справа №1.380.2019.002301
29 серпня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
Головуючого - судді Кухар Н.А.,
секретаря судового засідання Шавель М.М.
за участю:
представника позивача- Медвідь А.Б.,
представника відповідача -Іваненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №14 від 02.04.2019 року.
Ухвалою судді від 13.05.2019 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач усунув недоліки позовної заяви.
Згідно ухвали судді від 24.05.2019 року, в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом (повідомленням) сторін.
25.06.2019 року від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву.
03.07.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Окрім того, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №20 від 14.05.2019 року.
Ухвалою судді від 25.06.2019 року (головуючий суддя Гулик А.Г.) в адміністративній справі №1.380.2019.003043 було відкрито спрощене позовне провадження із викликом (повідомленням) сторін.
На заперечення проти позову відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
18.07.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Так, ухвалою суду (головуючий суддя Гулик А.Г.) від 31.07.2019 року було задоволено клопотання позивача та об'єднано адміністративну справу №1.380.2019.003043 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №20 від 14.05.2019 року із справою №1.380.2019.002301; об'єднаній справі присвоєно №1.380.2019.002301.
У судовому засіданні, що відбулося 01.08.2019 року представник позивача подав заяву про відвід головуючого судді Кухар Н.А., з підстав упередженості судді. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, то ухвалою від 01.08.2019 року заява представника позивача про відвід головуючого судді Кухар Н.І. була передана для розгляду іншому судді. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі №1.380.2019.002301.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019 року, заява представника позивача про відвід головуючого судді Кухар Н.А. була передана на розгляд судді Кедик М.В.
Ухвалою суду з питань відводу від 05.08.2019 суд (головуючий суддя Кедик М.В.) відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді.
Згідно ухвали суду від 20.08.2019 року, провадження у справі №1.380.2019.002301 поновлено та призначено розгляд останньої у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що чинним законодавством не встановлено підстав та способу здійснення відповідачем контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, а тому останній діяв протиправно. Крім того, позивач заперечує наявність самого порушення законодавства про рекламу, позаяк висновок, на його думку, відповідач здійснив на підставі хибного тлумачення законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
В судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили суд, посилаючись на обґрунтування, що викладені у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. У спростування тверджень позивача представники відповідача у судовому засіданні наголосили, що відповідач наділений компетенцією на здійснення контролю у сфері законодавства про рекламу, що передбачено приписами ст.26 Закону України «Про рекламу». З приводу виявлених порушень, відповідач зазначив, що реклама позивача не відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу».
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ «ЦЦЦ Україна» зареєстроване як юридична особа; основними видами діяльності Товариства є: 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям, 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 47.72 - Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, 68.31 - Агентства нерухомості.
Відповідно до умов договору оренди №193 нежитлового приміщення від 23.05.2018 року, укладеного між ТзОВ «Теркурій-2» (орендодавець) та ТзОВ «ЦЦЦ Україна» (орендар), останній орендує нежитлове приміщення загальною площею 485,11 кв.м., яке розташоване на другому поверсі ТРЦ «Подоляни» (адреса: м.Тернопіль, вул.Текстильна, 28ч). В силу п.п.2.1. договору нежитлове приміщення передано орендарю з метою використання його виключно для розміщення магазину з продажу взуття, аксесуарів та супутніх товарів.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2019 року посадовою особою Головного Управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області - завідувачем сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю - державним інспектором Рабченюком Д.О. при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів було встановлено порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», а саме: в ТРЦ «Подоляни» (адреса: м.Тернопіль, вул.Текстильна, 28ч) виявлено розповсюдження реклами (рекламодавець - ТзОВ «ЦЦЦ Україна») на скляній вітрині магазину «ССС» (рекламоносій - SALE - 70%) без зазначення відомостей про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару, про що 26.02.2019 року за вказаним фактом складено протокол №14 про порушення законодавства про рекламу.
26.02.2019 року відповідачем складена вимога №01-08/594 про надання інформації для з'ясування обставин справи й встановлення вартості розповсюдженої реклами та направлена позивачу.
Позивачем 01.03.2019 року у відповідь на вимогу було повідомлено відповідача, що у відповідності до ст.1 Закону України «Про рекламу» напис: «SALE - 70%» не є рекламою (у тому числі не є і внутрішньою рекламою), а є лише інформацією про товари, розміщеною безпосередньо в місцях продажу цих товарів.
21.03.2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області звернулося до ТзОВ «ЦЦЦ Україна» із вимогою №01-08/848 щодо надання інформації. У вимозі відповідач звернув увагу Товариства, що розміщена інформація про знижку цін на продукцію є рекламою, що була розповсюджена з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» й у порядку ст.26 цього Закону повторно було зобов'язано юридичну особу надати у визначений строк: пояснення щодо виявленого порушення, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу) рекламодавця, затверджений макет розповсюдженої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами тощо.
Суд відзначає, що вищезазначеними вимогами позивача попереджено про накладення штрафу за ненадання витребуваних вимогами документів.
25.03.2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області прийняте рішення №14 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
27.03.2019 року позивачем надана відповідь на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (№27/03-01).
На підставі протоколу засідання від 02.04.2019 року, керуючись ст.27 Закону України «Про рекламу», відповідачем було прийнято рішення від 02.04.2019 року №14 про накладення на ТзОВ «ЦЦЦ Україна» штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме: ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу» - реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару, у сумі 3400,00 грн.
При цьому, як вбачається, порядок та підстави проведення засідання та розгляду вказаної справи позивачем не оскаржувалися.
Рішення отримано уповноваженою особою позивача - 02.04.2019 року.
Матеріалами справи стверджується, що на рішення №14 від 02.04.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивачем була подана до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів скарга з вимогою скасувати означене рішення.
Проте, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у листі (вих.-ЦА-15.4/2469-19 від 17.04.2019 року), адресованому ТзОВ «ЦЦЦ Україна» роз'яснила, що в порядку ч.11 ст.27 Закону України «Про рекламу» рішення у справі про порушення законодавства про рекламу позивач вправі оскаржити у судовому порядку.
Окрім того, 02.04.2018 року завідувачем сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю - державним інспектором Рабченюком Д.О. було складено протокол №20 про наявні ознаки порушення законодавства України про рекламу, а саме: ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» - неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдження реклами в ТРЦ «Подоляни», що знаходиться за адресою - м.Тернопіль, вул.Текстильна, 28ч (рекламоносій - SALE 70%), та прийнято рішення №20 від 22.04.2019 року про початок розгляду справи за порушення законодавства про рекламу (з ознаками порушення ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу»).
Листом від 08.05.2019 року позивач надав відповідачу відповідь (отримана останнім 10.05.2019 року вх.№1778) на лист №01-08/1272 від 23.04.2019 року «Щодо розгляду справи». У відповіді позивач акцентував увагу на тому, що оскільки ТзОВ «ЦЦЦ Україна» при розміщенні напису «SALE до - 70%» в середині свого магазину, розташованого в орендованому приміщенні, не є виробником реклами, рекламодавцем чи розповсюджувачем реклами, тому жодних документів замовлення, виробництва та розповсюдження реклами не укладало; у ТзОВ «ЦЦЦ Україна» відсутня можливість на вимогу надати витребувані документи.
У подальшому, на підставі протоколу засідання справи про порушення законодавства про рекламу №20 від 14.05.2019 року, керуючись ст.27 Закону України «Про рекламу», відповідачем було прийнято рішення від 14.05.2019 року №20 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у сумі 1700,00 грн.
Так, рішенням від 14.05.2019 року №20 за порушення вимог законодавства України про рекламу - ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» в частині не подання документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю, а саме, щодо вартості розповсюдженої реклами на позивача накладено штраф.
Дане рішення позивачу надіслано засобом поштового зв'язку - 14.05.2019 року.
Позивач, вважаючи протиправними вищевказані рішення відповідача та з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся до суду з означеним позовом.
Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались у даному випадку між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області було утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та їй підпорядковане.
Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 15.08.2017 року №694.
Згідно п.15 Положення №694, Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема: у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння); здійснює контроль за дотриманням вимог, окрім іншого, Закону України «Про рекламу» межах наданих повноважень (п.4 Положення №694).
Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюються Законом України «Про рекламу».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР:
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності;
знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам).
Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди (ч.1 ст.7 Закону України «Про рекламу»).
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України «Про рекламу», рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:
бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;
подавати необхідні документи, давати пояснення;
отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них;
оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.
Згідно ч.ч.4, 5, 6 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХХІІІ, вживання понять «знижка» або «зменшена ціна» або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;
2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.
Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
Вживання поняття «розпродаж» або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;
2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;
3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.
Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.
Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону №270/96-ВР, особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Отже, законодавством визначений перелік осіб, які несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу. Такими особами є: рекламодавці, виробники реклами та розповсюджувачі реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693.
У відповідності до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п.12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу).
Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Пунктом 14 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Згідно п.16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
Таким чином, розповсюдження інформації про тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам), є рекламою про знижку.
З матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу, вбачається, що у ТРЦ «Подоляни», що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Текстильна, 28ч (рекламодавець - ТзОВ «ЦЦЦ Україна») на скляній вітрині магазину «ССС» (рекламо носій - «SALE - 70%») розміщено рекламу про знижки цін на товар 70%. Однак, зазначена реклама не містить інформації про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію. Даний факт також підтверджується матеріалами фотофіксації, доданими до протоколів про порушення законодавства про рекламу, а також, не заперечувався представником позивача у судових засіданнях у справі, що розглядається.
Зокрема, ч.6 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.
Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що реклама щодо проведення програми із залучення нових клієнтів та збільшення обсягів продажу, шляхом зменшення ціни товару повинна місти інформацію про строки та місце проведення цих заходів та із зазначенням інформаційного джерела, з якого можна дізнатися про умови та місце проведення цих заходів, а також із зазначенням інформації про попередню ціну продукції, що була встановлена до початку проведення програми.
Отже, розміщена зовнішня реклама на скляній вітрині магазину «ССС» з надписом «SALE - 70%» не містить інформації про дату початку та закінчення знижки цін на продукцію, на ній не зазначено попередню ціну товару, не зазначено нову ціну з врахуванням програми.
Таким чином, суд погоджується із твердженнями представників відповідача, що розповсюджена реклама, шляхом брендування вікон із вищевказаним надписом є в розумінні ст.1 Закону України «Про рекламу» недобросовісною рекламою, позаяк вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.
При цьому, п.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що у рекламі забороняється використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами.
Більше того, суд не розцінює розміщену інформацію на скляній вітрині магазину з надписом «SALE - 70%» як акцію. Водночас, суд відзначає, що позивач має право рекламувати продаж товарів за зниженою чи зменшеною ціною, аналогічним значенням, але в спосіб, чітко визначений законодавством.
Спростовуючи твердження представника позивача щодо того, що у нежитловому приміщенні, розташованому у ТРЦ «Подоляни» (адреса: м.Тернопіль, вул.Текстильна 28ч) обладнано магазин з продажу непродовольчих товарів, в середині якого розміщено напис - «SALE - 70%» й структурним елементом якого є і скляна вітрина, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до договору оренди №193 нежитлового приміщення від 23.05.2018 року позивачеві передано саме лише приміщення, без визначення наявних рекламних елементів.
З приводу посилань представника позивача на те, що розміщення інформації про товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою, то суд зазначає таке.
Так, за приписами ч.7 ст.8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
З аналізу наведеної норми слідує, що не вважається рекламою саме розміщення інформації про виробника товару та/або товар. Однак, як вбачається з матеріалів фотофіксації в торговельному залі магазину розміщено інформацію не про товар, а про знижки цін на товар, а саме «-70%».
При цьому, суд зазначає, що згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про рекламу», інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою.
Загалом, судом також враховується, що відповідно до наданих відповідачем фотоматеріалів спірні відомості про знижки стосуються продукції, реалізацію якої безпосередньо здійснює ТзОВ «ЦЦЦ Україна», а також долученого фото всередині такого приміщення, в якому також розміщені матеріали про знижки без належного відображення дати їх початку та закінчення.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку про правомірність рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області щодо прийняття рішення №14 від 02.04.2019року про накладення штрафу, позаяк позивачем порушено положення ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу».
Згідно з ч.4 ст.27 Закону №270/96-ВР, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
Відповідно до ч.6 ст.27 Закону №270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку наведеним, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не було надано відомостей щодо вартості реклами, інформації та матеріалів, що витребовувалися відповідачем, тому останнім правомірно накладено на штраф у розмірі 1700,00 грн.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, навів правомірні доводи та надав належні докази на підтвердження фактів порушення позивачем вимог законодавства про рекламу, які стали підставою для застосування щодо останнього штрафів.
Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження викладені вище посилання позивача у спростування встановлених порушень. Разом з цим, позивач не навів переконливих аргументів та не надав допустимих доказів, що свідчили б про правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.
Інших належних та обґрунтованих підстав для скасування спірних рішень позивачем надано не було й судом таких не встановлено.
Судом також перевірена законодавчо визначена процедура накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу стосовно позивача та не виявлено порушень.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» ( м.Львів вул.Водогінна,2) до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області ( м.Тернопіль вул..Микулинецька,20) про визнання протиправними і скасування рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2019 року.
Суддя Кухар Н.А.