20 серпня 2019 року 12 год. 40 хв.Справа № 280/2340/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Головачової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1484/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.08.2018
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що висновки посадових осіб про допущене порушення вимог трудового законодавства є хибними та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами та наявними доказами. Щодо виявленого порушення зазначає, що висновки Акту проведеного інспекційного відвідування ґрунтуються на встановленому факті допуску особи до роботи без оформлення трудового договору у визначеному порядку. Вказує, що постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.11.2018 по справі № 310/7586/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 41 ч. 3 КУпАП закрито у звязку із відсутністю складу адміністратиного правопорушення. У звязку із цим вважає, що є неможливим повторне притягнення особи до юридичної відповідальності. Просить адміністративний позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 11.06.2019 вх. № 24030 посилається на те, що за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача, оформленого актом від 03.08.2018 № ЗП/1484/5/АВ встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущено до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору. Стверджує, що виявлене порушення також підтверджується письмовими поясненнями самої ОСОБА_2 та не спростовуються позивачем. На підставі викладеного, вважає, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийнятті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/2340/19, підготовче судове засідання призначено на 20 червня 2019 року.
20 червня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 10 липня 2019 року.
Ухвалою суду від 10 липня 2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Розгляд справи відкладено на 07 серпня 2019 року.
07 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 20 серпня 2019 року.
Під час розгляду справи по суті 20.08.2019 позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених в адміністративному позові. Просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві. Просить суд відмовити у задоволені позову.
20 серпня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
У період з 02.08.2018 по 03.08.2018 інспектором праці Савочкою В.В. (службове посвідчення №5), відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЗП/484/5/АВ від 03.08.2018. Акт підписано ФОП ОСОБА_1 03.08.2018 із запереченнями.
За результатами інспекційного відвідування на підставі Акту №ЗП/484/5/АВ від 03.08.2018 інспектором праці Савочкою В.В. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 06.08.2018 № ЗП/1484/5/АВ/П/ПТ.
10.08.2018 Заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. прийнято рішення щодо розгляду справи про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч.1,3 ст. 24 КЗпП України на 21 .08.2018 о 16 год.00 хв.
14.08.2018 позивачу надіслано лист вих. № 08/03.4-06/6224 із повідомленням про дату та час розгляду справи та запрошенням взяти у ньому участь.
21.08.2018 Заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1484/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
Не погодившись з постановою від 21.08.2018 № ЗП1484/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).
Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (п. п. 3 п. 5 Порядку № 295).
Так, підпункт 6 пункту 5 Порядку № 295 передбачає можливість проведення інспекційного відвідування за інформацією ,зокрема, ДФС та її територіальних органів про: факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Судом з'ясовано, що 27.07.2018 до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов лист від ГУ ДФС у Запорізькій області № 1844/9/08-01-51-02 від 23.07.2018 яким надсилались матеріали перевірок, за результатами яких встановлено використання праці без документального оформлення трудових відносин, а саме по ФОП ОСОБА_1 використовувала працю громадян ОСОБА_4 стажер бармен, ОСОБА_2 - бармен, ОСОБА_5 офіціант.
На підставі отриманої інформації, 01.08.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О. прийнято наказ № 1214 «Про проведення інспекційного відвідування». Згідно п. 2 вказаного наказу передбачалось організувати здійснення інспекційного відвідування, зокрема у ФОП ОСОБА_1 .
Згідно п. п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Таким чином, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці, передусім, повинен пред'явити роботодавцю або відповідальній особі своє службове посвідчення, форму та опис якого затверджено наказом Мінсоцполітики №866 від 24.05.2017.
Згідно п. 20 Порядку №925 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Як вбачається з матеріалів справи, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 здійснено 02-03.08.2018, Акт складено 03.08.2018.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (далі Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 даного порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало виявлення під час інспекційного відвідування наступного порушення.
У ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що з 29.05.2018 по 03.07.2018 у ФОП ОСОБА_1 виконувала роботу бармена ОСОБА_2 . З 29.05.2018 по 03.07.2018 трудовий договір ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не укладався. При перевірці ФОП ОСОБА_1 укладений в письмовій формі трудовий договір з ОСОБА_2 від 29.05.2018 не надано….Встановлено, що ОСОБА_2 з 29.05.2018 було допущено до роботи без повідомлення Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області - центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.
Згідно наданих ФОП ОСОБА_1 документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 був виданий наказ « 1-К від 04.07.2018 про прийняття на посаду бармена-бариста ОСОБА_2 з 05.07.2018. Крім того, ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про прийняття на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з 05.07.2018 Також, з особою ОСОБА_8 був укладений в письмовій формі трудовий договір від 24.07.2018 та направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу від 23.07.2018.
Щодо суті виявленого порушення під час інспекційного відвідування суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працюта інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма такого повідомлення затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Статтею 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.
При цьому, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Слід зазначити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №127/21595/16-ц, від 13.06.2019 № 815/954/18.
Посилаючись в акті інспекційного відвідування на те, що з 29.05.2018 по 03.07.2018 у ФОП ОСОБА_1 виконувала роботу бармена ОСОБА_2 інспектор жодного доказу цьому не наводить. Не зазначено на підставі яких саме чи документів, чи пояснень інспектор встановив такі обставини, бо сам вихід за місцем провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 здійснений лише 02-03.08.2018.
При цьому, у судовому засіданні представник відповідача повідомив, що такі висновки грунтуються на поясненнях самої ОСОБА_2 , які надавались під час здійснення контрольних заходів Державної фіскальною службою та взяті з матеріалів перевірок, які надійшли до ГУ Держпраці у Запорізькій області.
Судом досліджено вказані пояснення (стор.35), в яких зазначено наступне: "03.07.2018 в момент перевірки працювала барменом у ПП ОСОБА_1 З 29.05.2018 з веденням трудової книжки за трудовою угодою з режимом прації 4/3, з 08:00 до 20:00. Заробітну плату отримую щотижня".
У вступній частині вказаних пояснень в розділі "займана посада" зазначено - бармен "Качелі", "Тарас-рак", м. Бердянськ, вул. Горького, 41.
Оцінючи вказаний документ, суд приходить до висновку про неможливість останнього бути належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки він є частиною іншої перевірки, які по-перше суду не надані, по-друге, не можуть бути використані ГУ Держпраці у Запорізькій області в якості доказової бази.
Натомість, в письмових поясненнях ОСОБА_2 , наданих інспектору праці ОСОБА_9 , зазначено, що "з 05.07.2018 працює барменом-бариста у ФОП ОСОБА_1 , до цього часу працювала у ТОВ "Київсвіт" з 28.05.2018. Також вказує, що 24.06.2018 до кафе "Качелі" прийшли якісь перевіряючі. Вони спитали де вона працює, на що ОСОБА_2 відповіла, що у ТОВ "Київсвіт", але має намір перейти працювати до ФОП ОСОБА_1 , оскільки має намір залишитись мешкати у м. Бердянськ. Перевіряючи веліли написати пояснення, яке самі мені й диктували....".
Отже, сама ОСОБА_2 у письмових поясненнях спростовує вищенаведені твердження щодо працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 до 05.07.2018.
Крім того, судом досліджена копія договору про спільну діяльність від 28.04.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Київсвіт" де сторони за договором прийняли на себе зобовязання обєднати внески і зусилля для здійснення сумісної підприємницької діяльності у АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору (п. 5.3) ТОВ "Київсвіт" зобов'язалось найняти персонал кухні (повара, помічників повара, судомийки) та офіціантів, у кількості достатній для нормальної роботи кафе, беручи на себе відповідальність за їх оформлення та діяльність; вжити заходів по найму персоналу бару (барменів-бариста) для виконання робіт за договором згідно вимог чинного законодавства, беручи відповідальність за їх оформлення та діяльність.
Відтак, письмові пояснення ОСОБА_2 , надані інспектору праці, знаходять своє документальне підтвердження.
Більш того, відповідачем суду надана копія трудової книжки ОСОБА_2 , з якої встановлено, що згідно наказу від 27.05.2018 громадянка працевлаштована на ТОВ "Київсвіт" на посаду бармена. Звільнена за згодою сторін 03.07.2018.
Наступний запис у трудовій книжці ОСОБА_2 датований 04.07.2018 - прийнята на роботу бармена-бариста у ФОП ОСОБА_1 .
Також, суду надані копії наказу № 1-к від 04.07.2018 про прийняття на роботу з 05.07.2018 ОСОБА_2 та трудового договору від 05.07.2018.
Вказані документи також надавались під час інспекційного відвідування, оскільки їх існування відображено в акті інспекційного відвідування від 03.08.2018.
Відтак, суд вважає, що долученими та дослідженими під час розгляду справи по суті доказами спростовується висновок ГУ Держпраці у Запорізькій області щодо допуску до роботи неоформленого працівника ОСОБА_2 .
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.11.2018 по справі №310/7586/18 (3/310/2152/18) провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 41 КУпАП закрито. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови "в судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення не погодилась та пояснила, що 28.04.2018 року нею було укладено договір про співробітництво із ТОВ "Київсвіт". Згідно з даним договором сторони прийняли на себе зобовязання обєднати внески і зусилля для здійснення сумісної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Підприємницька діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 . Так, на виконання умов договору, ОСОБА_1 використовувала працю офіційно працевлаштованої на ТОВ "Київсвіт" ОСОБА_2 , про що свідчить трудова книжка ОСОБА_2 Усі договори укладені відповідно до норм законодавства, зареєстровані в податковому органі"..
Тому, встановлені постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.11.2018 по справі №310/7586/18 (3/310/2152/18) обставини не доведеності наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , приймаються судом до уваги.
Натомість посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 суд відхиляє та зазначає, що в даному випадку не було порушено вимоги ст. 61 Конституції України, оскільки провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито (штраф не застосовано).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати в розмірі 1116,91 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1484/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.08.2018.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) гривень 90 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення в повному обсязі складено та підписано 30 серпня 2019 року.
Суддя Л.Я. Максименко