ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2019 року № 826/6712/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просила:
- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 05.09.2016р. ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 05.09.2016р. та сплатити заборгованість за весь період та здійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок, а також утриматися від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 05.09.2016р. є протиправними, оскільки позивачем через уповноваженого представника подано заяву про поновлення пенсії з необхідними документами.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. від 03.07.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 22.05.2019р. № 666 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" адміністративна справа № 826/6712/18 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 826/6712/18 розподілено на суддю Добрянську Я.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019р. справу прийнято до провадження судді Добрянської Я.І. та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки заява про поновлення пенсії подана позивачем не особисто, а через представника, що суперечить вимогам п. 1.5 розділу першого постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. № 13-1 «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 05.09.2016р. по 20.10.2017р. включно - залишено без розгляду.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером та на даний час проживає в Сполучених Штатах Америки.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 25.07.2016р. у справі № 758/8082/16-а визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по суті. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
26.12.2016р. Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.
13.09.2017р. позивач звернулась до відповідача через представника зі скаргою-заявою в якій просила повідомити її про призначення пенсії відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 25.07.2016р. у справі № 758/8082/16-а та про те, коли буде виплачена заборгованість з пенсійних виплат.
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.11.2017р. № 63411/05 представника позивача повідомлено про те, що з 04.05.2016р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, в подальшому виплату пенсії призупинено, а саме з 05.09.2016р., оскільки наявний в матеріалах пенсійної справи паспорт дійсний по 05.09.2016р.
29.12.2017р. позивач звернулась до відповідача через представника із заявою в якій просила поновити виплату пенсії до такої заяви було додано копію паспорта, ідентифікаційного коду та довіреності.
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 01.02.2018р. № 5461/09 представника позивача повідомлено про те, що підстави для поновлення пенсії відсутні, оскільки заява про поновлення пенсії подана позивачем не особисто, а через представника, що суперечить вимогам п. 1.5 розділу першого постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. № 13-1 «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та запропоновано подати таку заяву особисто.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 05.09.2016р. протиправними, звернулась до суду.
Проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
За таких обставин, суд зазначає, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у нього виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.
Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності вживати заходів щодо захисту свого права, якщо воно порушується. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.
З огляду на вищевикладене ухвалою суду від 29.08.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду за період з 05.09.2016р. по 20.10.2017р.
Щодо доводів відповідача, що позивачем не подано заяву про відновлення виплати пенсії особисто, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі довіреності, що підтверджується переліком до заяви.
За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.5 Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії, суд вважає безпідставним.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 11.07.2019р. у справі №812/564/18, адміністративне провадження №К/9901/61826/18; від 08.08.2018р. у справі №426/7157/16-а, адміністративне провадження №К/9901/16709/18 К/9901/16711/18.
Одночасно, суд наголошує, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що право позивача порушено саме внаслідок протиправної відмови позивачу в поновленні пенсії вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 21.10.2017р. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 21.10.2017р.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за весь період та здійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок, а також утриматися від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 12.03.2019р. у справі №441/1239/17, адміністративне провадження №К/9901/16361/18.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 21.10.2017р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 21.10.2017р.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 352,4 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська