30 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1605/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Городнянської міської ради Чернігівської області (далі - Городнянська міська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Городнянської міської ради Чернігівської області від 07.03.2019 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара відповідно до поданої позивачем заяви.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Земельним кодексом України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, підстава для відмови, як відсутність бажаної земельної ділянки в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на землях відповідного органу місцевого самоврядування по першочерговому виділенню земель у власність для ведення особистого селянського господарства - відсутня. За таких обставин, рішення тридцятої сесії сьомого скликання від 07.03.2019 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Городнянської міської ради, порушує конституційні права позивача та не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимога позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не відповідає вимогам нормативно-правового акту прийнятого органом місцевого самоврядування, а саме рішення Городнянської міської ради від 06.12.2018 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на землях Городнянської міської ради по першочерговому виділенню земель у власність для ведення особистого селянського господарства», оскільки зазначена у клопотанні земельна ділянка не входить до даного переліку. Також зазначив, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у внутрішню компетенцію відповідача та суперечить вказаним вимогам законодавства.
16.07.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує про обставини, зазначені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи 03.02.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 (два) га, що розташована на території Смичинського старостинського округу Городнянської міської ради для ведення особистого селянського господарства, до якої було додано копії паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (а.с.11).
Рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Городнянської міської ради від 07.03.2019 «Про відмову у наданні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на землях Городнянської міської ради» позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею - 2,0000 га відповідно до даної схеми розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області в зв'язку з тим, що відповідно до рішення десятої (28) сесії сьомого скликання від 06.12.2018 зазначена у клопотанні земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на землях Городнянської міської ради по першочерговому виділенню земель у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.12-15).
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Також, згідно позиції Верховного суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.
Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Як вже зазначалося судом, Рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Городнянської міської ради від 07.03.2019 «Про відмову у наданні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на землях Городнянської міської ради» позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею - 2,0000 га відповідно до даної схеми розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області в зв'язку з тим, що відповідно до рішення десятої (28) сесії сьомого скликання від 06.12.2018 зазначена у клопотанні земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на землях Городнянської міської ради по першочерговому виділенню земель у власність для ведення особистого селянського господарства
У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що вказана у клопотанні позивача земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не відповідає вимогам нормативно-правового акту прийнятого органом місцевого самоврядування, а саме рішення Городнянської міської ради від 06.12.2018 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на землях Городнянської міської ради по першочерговому виділенню земель у власність для ведення особистого селянського господарства», при цьому будь-яких доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем не надано, як наслідок у суду відсутня можливість встановлення неналежності бажаної позивачем земельної ділянки до вказаного переліку.
Відповідачем не надано будь-якого належного та достовірного доказу, що підтверджує постійне користування іншими особами земельною ділянкою, невідповідність місця розташування земельної ділянки щодо якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки відповідачем не доведено невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, та свідчить про порушення відповідачем права позивача на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії сьомого скликання відповідача від 07.03.2019 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 (два) га, що розташована на території Смичинський старостинський округ, Городнянської міської ради для ведення особистого селянського господарства.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га відповідно до поданої позивачем заяви, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Городнянської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Городнянської міської ради Чернігівської області від 07.03.2019 «Про відмову у наданні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на землях Городнянської міської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства
Зобов'язати Городнянську міську раду Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 (два) га, що розташована на території Смичинський старостинський округ, Городнянської міської ради для ведення особистого селянського господарства.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Городнянської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Городнянська міська рада Чернігівської області (вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 04061731).
Повне судове рішення складено 30.08.2019.
Суддя О.М. Тихоненко