ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2019 року № 826/12407/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича в якому просив:
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо гр. ОСОБА_1 , як вкладника (до якого перейшло право вимоги грошових зобов'язань за Договором), який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000, 0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не включення позивача в повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, є протиправними і такими, що суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак вимоги підлягають задоволенню.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Хрещатик» подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що вимоги позивача є протиправними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають, оскільки повідомлення про відступлення права вимоги надійшло вже після початку процедури ліквідації банку. Більше того, позивач та ОСОБА_2 є пов'язаними особами з банком, з огляду на що гарантована сума Фондом відшкодуванню не підлягає.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
22.01.2016р. між ОСОБА_2 та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" укладено договір банківського вкладу від 22.01.2016р. № 230D-IB7203.
На виконання умов вищезазначеного договору ОСОБА_2 внесено грошові кошти в розмірі 200 000,0 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 21.01.2016р. по 21.07.2017р. (а.с. 11)
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 5 квітня 2016 року до 4 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 .
21 квітня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» до 4 червня 2016 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича.
17.07.2017р. між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ОСОБА_2 (первісний кредитор) укладено договір № 1/71-07-17 відступлення права вимоги грошових зобов'язань, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги грошових зобов'язань, що належать первісному кредитору на момент укладання цього договору, за зобов'язаннями ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", які виникли за депозитним договором № 230D-IB7203 від 22.01.2016р. та стає новим кредитором зазначених зобов'язань з усім обсягом прав до зобов'язань, що належали первісному кредитору на дату відступлення. Загальний (обсяг) розмір грошових зобов'язань боржника за депозитним договором № 230D-IB7203 від 22.01.2016р. є дійсним на дату укладання цього Договору та відступаються відповідно до умов цього договору та становлять 200 000,0 грн. (а.с. 12-14)
20.07.2019р. ОСОБА_2 направлено до відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 22.01.2016р. № 230D-IB7203. (а.с. 16)
Одночасно, 20.07.2019р. ОСОБА_1 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив припинити зобов'язання за договором від 22.01.2016р. № 230D-IB7203 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або переданням відступного, відповідно до ст. 600, 601 Цивільного кодексу України. (а.с. 17)
Листом відповідача від 26.07.2017р. № 2-2/3539 позивача повідомлено про неможливість задоволення його заяви про припинення зобов'язання за договором від 22.01.2016р. № 230D-IB7203 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або переданням відступного, оскільки кошти з рахунку ОСОБА_2 були списані на рахунок доходів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик". (а.с. 18)
Позивач, вважаючи не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до пункту сьомого частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов'язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між банком та вкладником ОСОБА_2 . Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника в розумінні Закону №4452-VI та пов'язаного з цим статусом права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не був учасником зобов'язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов'язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
Так, за правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеним в постанові від 05.03.2019р. у справі №826/19563/15 адміністративне провадження №К/9901/6249/18, договір відступлення права вимоги не є підставою для автоматичного віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та позивачем з подальшим переведення на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки обставини, з якими Закон №4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували.
При цьому, суд зауважує на тому, що позивач не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону №4452-VI.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.11.2018р. у справі № 815/2490/15 та в постанові від 05.03.2019р. у справі №826/19563/15 адміністративне провадження №К/9901/6249/18.
Також, вищевикладене узгоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду викладеною в постанові від 24.01.2019р. у справі № 826/7894/16.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не може вважатися вкладником в розумінні вимог закону, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська