про залишення позовної заяви без руху
27 серпня 2019 року м. Київ № 320/4514/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості ,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування вартості UA125000/2018/000170/1 від 02.11.2018.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, її подано без додержання вказаних вимог.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У позовній заяві позивач зазначив, що він за допомогою адвоката Шевченко С.С. 17.12.2018 відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України подав до Київської митниці ДФС заяву та документи для підтвердження митної вартості товару. Відповідь Київської митниці ДФС №10012/2/10-70-19/47 від 21.12.2018 отримав нарочно та подав відповідну заяву про забезпечення позову до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Вказаний суд своєю ухвалою від 31.01.2019 заяву про забезпечення позову передав до Київського окружного адміністративного суду. Як зазначає позивач, ухвалу Київського окружного адміністративного суду ним отримано 02.08.2019, що вбачається з витягу з офіційного сайту ЗД ПАТ «Укрпошта» щодо отримання конверту зі штрих кодовим ідентифікатором 0113325327838. На думку позивача, враховуючи приписи ст. 153 КАС України, 12.08.2019 є останнім днем звернення з даним позовом до суду.
З матеріалів справи слідує, що позивач оскаржує рішення Київської митниці ДФС про коригування вартості UA125000/2018/000170/1 від 02.11.2018. Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 12.08.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, тобто поза межами строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен був дізнатись”, що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовязків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи “Девеер проти Бельгії” рішення від 27.02.1980, “Голдер проти Сполученого Королівства” рішення від 21.02.1975).
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач, з посиланням на положення ст. 153 КАС України, вказує на те, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення відповідної ухвали. Оскільки ухвалу про відмову в забезпеченні позову (провадження щодо заяви про забезпечення позову №359/633/19) ним отримано 02.08.2019, то останнім днем звернення до суду є 12.02.2019.
Щодо вказаної позиції позивача суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальна вимога про подачу позову в десятиденний строк після постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову застосовується в разі вжиття таких заходів забезпечення позову. При цьому початок перебігу такого строку розпочинається саме з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» слідує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 (провадження щодо заяви про забезпечення позову №359/633/19) позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. З огляду на що, в межах спірних відносин вимога про подачу позову протягом десяти днів не застосовується. Окрім того, наведеною вище нормою передбачено, що десятиденний строк підліковується з дати постановлення такої ухвали, а не з дати її отримання. А тому, твердження позивача про те, що останнім днем звернення до суду є 12.08.2019, тобто десятий день після отримання ухвали, не обґрунтовані.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що встановлення десятиденного строку подачу позовної заяви не продовжує процесуально визначені строки звернення до суду, а лише дисциплінує позивача щодо своєчасного використання своїх процесуальних прав після вжиття судом заходів забезпечення позову. На користь такого висновку суду також свідчить те, що в силу приписів ч.8 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.
Таким чином, наведені позивачем обставини не свідчать про пропуск строків звернення до суду з поважних причин.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, згідно з вимогами частини третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано документ, який підтверджує сплату судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС України).
Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 грн.).
Як убачається з позовної заяви, вона містить одну вимогу майнового характеру, а саме - "визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування вартості UA125000/2018/000170/1 від 02.11.2018". Вказаним рішенням збільшено позивачу суму митних платежів на 77 022,00грн.
Таким чином позивачу за вимогу майнового характеру необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 770,22грн. (77 022,00 грн.*1%=315,13грн.,).
Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Тому, позивачу в порядку усунення вказаних недоліків позовної заяви необхідно надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, з доказами на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду або надати суду докази, які підтверджують звернення до суду з даним позовом в межах строку, встановленого КАС України, а також подати документ про сплату судового збору.
Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я.В. Горобцова