Номер справи 623/214/17
Номер провадження 2/623/7/2019
іменем України
20 серпня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Винниченко П.П.,
з участю: секретаря - Ардашевої Я.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку в порядку спадкування, -
30 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку в порядку спадкування.
В обґрунтуванні своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізюм Харківської області помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказаний житловий будинок є спільною власністю її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Цей будинок батьки разом побудували в період зареєстрованого шлюбу та зареєстрували на ім'я відповідача. Єдиними спадкоємцями першої черги після смерті батька є позивач - донька спадкодавця та відповідач - дружина спадкодавця в рівних частках. 17.07.1999 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Після смерті батька позивач звернулася до Ізюмської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на що отримала 13.07.1994 відповідь за №179, в якій їй надавався строк 10 днів для звернення до суду з приводу оформлення спадщини, у зв'язку з тим, що вона не була згодна з часткою в спадщині після смерті батька. Однак до суду позивач не звернулася, тому що мала тяжке матеріальне становище. Таким чином, позивач зазначає, що фактично спадщину після смерті батька вона прийняла, тому що подала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття. На сьогоднішній день оформити спадщину в нотаріальній конторі позивач не може, оскільки не має правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Тому, позивач просить визнати за нею право власності на ј житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування. Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в ј частині визнати таким, що втратило дію.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погоджувалася, підтримувала позицію, викладену в запереченні на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.11.2016, актовий запис №31 (а.с.4).
Відповідно до Акту, виданого 05.11.1960 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 18.10.1960 за №13/337-а на ім'я ОСОБА_3 була відведена земельна ділянка, загальною площею 600 кв. м., розташована в АДРЕСА_2 (а.с . 69).
Відповідно до договору від 15.11.1960 року, затвердженого нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за №7354, ОСОБА_3 у безстрокове користування надавалася земельна ділянка для будівництва приватного житлового будинку на праві приватної власності, розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 600 кв . м.
20 травня 1967 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб 20.05.1967 року в Ізюмському відділі ЗАГС Харківської області, актовий запис №175.
Відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 21.05.1969 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. №38 інвентариз. справи).
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Як передбачено вимогами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, оскільки вищезазначений житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить відповідачу, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові на позивача, а тому з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 960,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку в порядку спадкування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Ізюма Харківської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 960,00 грн.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 30 серпня 2019 року.
Головуючий суддя П.П. Винниченко