. заборгованості, 504'827,30грн. пені, 57'056,27грн. 3% річних та 74'792,75грн. інфляційних втрат (всього 2'428'437,50грн.). Крім того, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивач просить суд також повернути суму судового збору у розмірі 2369,11грн.
Дана заява обґрунтована тим, що в процесі розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 150000,00грн. згідно з платіжним дорученням №38 від 04.07.2019р., а також уточненим розрахунком заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Розглянувши зазначену заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до ч.1, п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в відповідності до вимог зазначеної норми закону, суд прийняв її до розгляду і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.
23.07.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 19.07.2019р. на позовну заяву, в якому не заперечує проти суми боргу, однак з посиланням на відсутність вини у виникненні заборгованості просить суд відмовити у стягненні пені у розмірі 508983,52грн. Докази направлення відзиву іншій стороні 19.07.2019р. додані до відзиву.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.08.2019 року.
12.08.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь №56 від 08.08.2019р. на відзив.
Представники сторін у судове засідання 21.08.2019р. не з'явились, про дату та час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином.
При цьому, відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання відповідачу поштового відправлення - ухвала суду від 25.07.2019р. не була вручена під час доставки: інші причини.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" значиться за адресою: 85486, Донецька область, м.Селидове, смт.Цукурине, вул.Шахтна, буд.40. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". Так, вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та вказаному реєстрі.
Як свідчать матеріали справи, відповідач був обізнаний з розглядом справи з його участю, надав свою позицію по суті спору, та відповідно, мав можливість брати участь в судових засіданнях, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати інформацію про подальший рух справи на офіційному веб-порталі судової влади України.
З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018р. у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії процесуальних документів за належною адресою, не може вважатися поважною причиною неявки в судове засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання 21.08.2019р. не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги закінчення встановлених процесуальним законом строків, суд розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
21.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" (Клієнт) був укладений договір №10-15 про організацію перевезень вантажів (далі - договір; з урахуванням умов Додаткової угоди №1 від 09.08.2017р.), відповідно до п.1.2. якого Покупець згідно договору, що є дорученням Виконавця, на підставі заявок Виконавця за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Виконавець сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах договору.
Надалі сторони Додатковою угодою №1 від 09.08.2017р., передбачили, що надалі Експедитор за договором №10-15 від 21.08.2019р. про організацію перевезень вантажів іменується Покупцем, а Клієнт - Виконавцем.
Виконавець, зокрема, зобов'язався: за 3 доби до дати навантаження вагонів відправляти Покупцю заявку на подачу вантажних вагонів та проставляти або організовувати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень (п.2.2.2. Договору з урахуванням умов Додаткової угоди від 20.02.2018р.); проводити оплату за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезенням, оплату інших затрат Покупця та винагороди (плату) Покупця в порядку, передбаченому даним договором (п.2.2.12. Договору з урахуванням умов Додаткової угоди від 20.02.2018р.); у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звірки розрахунків, акт надання послуг, звіт Покупця (п.2.2.17 Договору з урахуванням умов Додаткової угоди від 20.02.2018р.).
Покупець, зокрема, зобов'язався: приймати до розгляду та виконання заявки Виконавця на організацію перевезень вантажів та на понадпланові (позапланові) перевезення, виходячи з поточних можливостей Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", підприємств-власників (балансоутримувачів) залізничного рухомого складу, залізниць в здійсненні перевезень вантажів (п.2.4.1. Договору); організовувати відповідно до наданих Виконавцем заявок перевезення вантажів Виконавця залізничним транспортом та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами (п.2.4.2. Договору); своєчасно здійснювати розрахунки з особами, з якими у експедитора укладені угоди на виконання доручень клієнта (п.2.4.3. Договору); не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, надавати Виконавцю рахунки, Акти виконаних робіт, податкові накладні та звіти Покупця про виконання доручень клієнта (п.2.4.6. Договору).
Відповідно до п.2.5.2. Договору Покупець має право вимагати від Виконавця належного виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно з п.3.1. Договору Виконавець для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат Покупця здійснює авансові платежі. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат Покупця, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою Покупця можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку Покупця. Розрахунки здійснюються грошовими коштами.
Винагорода (плата) Покупцю встановлюється в розмірі 3% вартості організації перевезень вантажів (без ПДВ) та сплачується Виконавцем впродовж 3-х робочих днів після надання послуг на підставі рахунків Покупця або утримується Покупцем самостійно з авансових платежів Виконавця (редакція п.3.6. Договору відповідно до Додаткової угоди від 20.02.2018р.).
Не рідше одного разу на місяць Покупець і Виконавець проводять звірку повноти розрахунків, результати якої оформляють актами. У випадку заперечень з боку Виконавця стосовно будь-яких наданих Покупцем документів, які потребують підписання або узгодження їх Виконавцем, Виконавець впродовж 5-ти робочих днів має повідомити Покупця про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не поступить письмових заперечень Виконавця, документи будуть вважатись прийнятими сторонами (п.3.7. Договору з урахуванням умов Додаткової угоди від 20.02.2018р.).
Відповідно до п.4.1. Договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором та відповідно до діючого законодавства України, в тому числі за невиконання плану перевезень згідно із статутом залізниць України.
У випадку прострочення строків оплати, передбачених договором, Виконавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.5. Договору).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором (п.4.6. Договору).
У разі порушення сторонами умов даного договору, винна сторона відшкодовує добросовісній стороні нанесені збитки згідно чинного законодавства України (п.4.7. Договору).
Відповідно до п.8.2. Договору усі зміни, додатки і доповнення до Договору є невід'ємною частиною Договору та повинні бути виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками.
Договір набирає чинності з дати підписання сторонами, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог), про що сторони договору мають бути повідомлені. Договір діє до 31.12.2019 року включно (п.9.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 20.02.2018р.).
Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору (п.9.2. Договору).
На підтвердження факту здійснення перевезення вантажів за договором №10-15 від 21.08.2015р. про організацію перевезень вантажів позивач надав суду акти виконаних робіт (надання послуг) №10-15-0518 за травень 2018р. на суму 2' 916' 568,81грн., №10-15-0618 за червень 2018р. на суму 1' 402' 379,08грн., №10-15-0718 за липень 2018р. на суму 468' 607,64грн., №10-15-0918 за вересень 2018р. на суму 119' 988,78грн., №10-15-1018 за жовтень 2018р. на суму 217' 622,15грн., №10-15-1118 за листопад 2018р. на суму 272' 102,81грн. Загальна вартість послуг за вказаними актами виконаних робіт (надання послуг) - 5'397'269,27грн.
Позивачем (виконавцем) у виконання договору №10-15 від 21.08.2015р. були виставлені наступні рахунки на оплату послуг: №Э06180029К від 31.05.2018р. за травень 2018р. на суму 2' 916' 568,81грн., №10-15-0618 за червень 2018р. на суму 1' 402' 379,08грн., №10-15-0718 за липень 2018р. на суму 468' 607,64грн., №10-15-0918 за вересень 2018р. на суму 119' 988,78грн., №10-15-1018 за жовтень 2018р. на суму 217' 622,15грн., №10-15-1118 за листопад 2018р. на суму 272' 102,81грн.
В якості доказів надання рахунків відповідачу позивачем надано суду поштові квитанції від 05.06.2018р., від 04.07.2018р., від 03.10.2018р., від 07.11.2018р., від 06.12.2017р., список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 03.08.2018р., від 03.10.2018р., від 07.11.2018р.
Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків станом на травень 2018р, червень 2018р. липень 2018р., вересень 2018р., жовтень 2018р. та листопад 2018р., які складені відповідно до п.3.7. Договору з урахуванням умов Додаткової угоди від 20.02.2018р.
Відповідно до змісту позову, відповідач за період з червня 2018р. по 03.04.2019р. сплатив позивачу 3' 523' 150,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Як стверджує позивач у позові, сума у розмірі 2' 984' 210грн. 72коп. покрила борг, який виник до 01.06.2018р. та 538' 939грн. 28коп. зараховано в оплату послуг за червень 2108р.
Зокрема, позивач у заяві №49 від 08.07.2019р. надав суду пояснення відносно розподілу грошових коштів, сплачених відповідачем платіжними дорученнями №568 від 13.06.2018р. та №764 від 05.11.2018р. Так, відповідно до бухгалтерського обліку товариства оплата, здійснена платіжним дорученням №568 від 13.06.2018р. на суму 1' 000' 000,00грн., зарахована позивачем в сумі 932' 358,09грн. в рахунок оплати послуг за актом №10-15-0518 за травень 2018р., а 67' 641,91грн. зараховано в якості оплати заборгованості за актом надання послуг №10-15-0418 за квітень 2018р. Оплата, здійснена платіжним дорученням №764 від 05.11.2018р. на суму 150' 000,00грн., позивачем фактично зарахована в сумі 26' 560,72грн. в рахунок оплати акту надання послуг №10-15-0518 за травень 2018р., а 123' 439,28грн. зараховано в якості оплати заборгованості за актом надання послуг №10-15-0618 за червень 2018р.
Як наслідок, відповідно до наданого суду 11.07.2019р. розрахунку заборгованості, відповідно до бухгалтерського обліку відповідача заборгованість за травень 2018р. повністю сплачена; заборгованість за червень 2018р. сплачена частково, сума боргу складає 713' 439грн. 80коп. (з урахуванням оплати під час розгляду справи); заборгованість за липень 2018р. складає 468' 607,64грн.; заборгованість за вересень 2018р. складає 119' 988,78грн.; заборгованість за жовтень 2018р. складає 217' 622,15грн.; заборгованість за листопад 2018р. складає 272' 102,81грн.
Позивач листом №18 від 03.04.2019р. звернувся до відповідача з вимогою, в якій, посилаючись на наявність станом на 03.04.2019р. заборгованості у розмірі 1941761грн.18коп. за актами надання послуг №10-15-0618 за червень 2018р., №10-15-0718 за липень 2018р., №10-15-0918 за вересень 2018р., №10-15-1018 за жовтень 2018р., №10-15-1118 за листопад 2018р., просив в семиденний термін з моменту отримання вимоги здійснити повне погашення заборгованості. В якості доказів надсилання вказаного листа №18 від 03.04.2019р. в матеріалах справи наявні опис вкладення у цінний лист від 08.04.2018р. та поштова накладна №0209507168368 від 08.04.2018р.
Під час розгляду справи відповідач відповідно до платіжного доручення №38 від 04.07.2019р. здійснив оплату заборгованості у розмірі 150' 000грн., яка віднесена позивачем в рахунок сплати заборгованості за червень 2018р.
Оскільки сума боргу за період червень-листопад 2018р. у загальному розмірі 1'791'761,18грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права. У зв'язку з простроченням строків оплати послуг по актам за період з травня по листопад 2018р. позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню та 3% річних, інфляційні втрати нараховані за актами з липня по листопад 2018р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
У відповідності до п.1 ч 2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір №10-15 від 21.08.2015р. про організацію перевезень вантажів є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм ст.929 Цивільного кодексу України.
Зазначений договір та Додаткові угоди до нього укладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками (частина 1 статті 181 ГК України). Докази припинення дії договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
У відповідності до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №10-15 від 21.08.2015р. позивач зобов'язався організовувати перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а відповідач сплачувати й приймати надані експедитором послуги на умовах договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору №10-15 від 21.08.2015р. про організацію перевезень вантажів позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень вантажів залізничним транспортом на загальну суму 5'397'269,27грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг) №10-15-0518 за травень 2018р., №10-15-0618 за червень 2018р., №10-15-0718 за липень 2018р., №10-15-0918 за вересень 2018р., №10-15-1018 за жовтень 2018р., №10-15-1118 за листопад 2018р.
Вказані акти підписані та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" без будь-яких заперечень. Зокрема, в актах відображено, що послуги виконані повністю і в строк, замовник претензій щодо обсягу, якості та термінів надання послуг не має.
Зокрема, до кожного акту додані підписані обома сторонами звіти експедитора, акти звірки.
Отже, суд приймає до уваги, що відповідачем при отриманні послуг з перевезення вантажів не подавалося жодних заперечень відносно виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання відповідачем актів виконання робіт (надання послуг) без жодних заперечень та зауважень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином у відповідності з умовами договору.
Позивачем (виконавцем) були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату послуг з перевезення вантажів за договором №10-15 від 21.08.2015р.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося, за умовами п.3.1. Договору за згодою Покупця можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку Покупця.
Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Відповідно до п. 2 вказаних нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Як свідчать матеріали справи, рахунки направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією.
Таким чином, враховуючи зазначені в поштових квитанціях та списках згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів дати направлення спірних рахунків, положення п.3.1. Договору та визначені нормативні строки рекомендованої письмової кореспонденції, відповідач мав здійснити оплату послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом наступним чином:
- за рахунком №Э06180029К від 31.05.2018р. за травень 2018р. - з 12.06.2018р. по 14.06.2018р., а вже з 15.06.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;
- за рахунком №10-15-0618 за червень 2018р. - з 11.07.2018р. по 13.07.2018р., а вже з 14.07.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;
- за рахунком №10-15-0718 за липень 2018р. - з 10.08.2018р. по 12.08.2018р., а вже з 13.08.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;
- за рахунком №10-15-0918 за вересень 2018р. - з 10.10.2018р. по 12.10.2018р., а вже з 13.10.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;
- за рахунком №10-15-1018 за жовтень 2018р. - з 14.11.2018р. по 16.11.2018р., а вже з 17.11.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;
- за рахунком №10-15-1118 за листопад 2018р. - з 13.12.2018р. по 15.12.2018р., а вже з 16.12.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач у відзиві не спростував наявність заборгованості перед позивачем, лише посилався на відсутність вини ТОВ "Збагачувальна фабрика №105" у її виникненні.
Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, разом з цим докази сплати суми заборгованості у повному обсязі за період червень-листопад 2018р. суду не представлені, розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 1'791'761грн. 18коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, з урахуванням заяви №48 від 08.07.2019р. про зменшення розміру позовних вимог, просить суд також стягнути з відповідача 504'827,30грн. пені, 57'056,27грн. 3% річних та 74'792,75грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати, передбачених договором, Виконавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до наданого суду 11.07.2019р. остаточного розрахунку, заявлена до стягнення пеня у розмірі 504'827,30грн. нарахована позивачем наступним чином:
- за травень 2018р. у розмірі 84712,27грн. за період з 15.06.2018р. по 05.11.2018р.;
- за червень 2018р. у розмірі 235456,47грн. за період з 13.07.2018р. по 09.01.2019р.;
- за липень 2018р. у розмірі 82885,78грн. за період з 14.08.2018р. по 10.02.2019р.;
- за вересень 2018р. у розмірі 21302,12грн. за період з 12.10.2018р. по 10.04.2019р.;
- за жовтень 2018р. у розмірі 38522,10грн. за період з 16.11.2018р. по 15.05.2019р.;
- за листопад 2018р. у розмірі 41948,56грн. за період з 15.12.2018р. по 20.05.2019р.
Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем невірно обраний початок нарахувань пені за червень 2018р., вересень 2018р., жовтень 2018р., листопад 2018р., враховуючи вищенаведені висновки суду щодо граничних строків оплати послуг. За період липень 2018р. позивач здійснює розрахунок пені починаючи з 14.08.2018р., що є його правом.
Правомірним є нарахування пені за червень 2018р. - з 14.07.2018р., за вересень 2018р. - з 13.10.2018р., за жовтень 2018р. - з 17.11.2018р., а за листопад 2018р. - з 16.12.2018р.
Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені в межах визначеної позивачем суми заборгованості та періоду нарахування: за червень 2018р. - з 14.07.2019р. по 09.01.2019р., за вересень 2018р. - з 13.10.2018р. по 10.04.2019р., за жовтень 2018р. - з 17.11.2018р. по 15.05.2019р., а за листопад 2018р. - з 16.12.2018р. по 20.05.2019р., перевіривши арифметичний розрахунок пені за іншими спірними актами виконаних робіт, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є пеня у загальному розмірі 502' 999грн. 54коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні пені у розмірі 1' 827грн. 76коп.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого суду 11.07.2019р. остаточного розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:
- 7316,45грн. за актом №10-15-0518 за період з 15.06.2018р. по 05.11.2018р.;
- 29937,72грн. за актом №10-15-0618 за період з 13.07.2018р. по 20.05.2019р.;
- 10784,40грн. за актом №10-15-0718 за період з 14.08.2018р. по 20.05.2019р.;
- 2179,52грн. за актом №10-15-0918 за період з 12.10.2018р. по 20.05.2019р.;
- 3326,94грн. за актом №10-15-1018 за період з 16.11.2018р. по 20.05.2019р.;
- 3511,24грн. за актом №10-15-1118 за період з 15.12.2018р. по 20.05.2019р.
Враховуючи викладені вище висновки, правомірним є нарахування 3% за рахунком №10-15-0618 за червень 2018р. - з 14.07.2018р., за актом №10-15-0918 за вересень 2018р. - з 13.10.2018р., за рахунком №10-15-1018 за жовтень 2018р. - з 17.11.2018р., а за рахунком №10-15-1118 за листопад 2018р. - з 16.12.2018р.
Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок 3% річних в межах визначеної позивачем суми заборгованості за рахунками: №10-15-0618 за червень 2018р. - з 14.07.2018р. по 20.05.2019р., за рахунком №10-15-0918 за вересень 2018р. - з 13.10.2018р. по 20.05.2019р., за рахунком №10-15-1018 за жовтень 2018р. - з 17.11.2018р. по 20.05.2019р., а за рахунком №10-15-1118 за листопад 2018р. - з 16.12.2018р. по 20.05.2019р., перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за іншими спірними рахунками, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає 3% річних у загальному розмірі 56' 890грн. 90коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 165грн. 37коп.
Згідно ч.2 п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період простроченняпочинаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 74'792,75грн., які нараховані відповідно до наданого суду 11.07.2019р. остаточного розрахунку, наступним чином:
- за рахунком №10-15-0718 у розмірі 44848,04грн. за період з 14.08.2018р. по 20.05.2019р.;
- за рахунком №10-15-0918 у розмірі 9032,12грн. за період з 12.10.2018р. по 20.05.2019р.;
- за рахунком №10-15-1018 у розмірі 9293,06грн. за період з 16.11.2018р. по 20.05.2019р.;
- за рахунком №10-15-1118 у розмірі 11619,53грн. за період з 15.12.2018р. по 20.05.2019р.
З урахуванням абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., за результатами здійсненого судом за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунку:
- інфляційні втрати, нараховані позивачем у розмірі 44848,04грн. за актом №10-15-0718 та у розмірі 9293,06грн. та актом №10-15-1018, не перевищують розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
- заявлений розмір інфляційних втрат за актами №10-15-0918 та №10-15-1118 перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період.
Враховуючи викладене, беручи до уваги сутність інфляційних витрат, за власним підрахунком суду належними до сплати є інфляційні у загальному розмірі 73' 242грн.63коп., у зв'язку з чим заявлені інфляційні втрати у розмірі 1550грн.12коп. не підлягають задоволенню.
23.07.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 19.07.2019р. на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у стягненні пені у розмірі 508983,52грн.
Заява обґрунтована тим, що заявлена заборгованість виникла не з вини ТОВ "Збагачувальна фабрика №105", а через арешт його рахунків в межах кримінального провадження, що унеможливило здійснення господарської діяльності і виконання зобов'язань перед контрагентами, в тому числі перед позивачем. В свою чергу, відповідач посилається на ту обставину, що намагається виконати зобов'язання перед позивачем, що підтверджується сплатою протягом періоду червень 2018р. - квітень 2019р. грошових коштів у розмірі 3' 523' 150грн. та 04.07.2019р. в сумі 150000грн.
В частині норм матеріального права позивач посилається на ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 233 Господарського кодексу України.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача у відзиві, разом з цим вважає можливим зменшити суму пені шляхом її нарахування по всім спірним актам лише до 12.11.2018р. (дня винесення ухвали про арешт рахунків відповідача).
Виходячи з позиції відповідача, підставою для звільнення господарсько-правової відповідальності є арешт коштів на рахунках товариства (тобто по суті відсутність грошових коштів), що за змістом ст. 218 Господарського кодексу України не вважається обставиною надзвичайних і невідворотних обставин.
Суд також відзначає, що незважаючи на твердження відповідача щодо неможливості використовувати наявні у нього грошові кошти у зв'язку з арештом рахунків, відповідач під час розгляду справи здійснив оплату боргу в сумі 150' 000грн. Зокрема, ухвали суду від 12.11.2018р. по справі №757/55628/18-к та від 26.02.2019р. по справі №757/9656/19-к, на які також посилається відповідач в обґрунтування неможливості виконання своїх зобов'язань, були скасовані 11.02.2019р. та 05.06.2019р. відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому при застосуванні ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Проте, в чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Під час винесення рішення суд також враховує інтереси іншої сторони, що заслуговують на увагу. Судом не встановлено, що позивач зазнав збитків, враховуючи, що втрати від знецінення коштів компенсуються йому стягненням інфляційних втрат за ст.625 ЦК України, та за цією ж нормою йому компенсується плата у вигляді трьох процентів річних за час, який позивач не міг користуватися належними йому до сплати коштами.
Сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14).
Досліджуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати послуг за спірний період червень-листопад 2018р. судом встановлено, що заборгованість за отримані у червні 2018 року послуги відповідачем була сплачена у розмірі 538' 939грн. 28коп., що підтверджується позивачем. Під час розгляду справи 04.07.2019р. відповідачем сплачено ще 150000грн.
Разом з цим, суд приймає до уваги:
- накладення ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2018р. по справі №757/50179/18-к арешту на кошти, які обліковуються на 9 рахунках ТОВ "Збагачувальна фабрика №105" у різних банках. Доказів зняття арешту, як і доказів скасування вказаної ухвали суду станом на час винесення рішення матеріали справи не містять;
- накладення ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2019р. по справі №757/3948/19-к арешту на кошти, які обліковуються на 6 рахунках ТОВ "Збагачувальна фабрика №105" у різних банках. Доказів зняття арешту, як і доказів скасування вказаної ухвали суду станом на час винесення рішення матеріали справи не містять.
Слід відзначити, як вже встановлено судом, граничний строк оплати послуг за жовтень 2018р. настав 16.11.2018р., граничний строк оплати послуг за листопад 2018р. настав 15.12.2018р., тобто вже після арешту рахунків відповідача ухвалою суду від 12.11.2018р.
Отже, відповідач станом на теперішній час має певні труднощі вчасно та в повному обсязі розрахуватися за послуги, через що майновий стан відповідача наразі не є нестабільним. Разом з тим, як вже зазначалося, відповідачем вжиті заходи задля сплати частини суми заборгованості перед позивачем у розмірі 150000грн. під час розгляду справи.
Оскільки стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат є способом захисту порушеного майнового права позивача, а стягнення пені штрафною санкцією, тому, враховуючи усі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої пені відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України на 50% від обґрунтовано заявленого її розміру 502' 999грн. 54коп.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача у розмірі суми основного боргу 1'791'761грн. 18коп., пені у розмірі 251' 499грн. 77коп., інфляційних втрат у розмірі 73' 242грн. 63коп., 3% річних у розмірі 56' 890грн.90коп.
Розглянувши клопотання позивача у заяві про зменшення позовних вимог про повернення з державного бюджету частини судового збору у розмірі 2369грн. 11коп., суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» плачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 150000грн. вже після звернення позивача з позовом до суду, тобто спір в цій частині боргу виник внаслідок прострочення відповідача у здійсненні розрахунку з позивачем, сума судового збору в частині 2' 250грн. 00коп. (1,5% від суми 150' 000грн.) буде покладена на відповідача.
Оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних, сума судового збору у розмірі 119грн. 11коп. підлягає поверненню з державного бюджету.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В частині зменшеної суми пені судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105", смт.Цукурине, м.Селидове Донецької області, про стягнення 1'791'761,18грн. заборгованості, 504'827,30грн. пені, 57'056,27грн. 3% річних та 74'792,75грн. інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" (85486, Донецька область, м.Селидове, смт.Цукурине, вул.Шахтна, буд.40; код ЄДРПОУ 31832110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс" (02081, м.Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; корпус 3; код ЄДРПОУ 36731429) заборгованість у розмірі 1'791'761грн.18коп., пеню у розмірі 251' 499грн. 77коп., інфляційні втрати у розмірі 73' 242грн. 63коп., 3% річних у розмірі 56' 890грн.90коп., судовий збір у розмірі 38' 623грн. 41коп.
В частині стягнення пені у розмірі 1827,76грн., 3% річних у розмірі 165грн.37коп. та 1550грн.12коп. інфляційних втрат - відмовити.
У задоволенні позову у частині стягнення пені у сумі 251' 499грн. 77коп. - відмовити у звязку із зменшенням судом розміру пені.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Експрес-транс" (02081, м.Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; корпус 3; код ЄДРПОУ 36731429) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 119грн. 11коп., сплачений на підставі платіжного доручення №588 від 21.05.2019р.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Дане рішення є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлено до виконання протягом трьох років з дня набрання законної сили.
У судовому засіданні 21.08.2019р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2019р.
Суддя Юлія Вадимівна Макарова
Суддя Ю.В. Макарова