Іменем України
27 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3018/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Карча В.М.,
представника позивача - Суткового ОСОБА_1 .М. (ордер від 03.07.2019 серії АН № 1000598),
представника відповідача - Кочеткової А.Т. (довіреність від 07.02.2019 № 1256/9/12-32-10-00-29),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214,
11.07.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23279,92 грн. Позов мотивовано таким.
Позивач згідно з договором дарування складу подрібнено в'яжучих від 26.10.2017 серія НМТ № 882102 є власником нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, котрий знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Ліщини Богдана (колишня вул АДРЕСА_1 Заводська) АДРЕСА_2 .
Також право власності на даний склад підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2017 за № 101657830.
Склади у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 мають код 1252.5 та відносяться до розділу «Склади спеціальні товарні».
Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, серед іншого, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Ця норма дублюється і у п. 3.4 Додатку № 1 до рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.01.2015 за № 4288 «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Таким чином, вважає позивач, податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 23279,92 грн складено всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме - ст. 19 Конституції України, п.п. 266.2.2 ПКУ, а також п. 3.4 Додатку № 1 до рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.01.2015 за № 4288 «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.08.2019 відповідач надав до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на таке.
Рішенням Сєвєродонецької міської ради сорок четвертої (чергової) сесії сьомого скликання № 2425 «Про затвердження Положення про податок на майно та акцизний податок» від 17.04.2018 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв. м бази оподаткування, склади спеціальні товарні (у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5) складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.
ОСОБА_2 є власником нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул АДРЕСА_1 Ліщини АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 2, загальною площею 1250,6 кв. м, який належить йому на праві приватної власності за договором дарування від 26.10.2017 за № 1425, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389856244129.
На підставі зазначеного ГУ ДФС у Луганській області було направлено позивачу оскаржене податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 за № 0041013-5206-1214, за яким податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік складає 23279,92 грн (1250,6 х 18,615).
Щодо питання звільнення від сплати податку відповідач зазначає, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе в разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості, зокрема, складських приміщень промислових підприємств, та їх перебування у власності промислових підприємств.
У межах спірних відносин наявна лише одна з обов'язкових умов - складські приміщення.
Відтак, об'єкт нерухомості (склад), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
На підставі викладеного ГУ ДФС у Луганській області вважає податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 законним, тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 20-22).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Судом установлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.10.2012, видами діяльності є: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 52.10 Складське господарство, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 за № 1005683946 (арк. спр. 58-59).
ОСОБА_2 є власником об'єкта нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, загальною площею 1250,6 кв. м, розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Ліщини АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування складу подрібнено в'яжучих від 26.10.2017 (арк. спр. 6), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2017 № 101657830 (арк. спр. 7).
Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2018 рік у розмірі 23279,92 грн (арк. спр. 5).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Статтею 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на майно складається з:
265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
265.1.2. транспортного податку;
265.1.3. плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Як зазначалося вище, ОСОБА_2 є власником нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул АДРЕСА_3 , буд. 1-Р2, загальною площею 1250,6 кв. м.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:
12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Судом установлено, що рішенням Сєвєродонецької міської ради дев'яносто шостої (чергової) сесії шостого скликання від 17.04.2018 № 2425 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Сєвєродонецької міської ради (далі - Положення). Згідно з Положенням ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. бази оподаткування, склади спеціальні товарні (у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5) складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року (арк. спр. 46-57).
На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 17.04.2018 № 2425 контролюючим органом зроблено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у податковому повідомленні-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214, а саме: мінімальна заробітна плата на 01 січня 2018 року становила 3723,0 грн; ставка 0,5% - 18,615 грн (за 1 кв. м); загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості - 1250,6 кв. м; розрахунок податку: 1250,6 х 18,615 = 23279,92 грн (арк. спр. 28).
Математичний розрахунок податку не оспорюється позивачем. Не оспорюються також підстави для нарахування вказаної суми податку.
Спірним питання у даній справі є належність об'єкта нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, належного ОСОБА_2 , до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача послався на пункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Представник позивача послався на те, що склади у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5, та відноситься до розділу «Склади спеціальні товарні».
Підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквенному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти - сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є»), тощо).
Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого - небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
За положеннями підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно - паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Говорячи про промислове виробництво, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010) економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарі в послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість в розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Тобто, застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
В межах спірних правовідносин наявна лише одна з обов'язкових умов - складські приміщення.
Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за умови наявності у нього статусу фізичної особи - підприємця, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовуються фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18, реєстраційний номер рішення 74028769).
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань представника позивача на рівний статус суб'єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, суд зауважує, що в даному випадку Податковим кодексом України визначено перелік об'єктів нежитлової нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та умови, які дозволяють віднести конкретний об'єкт нерухомості до цього переліку, і в даному випадку такою умовою є саме належність об'єкта нерухомості промисловому підприємству.
З огляду на наведене об'єкт нерухомості - склад подрібнено в'яжучих, яка належить ОСОБА_2 , є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позовну заяву розглянуто судом у межах позовних вимог та в межах підстав, визначених позивачем.
Таким чином, позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 є необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 30 серпня 2019 року.
Суддя І.О. Свергун