ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2019 року № 640/19779/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Артеменко В.В.,
за участі представників сторін:
від позивача: Вілько Н.Г.,
від відповідача: Корнейчук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 3 червня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - позивач, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.01.2019 (а.с. 69-71 т. І), просить суд:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №48501/10/28-10-17-02-23 від 21.11.2018 та податкової вимоги від 21.11.2018 №1136-17.
2. Скасувати рішення відповідача про опис майна у податкову заставу №48501/10/28-10-17-02-23 від 21.11.2018.
3. Внести відомості про надмірно сплачені грошові зобов'язання з оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року до інтегрованої картки платника податків.
4. Зарахувати надміру сплачений позивачем податок на прибуток в сумі 1000000 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди.
5. Звільнити позивача від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи пеню або штрафні санкції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2018 відкрито спрощене провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним своєчасно направлено платіжні доручення до банку, однак з вини останнього вони не були виконані, у зв'язку із чим виник податковий борг, контролюючим органом направлено податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. В подальшому позивачем повторно оплачено грошове зобов'язання, визначене у податковій декларації з податку на прибуток та погашено податковий борг. Разом з тим, позивач вважає, що оскільки кошти не були перераховані до бюджету з вини банку, то відповідач зобов'язаний зарахувати суму 1 000 000,00 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди та відобразити суму переплати у інтегрованій картці позивача на підставі платіжних доручень, які не були виконані ПАТ «ВТБ Банк». Також позивач просить звільнити його від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи пеню або штрафні санкції на підставі положень пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.
Відповідач заперечив проти задоволення позову. Посилався на те, що позивачем самостійно задекларовано грошове зобов'язання з податку на прибуток, яке не було своєчасно сплачено, що призвело до виникнення податкового боргу, у зв'язку із чим направлено податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Після погашення позивачем податкового боргу податкова вимога є відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу вважається таким, що втратило чинність. Відповідач зазначив, що підстави для відображення суми переплати у розмірі 1 000 000,00 грн. з податку на прибуток відсутні, оскільки ці кошти на бюджетний рахунок не надійшли. При цьому положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України не звільняють платника податків від сплати грошового зобов'язання, а лише від відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату податків. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 07.11.2018 подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року.
Позивачем зазначено, що з метою сплати грошового зобов'язання, визначено у вказаній податковій декларації ним надіслано до ПАТ «ВТБ Банк» засобами дистанційного обслуговування системи клієнт банк платіжне доручення в електронній формі №8547 від 06.11.2018 на суму 1 000 000,00 грн., однак банком дане платіжне доручення не виконано, кошти не перераховані. 07.11.2018 позивачем подано паперовий примірник платіжного доручення та подано до банку лист №36454 з повідомленням щодо нездійснення банком перерахування коштів. В подальшому позивачем 13.11.2018 подано п'ять електронних платіжних доручень на суму 200 000,00 кожний з метою оплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року та 16.11.2018 подано ці платіжні доручення в паперовому вигляді, однак ці платіжні доручення банком також не виконані, кошти не списані, на підтвердження чого позивачем надано банківську виписку.
19.11.2018 позивач повідомив відповідача листом №3757 про направлення платіжних доручень на суму 1 000 000,00 грн. з метою оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року та неперерахування банком платежу.
Станом на 21.11.2018 у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» обліковувався податковий борг на суму 999 301,57 грн., який виник 19.11.2018у зв'язку із несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання.
У зв'язку із цим відповідачем сформовано податкову вимогу від 21.11.2018№1136-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 21.11.2018 №48501/10/28-10-17-02-23.
Платіжним дорученням від 18.12.2018 №10269 позивач сплатив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018року у розмірі 1 000 000,00 грн.
Відповідач зазначив, що у зв'язку із погашенням позивачем податкового боргу податкова вимога від 21.12.2018 №1136-17 відкликана, а рішення про опис майна у податкову заставу від 21.11.2018 №48501/10/28-10-17-02-23 вважається таким, що втратило чинність.
Разом з тим, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» вважає, що відповідач зобов'язаний зарахувати суму 1 000 000,00 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди та відобразити суму переплати у інтегрованій картці позивача на підставі платіжних доручень, які не були виконані ПАТ «ВТБ Банк», оскільки неперерахування коштів відбулось з вини банку. Також позивач просить звільнити його від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи пеню або штрафні санкції на підставі положень пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Отже, обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 між позивачем та ВАТ «ВТБ Банк» укладено договір банківського рахунку №НЮ-8880 01.08.07, пунктом 2.17 якого банк взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів клієнта. Аналогічне зобов'язання передбачене пунктом 2.17 договору банківського рахунку №НЮ-8880/18 від 19.05.2010, укладеного позивачем із ВАТ «ВТБ Банк».
З наданих позивачем копій платіжних доручень від 06.11.2018 №8547, від 12.11.2018 №8550, від 13.11.2018 №8551, від 13.11.2018 №8552, від 13.11.2018 №8553, від 13.11.2018 №8554 вбачається, що вони одержані АТ «ВТБ Банк».
Згідно банківських виписок станом на дату формування та направлення до банку вказаних платіжних доручень на банківському рахунку ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було достатньо коштів для здійснення платежу на суму 1 000 000,00 грн.
Позивачем зазначено, що банком без поважних причин не виконано вищезазначені платіжні доручення.
Отже, позивач відповідно до положень пунктів 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі грошового зобов'язання з податку на прибуток, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів застосування до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» штрафних санкцій та/або нарахування пені на суму податкового боргу у розмірі 999 301,57 грн., що обліковувалась станом на 20.11.2018.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №48501/10/28-10-17-02-23 від 21.11.2018 та податкової вимоги від 21.11.2018 №1136-17, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначений Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770 (далі -Порядок №610).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Порядку №610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
При цьому, пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.
Отже, у зв'язку із ненадходженням коштів щодо сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року на бюджетний рахунок, виник податковий борг на суму 999 301,57 грн., у зв'язку із чим в автоматичному режимі була сформована податкова вимога.
Згідно із пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).
Отже, з огляду на виникнення у інтегрованій картці платника податків позивача податкового боргу зі сплати податку на прибуток, на підставі наведених правових норм у відповідача виникло право на прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Разом з тим, суд враховує, що направлена відповідачем податкова вимога від 21.11.2018 №1136-17 та рішення про опис майна у податкову заставу №48501/10/28-10-17-02-23 від 21.11.2018 станом на дату розгляду справи є відкликаними у зв'язку із погашенням позивачем податкового боргу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №48501/10/28-10-17-02-23 від 21.11.2018 та податкової вимоги від 21.11.2018 №1136-17, оскільки відповідач при їх прийнятті діяв у відповідності до вимог законодавства та скасування даного рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки воно вже втратило чинність.
Щодо позовних вимог про внесення відомостей про надмірно сплачені грошові зобов'язання з оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року до інтегрованої картки платника податків, зарахування надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 191.1.10 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
За змістом пункту 2 глави 1 розділу II Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Пунктом 1 глави 1 розділу III Порядку №422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов'язань, їх сплата тощо.
Проте, Порядок №422 не визначає процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов'язань з вини банку. При цьому, відповідно до змісту пункту 5 розділу I Порядку №422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.
Разом з тим, оскільки законодавством не передбачено обов'язку контролюючого органу здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП за власною ініціативою, суд дійшов висновку, що такі коригування можуть бути здійснені за відповідним зверненням платника податків.
Матеріали справи не містять доказів звернення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» до Офісу великих платників із вимогою про внесення відомостей про надмірно сплачені грошові зобов'язання з оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року до інтегрованої картки платника податків та зарахування надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем двічі здійснено спробу перерахування суми у розмірі 1 000 000,00 грн. на бюджетний рахунок, а саме платіжним дорученням від 06.11.2018 №8547 на суму 1 000 000,00 грн. та платіжними дорученнями від 12.11.2018 №8550, від 13.11.2018 №8551, від 13.11.2018 №8552, від 13.11.2018 №8553, від 13.11.2018 №8554 по 200 000,00 грн. кожне.
Таким чином, загальна сума вказаних платіжних доручень становить 2 000 000,00 грн. При цьому, відповідно до банківських виписок, наданих позивачем, на його рахунку станом на дату подання до банку вказаних платіжних доручень були відсутні кошти на суму 2 000 000,00 грн., а залишок коштів становив трохи більше 1 000 000,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що для здійснення відповідачем коригування облікових показників ІКП у ручному режимі позивачу необхідно звернутись до відповідача із відповідною заявою та уточнити на підставі яких платіжних доручень мають бути здійснені відповідні коригування.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про внесення відомостей про надмірно сплачені грошові зобов'язання з оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року до інтегрованої картки платника податків, зарахування надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги про звільнення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи пеню або штрафні санкції, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів застосування до позивача штрафних санкцій та/або нарахування пені на суму податкового боргу.
Оскільки доказів притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасне перерахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року суду не надано, то підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні з підстав відсутності порушеного права, яке підлягає захисту.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відмовити в повному обсязі.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33).
Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г).
Повний текст рішення виготовлено 23.07.2019.
Суддя Н.М. Клименчук