Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №814/2346/16
адміністративне провадження №К/9901/45237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі судді Лебедєвої Г.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лук'янчук О.В. у справі №814/2346/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви Товариства від 29 серпня 2016 року №1098/101-05-117-05 та зобов'язання скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4291503,49 грн шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за №37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Митниця в порушення статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, (далі - Порядок № 618) безпідставно не надала висновок для повернення надмірно сплачених митних платежів.
14 грудня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 29 серпня 2016 року № 1098/101-05-117-05. Зобов'язано відповідача скласти на надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4 291503,49 грн шляхом перерахування даних коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що правомірність визначення Товариством митної вартості товарів за ціною договору підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому позивач мав право на звернення до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених на підставі рішень про коригування митної вартості товарів коштів. Натомість відповідач не виконав процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього Порядком № 618, та не навів при цьому обґрунтованих підстав для відмови у наданні висновку.
У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначив про відсутність законодавчо визначених підстав для складення висновку про повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують наявність надмірно сплачених митних та інших платежів. Крім того жодних посилань щодо повернення надміру сплачених митних платежів та інших платежів надані Товариством судові рішення про скасування рішень про коригування митної вартості не містять. Заявлена позивачем сума коштів, яка підлягає поверненню, не відповідає сумі гарантії, сплаченої останнім, у зв'язку з чим не зрозуміло, на підставі яких саме доказів та розрахунків суди встановили суму, яка підлягає поверненню.
31 травня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 24 квітня 2017 року, справу №814/2346/16 витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду.
30 червня 2017 року справа № 814/2346/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
22 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/45237/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство посилається на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України прийняті рішення про коригування заявленої ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», митної вартості товару від 12 лютого 2014 року №504000003/2014/000010/1, від 24 вересня 2014 року №504000003/2014/000050/1, від 27 листопада 2014 року №504000003/2014/000059/1
Зазначені рішення Митниці, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївський окружний адміністративний суд постановами від 8 травня 2014 року у справі № 814/847/14, від 23 квітня 2015 року у справі №814/769/15, від 18 вересня 2015 року №814/1994/15, від 25 грудня 2015 року у справі №814/3216/14 визнав протиправними та скасував. Вказані судові рішення набрали законної сили.
9 серпня 2016 року з метою виконання рішень суду, що набрали законної сили, та повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 4291503,49 грн позивач звернувся до Митниці із заявою №1098/101-05-117-05 про повернення надмірно сплаченого податку.
За результатом розгляду вказаної заяви відповідачем відмовлено позивачу у поверненні надмірно сплаченого податку, обґрунтовуючи це тим, що остаточні рішення по судовим справам №814/3216/14 та №814/769/15 не переглянуті судом касаційної інстанції. Суми грошових коштів, що оскаржувалися не відповідають сумам надмірно сплачених платежів у зверненні, які підлягають поверненню. Крім того, при зверненні до митниці позивачем не надано підтвердження відсутності податкового боргу. Таким чином вимоги про повернення Миколаївською митницею ДФС надмірно сплачених коштів, є безпідставними.
Вдруге позивач звернувся до відповідача із заявою від 27 вересня 2016 року №1180/101-05-117-05 про повернення надмірно сплачених митних платежів, додавши відповідні пояснення та довідку про відсутність податкового боргу.
У своїй відповіді відповідач зазначив, що вимоги позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів, є передчасними.
Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За правилами пункту 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку № 618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.
Відповідно до пункту 11 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 травня 2014 року у справі № 814/847/14, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2016 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №814/769/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року №814/1994/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 рудня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2016 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №814/3216/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару.
Наявність зазначених судових рішень, які набрали законної сили, свідчить про правильність визначення митної вартості заявленої Товариством.
За таких обставин, всі відомості внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості, є помилковими, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.
При розгляді справ означеної категорії суди, зобов'язуючи митний орган скласти та надати до органів Держказначейства висновок про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, зобов'язані встановити розмір таких надмірно сплачених платежів та з'ясувати, чи зараховані вони до відповідного бюджету.
Так, у листі-відповіді Митниці на заяву позивача від 27 вересня 2016 року № 1180/101-05-117-05 про відмову надати висновок про повернення надмірно сплачених коштів, було зазначено про невідповідність суми гарантії, сплаченої Товариством на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, сумі коштів, заявлених останнім до повернення.
З приводу цього суди попередніх інстанцій зауважили, що суми грошових коштів, що підлягають поверненню, взагалі не були предметом розгляду судових справ, оскільки оскаржувались рішення митниці про коригування митної вартості. Крім того, зазначено, що відповідачем сума гарантії врахована лише частково, тобто не враховані суми по всім митним деклараціям.
Однак Суд вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували всі фактичні обставини справи та не перевірили правильність заявленої позивачем до повернення суми надмірно сплачених митних та інших платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, зокрема, про митну вартість товарів та метод її визначення.
Отже, з огляду на вищенаведені норми Митного кодексу України, декларант самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації митну вартість товарів та метод її визначення.
У свою чергу митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості та за наявності визначених статтею 54 Митного кодексу України підстав може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, самостійно визначивши її за іншим методом.
На підставі аналізу зазначених норм митного законодавства, Суд дійшов правового висновку, який полягає в тому, що якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618.
З матеріалів справи вбачається, що Митницею всього було прийнято чотири рішення про коригування митної вартості товарів: від 12 лютого 2014 року №504000003/2014/000010/1, від 24 вересня 2014 року №504000003/2014/000050/1, від 27 листопада 2014 року №504000003/2014/000059/1, від 16 січня 2015 року №504000003/2015/000003/1, на підставі яких Товариство подало, відповідно, чотири митні декларації, зазначивши в них скореговану Митницею митну вартість товарів, та сплатило донараховані митні платежі в якості гарантії з метою випуску товарів у вільний обіг.
При цьому по іншим митним деклараціям, по яким позивач заявив суми надмірно сплачених митних платежів до повернення, в матеріалах справи відсутні окремі рішення про коригування митної вартості товарів, а позивач самостійно визначив митну вартість товарів за другорядними методами, про що зазначає Митниця у касаційній скарзі.
Таким чином, з огляду на вищевикладену правову позицію та обставин справи, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність заявленої позивачем до повернення суми надмірно сплачених митних та інших платежів, зобов'язавши Митницю скласти та надати висновки Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення надмірно сплачених мита та податку на додану вартість, усього на суму 4291503,49 грн.
Під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати, чи самостійно, у тому числі за результатами консультацій з Митницею, позивач визначив митну вартість товарів не за ціною договору (першим методом), а за іншими другорядними методами в митних деклараціях, по яким в матеріалах справи відсутні відповідні рішення про коригування митної вартості товарів, чи це сталося внаслідок коригування митної вартості відповідачем, тобто чи є відповідні рішення митного органу по вказаним митним деклараціям і чи скасовані вони.
За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі №814/2346/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду