Справа № 22-4252/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Васильцов О.В.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
7 жовтня вересня 2009 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондара В.О. суддів: КриловоїО.В.
Спас О.В. при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського державного промислово-економічного технікуму про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи №62 від 06.02.2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Мелітопольського державного промислово-економічного технікуму про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи №62 від 06.02.2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В позові зазначав, що 06.02.2009 року директор технікуму видав наказ №62, яким його було відсторонено від виконання обов'язків викладача із збереженням заробітної плати. Вважає, що відсторонення відбулося безпідставно, в порушення вимог чинного законодавства, копія наказу йому не була видана.
В зв'язку із відстороненням від роботи він потерпав моральні страждання, збільшився кров'яний тиск, загострилися хронічні захворювання, тому він вимагає стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно виходив з того, що тимчасовим відстороненням від роботи права позивача порушені не були. Так, за період відсторонення від роботи за ним було збережено заробіток, який було йому виплачено в повному обсязі, відсторонення мало тимчасовий характер, (з 6.2. 2009 року) і наказом від 16.02 2009 року наказ про відсторонення позивача від роботи було скасовано.
Стаття 46 КзпП не містить вичерпного переліку підстав для відсторонення від роботи.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у пункті 10 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд має задовольнити позов працівника про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо буде встановлено, що роботодавець із власної ініціативи відсторонив працівника від роботи без законних підстав із зупиненням виплати заробітної плати.
В даному випадку виплата заробітної плати не зупинялася.
Відповідно до ст. 46 КЗпП України власник вправі відсторонити працівника від роботи у перелічених у цій нормі випадках та в інших випадках, передбачених законом. Такі додаткові підстави відсторонення від роботи можуть бути передбачені контрактом та пов'язані з особливими умовами роботи.
Так, позивач працював викладачем, який відповідно до загальних вимог та колективного договору зобов'язаний настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загально людської моралі: стриманості, поміркованості, інших доброчинностей.
Порушення стосовно позивача кримінальної справи зі звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК, про яке стало відомо адміністрації технікуму. зумовило тимчасове відсторонення позивача від роботи, пов'язаної з виконанням виховних функцій.
На час розгляду справи будь-якої заборгованості щодо виплати позивачеві заробітної плати немає, всі належні йому до сплати грошові суми позивач отримав, наказ про його відсторонення від роботи скасовано.
За таких обставин немає підстав для задоволення апеляційної скарги та вимог позивача про визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.