про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 серпня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3760/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
27 серпня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд зобов'язати Новопсковську районну державну адміністрацію Луганської області виправити помилку та внести відповідні відомості до державного земельного кадастру стосовно права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 22.01.2002 серії НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 , звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення спадщини.
Матері позивача на праві власності належала земельна ділянка пай № 33 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 22.01.2002 року серія НОМЕР_3 - НОМЕР_4 № НОМЕР_5 . Державним кадастровим реєстратором відділу у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відмовлено позивачу у реєстрації земельної ділянки, оскільки земельна ділянка за № 33, яка розташована на території Пісківської сільської ради, зареєстрована у національній кадастровій системі за кадастровим номером НОМЕР_6 за іншою людиною відповідно до державного акту ЛГ №108869 від 16.07.2007, виданого на підставі розпорядження голови Новопсковської районної державної адміністрації від 26.01.2007 № 60.
Позивач звернулась до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області з вимогою виправити дану ситуацію, проте їй надано лише завірену копію розпорядження голови районної державної адміністрації від 26.01.2007 року з доданим до даного розпорядження завіреним списком громадян - власників земельних часток (паїв), яким було помилково передано земельну ділянку № НОМЕР_1 у власність ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У відповідності до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У свою чергу, пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
При цьому відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
За змістом статті 19 Цивільного процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, розглядаються у порядку цивільного судочинства, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Отже, можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.
Як вбачається з адміністративного позову, спір між сторонами виник з приводу фактичної незгоди позивача з розпорядженням голови районної державної адміністрації № 60 від 26.01.2007 про передачу в приватну власність ділянки ріллі площею 13.8300 га вартістю 45957,59 грн (в цінах на 01.07.1995) ОСОБА_3 , власнику 2-х земельних часток (паїв) Асоціації «Булавинівська», розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Пісківській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначене розпорядження, на думку ОСОБА_1 , видано помилково, тому позивач звернулася до суду з позовними вимогами про зобов'язання Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області виправити помилку та внести відповідні відомості до державного земельного кадастру стосовно права власності на земельну ділянку № АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 22.01.2002 серія НОМЕР_3 - НОМЕР_7 .
Разом з тим, виправлення помилки полягає саме у скасуванні розпорядження голови районної державної адміністрації № 60 від 26.01.2007 про передачу в приватну власність ділянки ріллі площею 13.8300 га вартістю 45957,59 грн (в цінах на 01.07.1995) ОСОБА_3 , яке, в свою чергу, безпосередньо стосується інтересів ОСОБА_3 , яка отримала на підставі цього розпорядження сертифікат на земельну частку (пай) ЛГ № 0025206, що підтверджується доданим до матеріалів позову доказами (додатком до розпорядження від 26.01.2007 № 60).
Тобто в межах спірних правовідносин наявний спір про право на земельну ділянку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Спори стосовно захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, мають приватно-правовий характер, а тому їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Також суд зазначає, що у даному спорі вже виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: у ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 60 від 26.01.2007, виникло право власності на земельну ділянку ріллі площею 13.8300 га, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Пісківській сільській раді, що свідчить про те, що даний спір знаходиться поза межами адміністративної юрисдикції.
За таких обставин, суд вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 у справі № 439/1593/16-а (провадження №К/9901/16493/18), висновки якої, в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки позовні вимоги стосуються захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, що виникають із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначений спір носить цивільно-правовий характер (приватноправовий), ознаки публічно-правового спору відсутні, а тому даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку той факт, що відповідачем є Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи суб'єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет спору, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
При цьому, на виконання положень частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 170, 241, 242, 243, 248 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяА.Г. Секірська