30 серпня 2019 року Справа № 160/4990/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
31.05.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-104655, у вигляді єдиного внеску станом на 31.10.2018 року в розмірі 15819,54 грн. за підписом начальника Кам'янського управління ГУ ДФС України у Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.12.2018 року нею по пошті була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-104655 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року в розмірі 15819,54 грн. Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач 13.12.2018 року звернулась з письмовою скаргою на ім'я начальника ГУ ДФС України в Дніпропетровської області, в якій просила зазначену вимогу про сплату (боргу) недоїмки зі сплати єдиного внеску - скасувати у повному обсязі. Вищевказана заява була направлена 13.12.2018 року через структурній підрозділ ПАТ "Укрпошта" у м. Вільногірську, Дніпропетровської області, рекомендованим (пріоритетним) листом за трек-номером 5170001962281. Відповідно до інформації на сайті ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення вручено адресату 20.12.2018 року. Таким чином відповідач отримав її скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. 20.12.2018 року, і оскільки вона зазначений борг не узгодила (не визнала) повинний був на неї відригувати відповідно до «Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2015 року № 1124. Однак в березні 2019 року вона отримала постанову ВП № 58497973 про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2019 року, винесену начальником відділу Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , згідно якої слідує, що вищевказана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-104655 подана відповідачем на виконання до органу виконавчої служби, і на її підставі відкрито виконавче провадження про примусове стягнення єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Отже, відповідач після отримання її скарги 20.12.2018 року, протягом 30 календарних днів, ніякого вмотивованого або невмотивованого рішення за наслідками розгляду її скарги не приймав і такого рішення з повідомленням про вручення не надсилав, як і не вручав рішення під їй підпис. Тобто приймаючі до уваги норму викладену в пункті 1 Розділу IV Розгляд скарг «Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2015 року № 1124, її скарга про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55, у вигляді єдиного внеску станом на 31.10.2018 року в розмірі 15819,54 грн., вважається повністю задоволеною з 21.01.2019 року, і не підлягала направленню відповідачем до органу державної виконавчої служби для примусового виконання як виконавчий документ. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.07.2019 року до суду від Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Вільногірській ДПІ Камянського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 30.03.1994 року. Податкова звітність позивачем подавалась без зазначення доходу та звітів про нарахування єдиного соціального внеску, отже, доходів платник податків не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн. х 22% = 819,06 грн/місяць. Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 09.02.2018 року був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн (704 грн. х 12 місяців) та за три квартали 2018 року 7371,54 грн (819 грн. х 9 місяців). Загальна сума недоїмки 15 819,54 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця (31.10.2018 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску. Щодо розгляду скарги платника податків відповідач зазначив, що порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 03.02.2016 за №178/28308) (далі - Порядок №1124) визначає процедуру подання та розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону №2464. Відповідно до пунктів 56.2 та 56.3 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі. За визначенням пункту 55.2 статті 55 ПКУ, контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, -для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку №1124, скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу III цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг. Таким чином, ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким прийнято оскаржувану вимогу, не уповноважено розглядати по суті скаргу ФОП ОСОБА_1 в межах процедури адміністративного оскарження, так як не має законодавчих підстав. В даному випадку скарга подається до Державної фіскальної служби України. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
31.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що скарга на вимогу про сплату (боргу) недоїмки зі сплати єдиного внеску на адресу відповідача нею була направлена своєчасно. При цьому вказує, що в оскаржуваній вимозі не заначений період, за який нарахована заборгованість, що унеможливлює перевірку правильності нарахування такого боргу. Також зазначає, що на даний час не має можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки не має доступу до орендованого приміщення. У зв'язку з викладеними обставинами, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи. Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 30.04.1994 року здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на обліку в Вількогірській ДПІ Кам'янського об'єднаного управління Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області.
З 01.01.2017 року по 31.12.2018 року здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Відповідно до копії витягів КОР з єдиного внеску за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість за 12 місяців 2017 року та три квартали 2018 року по платежу "Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 15 819, 54 грн.
Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55, якою позивача зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року у розмірі 15 819,54 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки) видана на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Вказану вимогу отримано позивачем 03.12.2018 року.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу та вважаючи її незаконною 13.12.2018 року позивач направила до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55, у якій просила її скасувати.
Рішення контролюючого органу за результатами розгляду її скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не отримала.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне стахування").
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Так, оскаржувана вимога засвідчує наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості станом на 31.10.2018 року в розмірі 15 819,54 грн.
В силу положень частин 2-5 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі Інструкція № 449).
Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Судом встановлено, що оскаржувану вимогу від 19.11.2018 року сформовано та надіслано позивачу на підставі облікових даних інформаційної системи податкового органу, як платнику внеску (фізичній особі-підприємцю), який на кінець календарного місяця (31.10.2018 року) має недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Так, Законом України від 21.12.2016 року № 1801- VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Законом України від 07.12.2017 року "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 х 3 х 22%), поквартально: до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року-2457,18 грн.; до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року-2457,18 грн.
Так, за 3 квартали 2018 року платники єдиного внеску повинні сплатити не менше 7371,54 грн.
Таким чином, сума боргу зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2018 року складає 15 819,54 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок розгляду її скарги на вимогу про сплату боргу від 19.11.2018 року № Ф-1046-55.
Пунктом 14 статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску.
При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Згідно приписів ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 03.02.2016 за №178/28308) (далі - Порядок №1124) визначає процедуру подання та розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону №2464.
Відповідно до пунктів 56.2 та 56.3 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі.
За визначенням пункту 55.2 статті 55 ПКУ, контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, -для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.
Пунктом 5.2 статті 5 ПКУ передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку №1124, скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу III цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
Як встановлено судом, 13.12.2018 року позивач направила до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55, у якій просила її скасувати.
Вказану скаргу відповідач отримав 20.12.2018 року.
Суд погоджується із твердженням відповідача, що скарга на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55 була подана ФОП ОСОБА_1 з порушенням пункту 55.2 статті 55 ПКУ, проте в порушення вимог пункту 3 розділу VI Порядку №1124 Головним управлінням ДФС України в Дніпропетровській області не було винесено жодного рішення за результатами скарги позивача, в тому числі й рішення про залишення скарги без розгляду.
Таким чином, згідно приписів ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", враховуючи, що органом доходів і зборів не було протягом 30 днів будь-яке вмотивоване рішення (в тому числі й рішення про залишення скарги без розгляду), суд приходить до висновку, що скарга ФОП ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55 повинна вважатись задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Проте, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт відсутності рішення (в тому числі й рішення про залишення скарги без розгляду), за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-1046-55, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судові витрати в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 133, 139, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.11.2018 року № Ф-1046-55 в розмірі 15819,54 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна