Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №810/5385/15
адміністративне провадження №К/9901/35723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року (колегія у складі суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 810/5385/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Товариством правомірно віднесено суми з податку на прибуток, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Ремфарба» та ТОВ «НВП Гідро-Альфа». Суми валових витрат сформовані на підставі належно оформлених його контрагентами первинних документів. Висновки відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивач вважає недоведеними та спростованими належними документальними доказами. Також позивач вважає помилковими висновки податкового органу щодо протиправності не включення до валового доходу за 2013 рік сум поворотної фінансової допомоги, поверненої підприємством 19 та 20 листопада 2013 року. Крім того позивач вважає надуманими висновки відповідача про застосування завищених цін під час здійснення операцій з купівлі вапняку.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2015 року № 0001062202/2622.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковий орган не виконав покладений на нього Кодексом адміністративного судочинства обов'язок, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірного рішення, які би підтверджувались матеріалами справи.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 3 червня 2015 року № 1196/10-16-22-02/34386044.
Висновками акта встановлено, зокрема, порушення вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 766 886 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 19 червня 2015 року № 0001062202/2622 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 150 329,00 грн, у тому числі 766 886,00 грн за основним платежем та 383 443,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, не віднесенням підприємством до валового доходу за 2013 рік сум поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновників, та застосування завищених цін під час відносин з ФОП ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у вересні 2012 року Товариством отримано від засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу у розмірі 900 000 грн від кожного. Вказані кошти повернуто засновникам у повному обсязі у листопаді 2013 року.
Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Суд не погоджується з думкою податкового органу про необхідність включення зазначених сум до складу валового доходу декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік внаслідок не повернення суми допомоги протягом 365 днів з дня отримання, з огляду на наступне.
За приписами підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (тут та наділі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
Отже, поворотна фінансова допомога повинна включатись до складу інших доходів в тому звітному періоді, в якому вона отримана, якщо на кінець само цього періоду вона не повернена. Жодних підстав включення поворотної допомоги до складу інших доходів періоду, коли така допомога повернута, вказана норма не містить.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що згідно з вимогами підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, позивач не мав правових підстав для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік суми поворотної фінансової допомоги, отриманої в 2012 році.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство купувало у перевіряємий період у ТОВ «НВП Гідро-Альфа» шестерні на суму 110 420,00 грн на підставі договору поставки від 20 березня 2014 року № 10/03, та за усною домовленістю у ПП «Ремфарба» Товариство купувало товари, зокрема, нефрас та сольвент на суму 11 129,28 грн.
На підтвердження виконання умов договорів Товариством надано договір, специфікація до нього, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, документи на підтвердження транспортування товару, виконане ТОВ «Нова-Пошта» та подорожні листи.
Вказані документи досліджені судами попередніх інстанцій, копії долучені до матеріалів справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством.
Суд погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанції, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковими законодавчо передбаченими документами, виключно якими посвідчується транспортування товару.
Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо наявності у Товариства необхідної документації, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагентам на виконання зобов'язань по укладених договорах.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2 237 671,54 грн при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . Висновки зроблені внаслідок простого порівняння ціни придбання позивачем каменю вапняку у ТОВ «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» згідно з договором від 20 березня 2014 року за яким товар придбавався позивачем до 30 червня 2014 року та ціною придбання позивачем каменю вапняку з 1 липня 2014 року згідно договору № 51, укладеного між позивачем і фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що за договором від 20 березня 2014 року позивачем понесені додаткові витрати, пов'язані з доставкою товару із передавальних колій №5 і № 7 станції примикання Нові Бездаричі Південно-Західної залізниці за граничний стовпчик № 72 підприємства, тобто місця, де цей товар розвантажувався безпосередньо на території позивача. Вказані витрати позивач ніс додатково до ціни, вказаної у договорі від 20 березня 2014 року з ТОВ Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість».
В той же час, при придбанні позивачем каменю вапняку у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 1 липня по 31 грудня 2014 року згідно договору поставки № 51 від 1 липня 2014 року, вартість 1 тонн каменю вапняку включала і вартість його доставки за граничний стовпчик № 72 позивача (на місце його складування і зберігання у позивача).
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2 237 671,54 грн при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . необґрунтованим та такими, що спростовується матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у справі № 810/5385/15 залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду