Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №820/375/18
адміністративне провадження №К/9901/52170/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/375/18
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
I. Короткий зміст позовних вимог.
1. В січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
1.1 визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
1.2 зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової служби отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, проте, при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не врахував щомісячні додаткові грошові винагороди, які виплачувалися йому, а отже не в повному обсязі визначив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що обумовило звернення до суду.
3. Відповідач позов не визнав, вказав, що дії посадових осіб відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними та обгрунтованими.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
4. Позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді заступника командира частини з логістики. Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується довідкою про основні та додаткові види грошового забезпечення від 14 грудня 2017 року № 151.
5. 06 жовтня 2017 року позивача звільнено з військової служби у Збройних Силах України та виключено із списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 грудня 2017 року № 261. На момент звільнення вислуга років складала: календарна 24 роки 4 місяці, пільгова - 24 роки 6 місяців.
6. При звільненні відповідачем розраховано та виплачено позивачеві розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
7. 18 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби; здійснити виплату суми перерахунку. За результатами розгляду звернення відповідачем було відмовлено у здійснені відповідного перерахунку.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.
8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.
8.1. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди
8.2. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та виплату суми перерахунку.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при конкуренції норм застосуванню підлягають саме положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII ), яким визначено, що одноразові додаткові види грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення.
10. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року по справі № 820/375/18 та прийнято нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що норми постанови постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинного до 01 березня 2018 року) (далі - Постанова №889) в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011-XII та правилами Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військо службовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
ІV. Касаційне оскарження.
12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована у суді 31 травня 2018 року.
13. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме на недотримання приписів статті 9 Закону № 2011-XII та надання переваги підзаконному нормативно-правовому акту над нормами законодавчого акта.
14. У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Також позивачем подано до Верховного Суду заяву про доповнення касаційної скарги та додаткові пояснення по справі, які зареєстровано у суді 03 липня 2018 року і 31 липня 2019 року відповідно. В зазначених поясненнях позивач просить Верховний Суд врахувати при постановленні рішення по справі позицію Верховного Суду викладену у постановах від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17 та від 24 жовтня 2018 № 820/3211/17.
16. 14 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: суддя доповідач - Стрелець Т.Г., суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрито касаційне провадження та витребувано із Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/375/18.
17. 26 червня 2018 року справа № 820/375/18 надійшла до Верховного Суду.
18. 06 липня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
19. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 723/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді: Кашпур О.В., Уханенка С.А.
21. 28 серпня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року № 1324/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді: Кашпур О.В., Бевзенко В.М.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача).
24.1. Частина перша статті 9 Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
24.2. Частина друга статті 9 До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
24.3. Абзац 2 частини третьої статті 9 Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
24.4. Абзац 1 частини другої статті 15 Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
25. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 (у редакції, чинній на час звільнення позивача).
25.1. Підпункт 2 пункту 1 Установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
25.2. Відповідно до пункту 2 Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
26. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
VІ. Позиція Верховного Суду
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Судами попередніх інстанції встановлено, що 06 жовтня 2017 року позивача звільнено з військової служби у Збройних Силах України та виключено із списків особового складу частини. На момент звільнення вислуга років складала: календарна 24 роки 4 місяці, пільгова - 24 роки 6 місяців. При звільненні відповідачем розраховано та виплачено позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
30. Верховний Суд зазначає, що до грошового забезпечення, з якого вираховується розмір одноразової грошової допомоги, входять лише ті додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер.
31. Приписами пункту 2 Постанови № 889 визначено, що щомісячна додаткова грошової винагороди, її граничні розміри, порядок та умови виплати визначаються у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
32. Верховний Суд наголошує на тому, що виходячи із приписів пункту 2 Постанови № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, ії розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вірними є висновки суду апеляційної інстанції, що вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з війської служби.
33. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14 та Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.
34. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, ії розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення.
35. При цьому Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача у касаційній скарзі, стосовно посилання на позицію Верховного Суду викладену у постановах від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17 та від 24 жовтня 2018 року № 820/3211/17, оскільки у вказаних правових позиціях колегії суддів оцінювали правовідносини стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи із вже встановлених обставин по інших справах (в яких предметом розгляду було право на отримання пенсії за вислугу років). А отже обставини по цій справі не є аналогічними із обставинами викладеними у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17 та від 24 жовтня 2018 року № 820/3211/17.
34. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції.
35. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг його не спростовують.
VІІ Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі № 820/375/18 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В.Шевцова
Судді О.В. Кашпур
В.М. Бевзенко