Справа № 640/5289/19
н/п 2/640/1710/19
29 серпня 2019 року
Київський районний суд м.Харкова у складі
головуючого судді Чередник В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 640/5289/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю
12.03.2019 року до Київського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю, в якій позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 29/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з 29/300 частин у праві спільної власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , батькові ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса, проте її не оформила, оскільки їй не було нічого відомо про належність вказаної частки житлового будинку батькові ОСОБА_4 . На підставі звернення позивача до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 17.12.2018 року була заведена спадкова справа № 799/2018 року до майна померлої ОСОБА_3 28.01.2019 року позивач звернувся до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_3 . Проте, постановою державного нотаріуса Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Ахмад А.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.01.2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 29/300 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 Позивач вказує, що є єдиною особою, яка претендує на майно спадкодавиці ОСОБА_3 та починаючи з часу смерті останньої зверталась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що оформити свої спадкові права в порядку спадкування позивач позбавлений можливості, оскільки у нього відсутній факт прийняття спадщини, зазначає, що змушений звертатись за захистом свого невизнаного права обравши спосіб захисту у вигляді визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження по справі.
23.04.2019 року до суду подано заяву від третьої особи по справі ОСОБА_2 , в якій вона повідомила, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, просила справу розглядати без її участі. Обставини, викладені в позовній заяві підтверджує в повному обсязі. Також, зазначила, що їй на праві власності належить 71/100 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша частина домоволодіння належить позивачу по справі ОСОБА_1 , якою останній користується понад 20 років.
17.05.2019 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач Харківська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту свого права шляхом визнання права власності за набувальною давністю та знехтувано таким способом захисту, як встановлення факту, що має юридичне значення та поновлення строку для прийняття спадщини. Також відповідач вказує, що як вбачається з доданих до позову документів та матеріалів інвентаризаційної справи, остання технічна інвентаризація житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі якої було виготовлено останній наявний технічний паспорт була здійснена у 1995 році, тобто на даний час минуло 24 роки з моменту останньої технічної інвентаризації.
Отже, на думку представника відповідача, позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів існування спірного житлового будинку як предмету спору з тими самими характеристиками станом на момент звернення до суду. Таким чином, проаналізувавши усі фактичні обставини справи та докази в їх обґрунтування Харківська міська рада зазначає, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.05.2019 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Козирєва А.В. та витребувано:
- з Восьмої Харківської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 799/2018, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- з Харківського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 50/1981, відкритої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та спадкової справи № 286/79, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 ;
- з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради - належним чином завірені копії інвентаризаційної справи житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
30.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що заперечення відповідача Харківської міської ради, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги мають бути задоволені.
Вказує, що позивач при зверненні до суду може самостійно обирати спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який не суперечить закону, і така можливість не може бути поставлена в залежність від використання останнім інших способів правового захисту.
Отже, посилання відповідача Харківської міської ради на знехтування ним таким способом захисту, як встановлення факту, що має юридичне значення та поновлення строку для прийняття спадщини як на підставу заперечень проти позовних вимог, суперечить діючому законодавству та основоположному принципу судочинства щодо права особи на судовий захист, тому є безпідставними.
Зазначає, що його володіння 29/300 частинами спірного житлового будинку є відкритим, безперервним та добросовісним, оскільки при заволодінні даним майном він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на зазначену частку майна.
Крім того, вказує, що позовна заява не містить вимог щодо визнання права власності на будь-які об'єкти самочинного будівництва, а стосується лише зазначеної частки у праві власності.
07.06.2019 року до суду надійшли витребувані матеріали з Харківського обласного державного нотаріального архіву.
13.06.2019 року до суду з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради надійшли витребувані копії інвентаризаційної справи № 30835 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
18.06.2019 року до суду надійшли витребувані матеріали з П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (Восьма Харківська державна нотаріальна контора була реорганізована шляхом приєднання до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори).
Ухвалою суду від 25.07.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
23.08.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення по справі, в яких останній, з урахуванням витребуваних матеріалів та документів по справі, зазначив по належність 29/300 частин спірного житлового будинку його померлому дідові ОСОБА_4 та просив цивільну справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати за ним право власності за набувальною давністю на 29/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали його померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (російською мовою - ОСОБА_4 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 22.06.1979 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3-5045.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Козирєв А.В позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях позивача ОСОБА_1
Представник відповідача Харківської міської ради та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, прощає розписка представника відповідача про отримання судової повістки.
Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, вислухавши представника позивача, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
З матеріалів інвентаризаційної справи № 30835 на житловий будинок АДРЕСА_1 , які надійшли до суду на виконання ухвали від 17.05.2019 року, вбачається наступне.
10.03.1948 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу продала ОСОБА_9 право на половинну частину з належного їй права забудування встановленого на земельну дільницю, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною мірою 400 кв. метрів.
На зазначеній земельній дільниці були такі будівлі: будинок дерев'яний, мазаний, напів під залізом, напів під толем, на чотири кімнати, на три кухні, сарай дерев'яний під толем.
В подальшому, рішеннями Виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова № 263-13 від 15.10.1965 року та № 248-12 від 15.08.1967 року були узаконені самовільні прибудови № 1-1 площею 14,7 кв.м., № 1-4 площею 12,4 кв.м. та № 1 площею 9,1 кв.м. до житлового будинку АДРЕСА_1 , які у 1960 році побудовані ОСОБА_9 .
У зв'язку з чим, рішенням народного суду Київського району м. Харкова від 27.11.1967 року ідеальні долі права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були перерозподілені та визнано за ОСОБА_9 - 71/100 частин цього домоволодіння, за ОСОБА_6 - 29/100 частин цього домоволодіння.
19.12.1967 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були отримані свідоцтва про право особистої власності на 71/100 частин та 29/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі - продажу від 20.08.1975 року ОСОБА_9 продала належну їй 71/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 (третій особі по справі), яка володіє даною часткою по сьогоднішній день.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з 29/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді № 1568/01-21 від 04.06.2019 року Харківським обласним державним нотаріальним архівом відповідно до документів фонду № 15 «Восьма Харківська державна нотаріальна контора» було виявлено наявність спадкової справи № 286/1979, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 .
Спадщину після померлої ОСОБА_6 прийняли її чоловік ОСОБА_4 (мовою оригіналу - « ОСОБА_4 »), як обов'язковий спадкоємець, та її онука ОСОБА_10 .
Так, згідно до наданих Харківським обласним державним нотаріальним архівом матеріалів, судом встановлено, що вищевказана спадкова справа після померлої ОСОБА_6 була заведена 22.06.1979 року та того ж дня державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кізімовою Л.Є. було видано:
- за реєстровим № 3-5045 - свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я мовою оригіналу (російська) « ОСОБА_4 » на 29/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- за реєстровим № 3-5047 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори 02.11.1972 року за реєстровим № 2-12804, на ім'я мовою оригіналу « ОСОБА_10 » на 58/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.
04.02.1981 року до майна померлого ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 50/1981 року та того ж дня державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Головань В.Я. видане свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 5-650, відповідно якого спадкоємицею майна громадянина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка - ОСОБА_3 .
Спадкове майно, на яке було видано вказане свідоцтво, складається з грошового вкладу з процентами, що знаходиться в Державній трудовій ощадній касі № 6212/ 010 міста Харкова по рахунку № НОМЕР_3 , що належали спадкодавцю ОСОБА_4 згідно ощадної книжки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим повторно 01.11.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яка була матір'ю позивача по справі ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 17.01.1953 року).
На підставі звернення позивача до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 17.12.2018 року була заведена спадкова справа № 799/2018 року до майна померлої ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54517816 від 17.12.2018 року та матеріалами спадкової справи № 799/2018.
28.01.2019 року позивач звернувся до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 .
Проте, постановою державного нотаріуса Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Ахмад А.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 350/02-31 від 28.01.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 29/300 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 .
Постанова державного нотаріуса мотивована тим, що у позивача, як сина спадкодавиці ОСОБА_3 , відсутній факт прийняття спадщини, неможливо встановити кола спадкоємців померлої та відсутній родинний зв'язок спадкодавиці ОСОБА_3 з її батьком ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Враховуючи, що спадковому правонаступництву притаманна риса універсальності, яка передусім виявляється в легальному понятті спадкування (ст. 1216 ЦК України), а також у визначенні складу спадщини (ст. 1218 ЦК України), прийняття спадкоємцем хоча б частини спадщини свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради № 1049714 від 26.11.2018 року, 29/300 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належать - ОСОБА_4 (російською мовою).
Таким чином, спадщину у вигляді 29/300 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_4 фактично прийняла мати позивача ОСОБА_3 звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса, проте її не оформила.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї .
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 на час відкриття спадщини були ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була її донькою, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00022040639 від 05.02.2019 року, та її син позивач по справі - ОСОБА_1 .
Донька спадкодавиці ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , виданим повторно 01.11.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0021812-2018 від 30.11.2018 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 799/2018, інформація щодо реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_3 на день її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 799/2018 Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталась, із спадкодавицею ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою не була, отже фактично спадщину не прийняла.
Чоловік спадкодавиці ОСОБА_3 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто ще до відкриття спадщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 , виданим повторно 29.01.2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Інших зареєстрованих шлюбів у ОСОБА_3 не було.
Заповітів спадкодавиця ОСОБА_3 не залишала, що підтверджується інформаційною довідкою № 54516961 від 17.12.2018 року.
Таким чином, єдиною особою, яка претендує на майно спадкодавиці ОСОБА_3 та починаючи з часу смерті останньої звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, є позивач ОСОБА_1 .
Проте, як зазначає позивач, оформити свої спадкові права в порядку спадкування він позбавлений можливості, оскільки у нього відсутній факт прийняття спадщини, встановлений законодавством шестимісячний строк на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини він пропустив, а на час відкриття спадщини зі своєю матір'ю ОСОБА_3 постійно не мешкав.
Тому позивач змушений звертатись за захистом свого невизнаного права обравши спосіб захисту у вигляді визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Згідно до ст. 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Згідно п. 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
08.12.1995 року на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_10 та позивачем ОСОБА_1 , останній набув право власності на 58/300 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до будинкової книги позивач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та мешкає починаючи з 17.05.1996 року, що також підтверджується відповідною відміткою у його паспорті серія НОМЕР_8 .
Згідно до наданих позивачем доказів, зокрема, актів, договорів та квитанцій, які містяться в матеріалах цивільної справи, судом встановлено, що за період часу починаючи з 1995 року по час подання даної позовної заяви до суду, позивач постійно здійснює обслуговування спірного житлового будинку, сплачуючи комунальні послуги, податки та інше.
Як зазначає позивач, у 1960-1975 роках, після перерозподілу ідеальних часток у праві власності, співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були збудовані два окремих входу до своїх частин будинку, спірне домоволодіння фактично було розділено на два домогосподарства та встановлено відповідний порядок користування, який в повному обсязі відповідав часткам у праві власності ОСОБА_9 у вигляді 71/100 частин та ОСОБА_6 у вигляді 29/100 частин житлового будинку.
Після смерті у 26.01.1975 року співвласника ОСОБА_6 , її частка у праві власності, яка складається з 29/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, була розділена між двома спадкоємцями:
- 29/300 частин отримав у власність її чоловік ОСОБА_4 (мовою оригіналу - « ОСОБА_4 ») - свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 22.06.1979 року та зареєстроване в реєстрі за № 3-5045;
- 58/300 частин отримала у власність її онука ОСОБА_10 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 22.06.1979 року та зареєстроване в реєстрі за № 3-5047.
Зазначене підтверджується відповіддю № 1568/01-21 від 04.06.2019 року Харківського обласного державного нотаріального архіву, матеріалами спадкової справи № 286/1979 та матеріалами інвентаризаційної справи на житловий будинок № 30835.
Вищевказаний порядок користування та фактичний поділ житлового будинку на два домогосподарства був збережений на момент набуття права власності на 71/100 частин домоволодіння третьою особою по справі ОСОБА_2 у 1975 році, на момент набуття права власності позивачем на 58/300 частин домоволодіння у 1995 році, та зберігається по сьогоднішній день.
Зазначене підтвердила третя особа по справі - ОСОБА_2 , вказавши у своїй заяві від 23.04.2019 року, що їй на праві власності належить 71/100 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , інша частина домоволодіння належить ОСОБА_1 , якою останній користується вже понад 20 років.
Дані обставини в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , пояснивши, що їх батько ОСОБА_1 дбає про свою частку будинку, оплачує комунальні послуги та податки, здійснює догляд придомової території.
Таким чином, враховуючи, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фактично був розподілений на два домогосподарства, одним з яких користується третя особа по справі ОСОБА_2 , якій на праві власності належить 71/100 частин будинку, а іншим, яке складається з 58/300 та 29/300 частин будинку, користується позивач ОСОБА_1 , суд вважає доведеними ті обставини, що набувши право власності на 58/300 частин спірного домоволодіння у 1995 році на підставі договору дарування, позивач фактично заволодів і почав користуватися також часткою ОСОБА_4 у вигляді 29/300, які належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.1979 року зареєстрованого в реєстрі за № 3-5045.
Отже, суд приходить до висновку, що до частки домоволодіння, що знаходиться у безперервному та відкритому користуванні позивача ОСОБА_1 починаючи з 1995 року, входять не тільки 58/300 частин, які належать йому на праві власності, а й 29/300 частин, які належали його діду ОСОБА_4 , спадщину після якого його мати ОСОБА_3 прийняла, проте не оформила.
Крім того, суд приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 відносно того, що про належність ОСОБА_4 29/300 частин домоволодіння йому стало відомо тільки після отримання довідки № 1049714 від 26.11.2018 року КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, в якій була надана інформації щодо співвласників житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ані матеріали цивільної справи, ані матеріали інвентаризаційної справи № 30835 доказів протилежного не містять.
Як вже зазначено судом, 04.02.1981 року матері позивача ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 .
Проте, дане свідоцтво про право на спадщину стосувалось тільки грошових коштів, що належали ОСОБА_4
Отже, матері позивача ОСОБА_3 не було нічого відомо про те, що ОСОБА_4 належить 29/300 частин спірного домоволодіння.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачу при набутті права власності на 58/300 частин житлового будинку у 1995 році також даного факту відомо не було.
Вказане підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , пояснивши, що мешкають у цьому домоволодінні разом із батьком ще з дитинства. Завжди вважали, що будинок належить на праві власності тільки батькові - ОСОБА_1 та сусідці - ОСОБА_2 Про належність прадіду ОСОБА_4 частки в майні дізнались лише наприкінці листопада 2018 року, коли батько хотів подарувати будинок сину ОСОБА_7 .
Таким чином, володіння позивача ОСОБА_1 29/300 частинами житлового будинку є добросовісним, оскільки при заволодінні даним майном він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на зазначену частку майна.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
На підставі вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 протягом більш ніж 20 років добросовісно, безперервно та відкрито володіє 58/300 та 29/300 частинами житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому має право на визнання за ним права власності на 29/300 частин даного житлового будинку з надвірними будівлями за набувальною давністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 328, 344, 1216 - 1218, 1220, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, Постановою № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ст.10- 13, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_9 , право власності за набувальною давністю на 29/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (російською мовою - ОСОБА_4 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 22.06.1979 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3-5045.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Харківська міська рада (Код ЄДРПОУ - 04059243, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7).
Третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 30.08.2019 року.
Суддя В.Є. Чередник