ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2019 року № 826/6012/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Добрянської Я.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка О.В.
треті особи ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві ДФС України, Головне управління ДФС у м.Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка О.В., третіх осіб ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві ДФС України, Головного управління ДФС у м.Києві в якому з урахуванням уточнень просила: визнати незаконною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленко О.В. щодо не подання до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві уточнюючого Податкового розрахунку за формою 1ДФ за IV квартал 2015 року, в якому відображено відсутність нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в розмірі 1 447 955,72 грн. та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленка О.В. скласти та подати до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий Податковий розрахунок за формою 1ДФ за IV квартал 2015 року, в якому відобразити відсутність нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в розмірі 1 447 955,72 грн., судові витрати просила покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що уклала з Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» Кредитний договір № 014/3949/2/07876 від 14.12.2007р. Зобов'язання позивача за Кредитним договором забезпечено Договором іпотеки 114/3949/2/07876, нотаріально посвідченого 14.12.2007р. за р. № 2047. 23.01.2015р. між позивачем та ПАТ «Фідобанк» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, у додатку до якого ПАТ «Фідобанк» вказав про відсутність будь-яких матеріальних претензій та зафіксовано борг позивача за кредитним договором у розмірі 121454,48 доларів США, що станом на момент його укладення складає 1915050,76 грн. За умовами договору про задоволення вимог, загальна вартість предмету іпотеки за якою ПАТ «Фідобанк» набуває право власності в рахунок повного погашення боргу позивача за кредитним договором, становить 923 162,00 грн., різниця між заборгованістю позивача за кредитним договором та вартістю нерухомого майна склала 991888,76 грн. (за курсом, обумовленим сторонами при укладенні договору про задоволення вимог еквівалентно 62909,16 дол. США). Договором про задоволення передбачено, що укладення такого припиняє зобов'язання позичальника за Кредитним договором в повному обсязі. Згідно з повідомленням ПАТ «Фідобанк» № 10-1-4/3253 від 30.11.2015р. позивачу анулюється (прощається) заборгованість за кредитним договором в непогашеному розмірі, який складається з суми основного боргу за кредитом 62 791,38 дол. США, що станом на 16.11.21 еквівалентно 1 447 955,72 грн. та строкових процентів за користування кредитом - 205,71 дол. США, що еквівалентно 4743,63 грн. Однак ПАТ «Фідобанк» неправомірно включив відомості про прощений дохід позивачу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за IVквартал 2015 року, поданий до ДПІ.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що між ОСОБА_1 та АТ «Ерсте Банк», правонаступником якого став ПУАТ «Фідобанк» був укладений кредитний договір, заборгованість за яким станом на 23.01.2015 р. складала 121454,97 долари США, що за курсом НБУ станом на день укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя становила 1915050,76 грн. У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання за Кредитним договором, 23.01.2015р. було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. ОСОБА_1 передала Банку у рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором право власності на належне їй нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Оціночна вартість квартири становила 923 162,00 грн. Вартість квартири, яка була передана банку у рахунок погашення заборгованості була меншою від суми заборгованості за Кредитним договором, а тому різниця від цих сум є базою для оподаткування та зобов'язує банк повідомити платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. 17.11.2015р. банк надіслав на адресу позивача повідомлення про анулювання (прощення боргу) і банк не має жодних претензій до позичальника. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2017 р. позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
14.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та позивачем укладено кредитний договір в сумі 170000 доларів США. Забезпеченням цього договору є двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 .
На виконання умов кредитного договору 14.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та позивачем укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно квартира за адресою АДРЕСА_1 . Заставна вартість предмета іпотеки визначено в сумі 1078766 грн.
23.01.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. За умовами даного договору іпотекодавець ОСОБА_1 . передає в рахунок виконання зобов'язання, що забезпечується договором іпотеки, а іпотекодержатель приймає право власності на належне іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 (п.1). Укладення цього договору припиняє зобов'язання позичальника (позивача) за кредитним договором в повному обсязі та свідчить, що будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання ним основного зобов'язання за кредитним договором, є недійсним.
З загальновідомих джерел інформації відомо, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016р. №8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016р. № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Фідобанк", згідно з яким з 20.05.2016р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Фідобанк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Фідобанк" призначено Коваленка О.В .
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016р. №142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016р. № 1265 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
Зокрема, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII (набрав чинності 07.05.2015), яким підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим, у відповідності до якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК», було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, посилання у відзиві відповідача на анулювання (прощення) суми боргу за кредитним договором, укладеним позивачем з ВАТ «Ерсте Банк» не відповідає дійсності, оскільки звільнення боржника від його обов'язків, як це передбачено ст. 605 ЦК України не відбулося.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, визнання бездіяльності відповідача незаконною та зобов'язання скласти і подати уточнюючий податковий розрахунок.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, згідно з п. 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вірним суб'єктом за рахунок якого підлягає часткове присудження судових витрат на користь позивача є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко О.В. щодо не подання до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві уточнюючого Податкового розрахунку за формою 1ДФ за IV квартал 2015 року, в якому відображено відсутність нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в розмірі 1 447 955,72 грн. - незаконною.
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка О.В. скласти та подати до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий Податковий розрахунок за формою 1ДФ за IV квартал 2015 року, в якому відобразити відсутність нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в розмірі 1447955,72 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська