01 серпня 2019 року Справа № 280/2919/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач, з урахуванням уточних позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача починаючи з 28.03.2019 року з врахуванням повного заробітку, з якого сплачено внески до Пенсійного фонду за період роботи з 01.02.2001 року по 30.04.2003 року, без обмеження коефіцієнту 5,6 заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених сум на підставі розрахункових рахунків про розмір заробітної плати за період з 01.02.2001 року по 30.04.2003 року, а також зарахувати до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі період роботи з 25.11.1985 року по 25.03.1988 року та з 18.06.1996 року по 28.02.2003 року із розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Шевченківському ОУПФ м.Запоріжжя як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 28.03.2019 він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести розрахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу) за період з 18.06.1998 по 28.02.2003. Листом № 184/М-1 від 16.04.2019 позивачу відмовлено у вказаному перерахунку із посиланням на те, що при призначенні пенсії враховано коефіцієнти та північні надбавки за період до 01.01.1992, а підстави для врахуванням коефіцієнтів та північних надбавок за період з 18.06.1998 по 28.02.2003 відсутні. Крім того, повідомлено про застосування обмеження розміру заробітку для обчислення пенсії та надано роздруківку стажу позивача, з якої вбачається, що до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі зараховано не всі періоди стажу, а саме: в пільговому обчисленні 1 рік за 1 рік 6 місяців такої роботи не зараховано періоди з 25.11.1985 по 25.03.1988 та з 18.06.1998 по 28.02.2003. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.06.2019 вказаний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 04 липня 2019 року позивачем через канцелярію суду надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 04.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 01.08.2019.
Ухвалою суду від 01.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
22 липня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30216), в якому зазначено, що починаючи з 30.01.2017 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що період роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 25.11.1985 по 25.03.1988 (за законодавством до 01.01.1991) зараховано до загального стажу без пільгового обчислення стажу роботи, оскільки трудова книжка позивача не містить інформації про те, що у цей період він користувався пільгами для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також позивачем не надано укладених на цей період трудових договорів або довідок, в яких це було б зазначено. Щодо зарахування періоду роботи позивача з 18.06.1998 по 28.02.2003 (за законодавством після 01.01.1991) зазначає про те, що в жодній з угод між Україною та Російською Федерацією, що регулюють правовідносини в галузі пенсійного забезпечення громадян, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому немає підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991. Стосовно вимоги про врахування повного заробітку позивача за період роботи з 01.02.2001 по 30.04.2003 зазначає, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням процентних надбавок та районних, поправочних коефіцієнтів проводить за періоди роботи до 01.01.1992, а з 01.01.1992 обчислення заробітної плати, з якої призначають пенсії, проводиться із виключенням цих сум. Відповідач також заперечує проти вимог позивача в частині проведення перерахунку пенсії без обмеження коефіцієнту заробітної плати коефіцієнтом 5,6 з тих підстав, що на час отримання позивачем заробітної плати у період з 01.02.2001 по 30.04.2003 існувало обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачуються зазначені внески (збір), а тому заробітна плата за цей період мала би враховуватись з урахуванням таких обмежень (1000 грн., 1600 грн., 2200 грн.). Також зазначено про безпідставність вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо відмовити у здійсненні перерахунку його пенсії, оскільки ним не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, а лише подано заяву від 28.03.2019 в довільній формі з наданими копіями про трудовий стаж та заробітну плату, а не оригінали, як це передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимоги у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.01.2017 перебуває на обліку в Шевченківському ОУПФУ м.Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.03.2019 року він звернувся до Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести розрахунок пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу) за період з 18.06.1998 по 28.02.2003.
Листом № 184/М-1 від 16.04.2019 Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя відмовило позивачу у вказаному перерахунку із посиланням на те, що при призначенні пенсії враховано коефіцієнти та північні надбавки за період до 01.01.1992, а підстави для врахуванням коефіцієнтів та північних надбавок за період з 18.06.1998 по 28.02.2003 відсутні. Крім того, повідомлено про застосування обмеження розміру заробітку для обчислення пенсії та надано роздруківку стажу позивача, з якої вбачається, що до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі зараховано не всі періоди стажу, а саме: в пільговому обчисленні 1 рік за 1 рік 6 місяців такої роботи не зараховано періоди з 25.11.1985 по 25.03.1988 та з 18.06.1998 по 28.02.2003.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їх сімей.
Щодо вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі періоди роботи з 25.11.1985 року по 25.03.1988 року із розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців, суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що позивач, зокрема, з 26.04.1984 по 26.03.1988 працював в районах Крайної Півночі (записи №№16-20) на посаді водія:
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до зазначених вище Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148, а також Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Отже, позивачем надано відповідачу трудову книжку, в якій зазначено періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а.
Щодо вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі періоди роботи з 18.06.1998 по 28.02.2003 року із розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців, суд зазначає наступне.
Так, згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди «Гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
За змістом статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ні в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №676/7065/14-а.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з врахуванням повного заробітку, з якого сплачено внески до Пенсійного фонду за період роботи з 01.02.2001 року по 30.04.2003 року.
Станом на час призначення розмір пенсії визначався відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. Розрахунок заробітної плати проводився відповідно до ст. 40 Закону № 1058, в якій зазначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по ЗО червня 2000 року незалежно від перерв.
Так, пенсію позивачу було розраховано:
- за період з 01.03.1983 по 01.10.1983 на підставі довідки про заробітну плату від № 2813-05-30-8246, виданої Трестом «Сургутнефтестрой» ВАТ «Сургутнефтегаз» (за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року);
- за період з 01.11.1983 по 31.01.1984 на підставі довідки про заробітну плату від № 411/10, видану ТОВ «Буровая компания «Евразия» (за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року);
- за період з 01.01.1985 по 25.03.1988 на підставі довідки про заробітну плату від 12.01.2017 № 67/2-1-3, видану ТОВ «ЛУКОЙЛ - Западная Сибирь» (за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року);
- за період з 01.07.2000 по 28.02.2007 на підставі даних персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами- учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їх території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Тобто, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма п. 3 ст. 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Відповідно до положень ст. 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.
При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).
Аналогічні положення закріплені і в частині третій ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 №1480-1, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (надалі - Закон №1788), який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі ст. 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2 ст. 41 Закону №1058, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір) (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації.
Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.
Законом № 1788 та Законом №1058, які були чинними в спірний період роботи позивача (з 01.02.2001 по 30.04.2003) та на час призначення пенсії, не передбачено включення в заробітну плату для обчислення пенсії районного коефіцієнта.
Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням процентних надбавок та районних, поправочних коефіцієнтів проводиться за періоди роботи до 01.01.1992 року, з 01.01.1992 року обчислення заробітної плати, з якої призначають пенсії, проводиться із виключенням цих сум.
Отже, позовна вимога щодо врахування повного заробітку позивача за період роботи з 01.02.2001 року по 30.04.2003 року суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не передбачено включення в заробітну плату для обчислення пенсії районного коефіцієнта за період роботи після 01.01.1992 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права неодноразово була висловлена Верховним Судом в постановах, зокрема, від 05.06.2018 у справі №348/1660/16-а (К/9901/39267/18), від 07.06.2018 у справі №345/3172/17 (К/9901/770/17), від 26.09.2018 у справі №671/86/15-а (К/9901/22330/18), від 20.12.2018 у справі №345/4049/16-а (К/9901/20603/18), від 30.05.2019 у справі № 348/2974/14-а (К/9901/1519/18).
Крім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі - Порядок №22-1), визначено форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії у Додатку 1.
Оскільки центральна база даних персоніфікованого обліку не містить інформації на застраховану особу ОСОБА_1 за період 2000-2004 роки та самим позивачем не надано довідки про розмір заробітної плати за період роботи з 01.02.2001 по 30.04.2003, суд проходить до висновку, що позивач не має правових підстав для проведення перерахунку пенсії з врахуванням повного заробітку за період роботи з 01.02.2001 року по 30.04.2003 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу без обмеження коефіцієнту заробітної плати коефіцієнтом 5,6.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 1058 визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включатися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Зокрема, відповідно до Постанов КМУ «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів», встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду: з 13.07.1998 року по 28.02.2001 року - у розмірі 1000 гривень (постанова КМУ від 13.07.1998 № 1064); з 01.03.2001 року по 30.04.2002 року - у розмірі 1600 гривень (постанова КМУ від 07.03.2001 № 225); з 01.05.2002 року по 31.05.2003 року - у розмірі 2200 гривень (постанова КМУ від 07.03.2001 № 225 в редакції постанови КМУ від 11.04.2002 № 494).
Отже, на час отримання позивачем заробітної плати в період з 01.02.2001 по 30.04.2003 існувало обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), тому, заробітна плата позивача за період роботи з 01.02.2001 по 30.04.2003 мала би враховуватися з урахуванням таких обмежень (1000 грн., 1600 грн. та 2200 грн. відповідно).
Обмеження коефіцієнту заробітної плати позивача коефіцієнтом 5,6 не застосовувалось би при розрахунку його пенсії з підстав, зазначених вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя зарахувати до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі період роботи ОСОБА_1 з 25.11.1985 року по 25.03.1988 року із розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 768,40 грн., відтак стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя підлягає частина суми сплаченого судового збору в розмірі 382 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя зарахувати до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі період роботи ОСОБА_1 з 25.11.1985 року по 25.03.1988 року із розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2019.
Суддя М.С. Лазаренко