Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №805/1880/16-а
адміністративне провадження №К/9901/27938/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року (суддя Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г.) у справі № 805/1880/16-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкової вимоги, якою визначена сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб та пені з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом не враховано проведення на території Луганської і Донецької області з квітня 2014 року антитерористичної операції. Зазначав, що у зв'язку з проведенням АТО протягом 2014 року підприємницька діяльність фактично не здійснювалась.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем доведено, що оскаржувана податкова вимога прийнята законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 10 лютого 2014 року подано до ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ ДФС у Донецькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік № 9090207813 , якою задекларовано річну суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 000 грн, відповідно авансові внески складали по 4500 грн. щокварталу - до 15 березня 2014 року, до 15 травня 2014 року, до 15 серпня 2014 року і до 15 листопада 2014 року.
Вказана обставина не є спірною між сторонами, зокрема, підтверджена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до відомостей інтегрованих карток Підприємця утворився податковий борг:
- за платежем 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» по узгодженому податковому зобов'язанню за 2013 рік по строку сплати 15 серпня 2014 року у сумі 3737,50 грн та 15 листопада 2014 року у сумі 4500 грн, разом 8 237,50 грн.
- за платежем 14010100 «податок на додану вартість» утворився податковий борг у сумі 0,99 (пеня за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями). Вказану суму пені позивач визнав у повному обсязі.
18 квітня 2016 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 387-17, згідно якої повідомлено Підприємця про те, що станом на 17 квітня 2016 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість становить 8 238,49 грн.
Факт не сплати авансових внесків не є спірним між сторонами. Позивач зазначає, що підприємницька діяльність протягом 2014 року ним фактично не здійснювалась.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 18 000 грн по податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, по якій частково сплачено визначені зобов'язання, а саме з визначених авансових платежів з податку на доходи. Уточнюючих декларацій чи розрахунків до податкового органу до вказаної вище декларації , позивачем не подавались.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік Підприємцем не подано.
За таких обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що податковим органом доведено, що оскаржувана податкова вимога прийнята законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 805/1880/16-а залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду