Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №826/8826/13-а
адміністративне провадження №К/9901/28385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2016 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., Василенка Я.М.) у справі № 826/8826/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (після реорганізації Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що господарські операції, які були предметом дослідження контролюючим органом спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган, заперечуючи проти позову в силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України спростував твердження позивача, у той час коли позивач не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 22 жовтня 2012 року по 9 листопада 2012 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1030/22-4/25386911 від 16 листопада 2012 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема:
- підпункту 138.1.1.пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.5 статті 146 Податкового Кодексу України, підпункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4, пункту 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 8 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 190 775 грн.
- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4, пункту 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 4 «Порядку заповнення податкової накладної», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 312 682 грн.
На підставі акта перевірки 12 грудня 2012 року податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №0014142204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 237 544 грн, з яких 190 776 грн за основним платежем та 46 768 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
- №0014122204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 390 853 грн, з яких 312 682 грн за основним платежем та 78 171 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало те, що на адресу податкового органу надійшла довідка ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя №160/22-1453/31166299 від 26 квітня 2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Матрікс», в якому зазначено, що під час перевірки була опитана директор підприємства ТОВ «Матрікс» ОСОБА_1 , яка в своєму поясненні вказала, що відношення до діяльності вказаного підприємства не має, на вказану посаду її зареєстрував ОСОБА_2 . Також за результатами дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ «Матрікс», що було проведено ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя зроблено висновок про те, що первинні документи ТОВ «Матрікс» не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій та не можуть бути підтвердженням права інших суб'єктів господарювання на внесення сум до податкового кредиту та валових витрат.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством (покупець) та ТОВ «Матрікс» (продавець) укладено договір №1/10 від 10 жовтня 2011 року.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець зобов'язаний продати покупцю товар, а покупець прийняти та оплати металопродукцію, далі іменується товар.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що поставка кожної партії товару повинна супроводжуватися наступними документами: накладна, рахунок - фактура, податкова накладна.
На підтвердження реальності господарської операції Товариством подано до суду: рахунки - фактури; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому - передачі, копії платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що Товариством не надано податкових накладних.
В позовній заяві та в апеляційні скарзі позивач зазначає, що в наслідок відмови постачальника видати податкову накладну, Товариством подано податковому органу заяву зі скаргою на постачальника у відповідності до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (том 3 арк. с. 94). Докази направлення податковому органу такої заяви в матеріалах справи відсутні.
В той же час, в касаційній скарзі позивач зазначає, що податковий кредит сформовано на підставі первинних документів та податкових накладних, наданих контрагентом (том 3 арк. с. 140), але відповідних податкових накладних до касаційній скарги не надано, та не зазначено про них в переліку документів, на які посилається Товариство в підтвердження реальності правочинів.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Враховуючи, що позивач як під час перевірки так і під час судового розгляду не надано податкових накладних, виданих ТОВ «Матрікс», (або заяви про відмову продавця надати податкову накладну), Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності формування податкового кредиту.
Крім того, позивач в касаційній скарзі наполягає, що доводи судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених договором специфікацій є необґрунтованим, з огляду на те, що договором передбачено, що найменування, кількість, якість, строк поставки, умови поставки та вартість товару вказується в рахунках-фактури або в специфікаціях.
Суд не погоджується з таким доводом, оскільки в наданих до матеріалів справи рахунках-фактурах відсутні дані щодо якості товару, строку та умовам поставки.
Крім того, із наданих суду первинних документів вбачається що директор Товариства в один день приймав товар на складі ТОВ «Матрікс» у Запоріжжі і в той же день отримував його у Львові. При цьому в товарно-транспортних накладних відсутні дані, щодо супроводу вантажу директором Товариства. Крім того, відсутні підписи водіїв, які перевозили вантаж.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вищевикладене свідчить про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності Контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
В свою чергу, Товариство касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 826/8826/13-а залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду