27.08.2019 Справа №607/15136/19
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019210180000213 від 10.04.2019р. про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Олексинець, Кременецького району, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, працюючого ПП «М-Буд», раніше не судимого:
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_5 ,
10 квітня 2019 року близько 17 години 05 хвилин водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Mazda» моделі «323», р.н.з. НОМЕР_1 , рухався автодорогою обхід м. Тернополя на перехресті з автодорогою М-09 «Тернопіль-Львів-Рава Руська», у напрямку з м. Кременець до м. Тернополя. Під час руху водій ОСОБА_3 не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб постійно мати змогу своєчасно зреагувати на її зміну, та постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу і не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п. 2.3. (б, д) ПДР України. Проїжджаючи вказану ділянку дороги через проявлену неуважність водій ОСОБА_6 , при наближенні по другорядній дорозі до не регульованого перехрестя нерівнозначних доріг з головною дорогою «М-09» сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська» не виконав вимоги п.п. 1.10 (в частині визначення терміну «дати дорогу»); 16.3, 16.13 ПДР України та не пропустив транспортний засіб, що рухався головною дорогою в напрямку м. Львова.
Так, в цей час, автодорогою «М-09» сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», а саме 3 км +150 м., від м. Тернополя у напрямку до м. Львова в межах своєї смуги рухався зі швидкістю 70 км/год. технічно справний автомобіль «ВАЗ 210934-20» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який завчасно виявивши автомобіль «Mazda» моделі «323», р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 продовжував рух прямо в межах своєї смуги руху, проте ОСОБА_3 , не переконавшись у безпечності свого маневру виїхав на вказане перехрестя, розпочав маневр повороту ліворуч до м. Тернополя та допустив зіткнення.
В результаті допущених грубих порушень ПДР України ОСОБА_3 , допустив зіткнення лівою боковою частиною керованого ним транспортного засобу «Mazda» моделі «323» із передньою частиною транспортного засобу «ВАЗ 210934-20» під керуванням ОСОБА_7 .
Унаслідок зіткнення водій автомобіля «ВАЗ 210934-20» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правої гомілки, який за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.10 (в частині визначення терміну дати дорогу) 16.11. ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно, керував автомобілем «Mazda» моделі «323» р.н.з. НОМЕР_1 , рухався автодорогою «М-09» сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська» від м. Тернополя у напрямку до м. Львова зі швидкістю 70 км/год. та не переконавшись у безпечності свого маневру виїхав на вказане перехрестя, розпочав маневр повороту ліворуч до м. Тернополя та допустив зіткнення із передньою частиною транспортного засобу «ВАЗ 210934-20» під керуванням ОСОБА_7 , обіцяє в подальшому подібного не вчиняти. На даний час про вчинене він щиро шкодує, просить суд його суворо не карати, врахувати те, що він щиро розкаявся і сприяв розкриттю злочину, його сімейний стан, а також повністю визнав цивільний позов пред'явлений прокурором щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні, враховуючи особу обвинуваченого та його сімейний стан, просить при призначенні ОСОБА_3 покарання, суворо його не карати та щодо призначення покарання останньому, то потерпіла сторона погоджується із думкою прокурора.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який характеризується по місцю проживання позитивно, позицію потерпілої сторони, який просить суд суворо не карати обвинуваченого та відсутність до нього майнових претензій, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, що обтяжують покарання в даному випадку відсутні.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, суд, враховуючи вищенаведені пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи при цьому думку прокурора та представника потерпілого, приходить до переконання, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України обов'язки, оскільки ОСОБА_3 може бути перевихований без реального відбування призначеного судом покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас, з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 в період дії іспитового строку нагляд за останнім слід покласти відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України на орган пробації за місцем проживання.
В кримінальному провадженні прокуратурою Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної ради було також подано цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 15562 грн.
Цивільний позов щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 15562 грн., яку прокурор підтримує, підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 127 КК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений зокрема пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.
Окрім того, згідно приписів ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Згідно інформації Тернопільської університетської лікарні від 31.05.2019р. №01-3/939, потерпілий ОСОБА_7 , перебував на стаціонарному лікуванні в даному закладі в період з 10.04.2019р. по 11.05.2019р. (31 ліжко-днів), вартість понесених закладом охорони здоров'я витрат на лікування потерпілого становить - 15562,00 грн.
Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Тому, суд прийшов до висновку, що цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної ради про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 15562 грн. слід задовольнити повністю.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №4.6-200/19 від 23.04.2019р. в сумі 942,06 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №4.6-201/19 від 24.04.2019р. в сумі 1570,10 грн., судової автотехнічної експертизи №4.6-202/19 від 24.04.2019р. в сумі 942,06 грн., судової автотехнічної експертизи №4.6-255/19 від 27.05.2019р. в сумі 1256,08 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_3 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 129, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на орган пробації за місцем проживання.
Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь обласного бюджету для перерахування Фінансовому управлінню Тернопільської обласної ради кошти витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12019210180000213, в сумі 15562 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №4.6-200/19 від 23.04.2019р. в сумі 942 (дев'ятсот сорок дві) гривні 06 коп., за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №4.6-201/19 від 24.04.2019р. в сумі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень 10 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи №4.6-202/19 від 24.04.2019р. в сумі 942 (дев'ятсот сорок дві) гривні 06 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи №4.6-255/19 від 27.05.2019р. в сумі 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) гривень 08 коп.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1