26 червня 2019 року Справа № 160/9120/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В.
за участі секретаря судового засіданняАндріяша А.М.
за участі:
представника позивача представника відповідача представника третьої особи Шестерні Н.О. Малишевої А.Є. не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Дрежавної казначейської служби України у Дніпропетровській області про про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №25/04-03-173 від 25.06.2015р.;
- стягнути помилково сплачену суму грошового зобов'язання в розмірі 25000грн. та пеню у розмірі 270,49 грн., що разом складає 25270,49 грн. з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 .
В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що в січні 2016 року позивач (його дружина) дізнався, що на належне йому на праві власності рухоме та нерухоме майно накладено обтяження на підставі акту опису від 08.12.2015 року № 84 ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Податкових повідомлень-рішень, позивачем та членами його родини не отримувалось, що є порушенням ст.42 ПК України. У зв'язку з виниклими проблемами та тим, що в той момент позивач не мав можливості отримати інформацію щодо стану належного йому майна, останнім на вимогу податкового органу сплачено штрафні санкції по транспортному податку в розмірі 25 000 грн., що підтверджується квитанцією № 1/3 від 15.01.2016 року, а також пеню в розмірі 270,49 грн., що підтверджується квитанцією № 1/71 від 01.02.2016 року. Позивач не заперечує що автомобіль 2010 року виробництва, відповідач, на момент винесення спірного повідомлення-рішення, не мав даної інформації. Навіть під час судового розгляду, відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують дату виробництва автомобіля, що суперечить положенням ст.77 КАС України. Також, недослідженим є місяць його виробництва. Даний факт є суттєво важливим для справи, оскільки на момент винесення спірного повідомлення-рішення, автомобіль рік випуску автомобілю міг становити понад п'яти років. Винесене рішення вважає протиправним, та таким що підлягає скасуванню, а суму штрафної санкції вважає сплачено помилково.
Відповідач направив відзив на позовну заяву, в обґрунтування своєї позиції послався на те, що справляння транспортного податку визначено ст.267 ПК України, якою передбачено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Висновки стосовно фактів порушень з боку відповідача відповідають нормам чинного законодавства, та є правомірними, а отже податкове повідомлення-рішення №25/04-03-173 від 25.06.2015р. винесене вірно та відповідно до норм діючого законодавства.
Третьою особою до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого орган казначейства просить відмовити у задоволенні адміністративного позову та зазначає про те, що позивачем не було надано до матеріалів справи доказів, які об'єктивно підтверджували невідповідність його майна рішенню від 30.01.2015 №1206-59/УІ Дніпродзержинської міської ради "Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська" зі змінами (Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська"). У відповідності до п.1 рішення від 29.01.2016 №68-04/VІІ "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.01.2015 № 1206-59/VІ "Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська" у рішенні від 30.01.2015 №1206-59/УІ Дніпродзержинської міської ради "Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська" п.2 "Об'єкт оподаткування" викладено в редакції "Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі з року випуску яких не минуло 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить подано 750 розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 01 січня податкового (звітного року). Отже на даний момент позивачем не надано суду доказів що його автомобіль не підпадає під вказані критерії.
Оскільки, адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, ухвалою суду від 10.12.2018 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки.
Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 15.02.2019 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з призначенням судового засідання.
У судове засідання 26.06.2019 року прибули представник позивача, представник відповідача.
Представник третьої особи у судове засідання 26.06.2019 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщений належним чином.
Представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.
Також, 25.06.2019 року на електронну адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області засобами електронного зв'язку надійшло клопотання щодо відкладення підготовчого засідання на інший зручний час та повідомлення наступної дати проведення судового засідання. Перевіривши означене клопотання, суд зазначає, що воно є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ухвалою суду від 15.04.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Так суддею проведено підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації наданої Дніпродзержинським центром з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів ГУ МВС України у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ACURA, модель MDX, колір темно-червоний, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 куб.см., зареєстрований 04.12.2010.
Згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного заходу САЕ НОМЕР_2 , марки ACURA, модель MDX, дата реєстрації 04.12.2010р., колір темно-червоний, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 куб.см., особливі відмітки : вантажна митна декларація № 1100000010/0/00928 від 03.08.2010р.
25.06.2015 податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 267.6 статті 267 розділу XII Податкового кодекс) України, сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 25.06.2015 №25/04-03-173, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25 000 грн.
Як встановлено згідно матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків - АДРЕСА_1 . Г. Романової, 13-34 АДРЕСА_2 , та повернуто 04.08.2015 року на адресу відповідача із відміткою «за закінченням строку зберігання», копія конверту міститься в матеріалах справи.
Суму транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн., сплачено позивачем що підтверджується квитанцією № 1/3 від 15.01.2016 року, в графі призначення платежу зазначено - «погашення боргу з транспортного податку», а також пеню в розмірі 270,49 грн., що підтверджується квитанцією № 1/71 від 01.02.2016 року.
З матеріалів справи встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 в порядку ст. 43 ПК України 21.09.2018 року звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання у розмірі 25 000 грн. та пені у розмірі 270,49 грн., що загалом складає 25270,49 грн. на поточний рахунок платника податків в установі банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Однак, листом від 22.10.2018 року за №64139/10/04-36-13-14 ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що станом на 12.10.2018 року інформація про початок процедури оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №25/04-03-173 на сплату транспортного податку в сумі 25 000 грн. до ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надходила. Податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №25/04-03-173 станом на 12.10.2018 року є чинним. Сплачені кошти в сумі 25270,49 зараховано на погашення узгодженої суми зобов'язань. Отже, станом на 12.10.2018 року не має законодавчо обґрунтованих підстав для повернення сплаченої ОСОБА_1 суми транспортного податку у розмірі 25 000 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Слід зазначити, що 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції на момент виникнення спірного податкового повідомлення-рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів понад 3000 куб. см.
Положеннями пункту 267.6.1 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлена з розрахунку на календарним рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п. 267.6.1 ст. 267 ПК України)
Згідно із п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення сплати суми/сум податку та відповідні платежі реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового періоду (року).
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більші 3000 куб.см. є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на платників починаючи із 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року № 71-VIII, та не поширено такий обов'язок на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.
Щодо доводів позивача з посиланням на не встановлену дату та місяць виробництва автомобіля, то суд зазначає наступне.
Так, згідно із п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.
Отже, вказаною нормою права визначено ознаки, які характеризують об'єкт оподаткування і до таких ознак віднесено час використання транспортного засобу. При цьому, поняття "використання" транспортного засобу та "виготовлення" транспортного засобу не можливо визнати тотожними враховуючи наступне.
Згідно із ст..37 Закону України "Про дорожній рух", п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і мопедів, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1996р. (із змінами та доповненнями, забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів.)
Таким чином, експлуатація транспортних засобів в Україні дозволяється лише за умови їх державної реєстрації. При цьому, колегія суддів вважає, що поняття "експлуатація" транспортного засобу та "використання" транспортного засобу є тотожнім, оскільки вказують на фактичну експлуатацію (використання) транспортного засобу за його технічним призначенням.
Оскільки, транспортний засіб позивача вперше зареєстрований 04.12.2010 р., що підтверджується згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного заходу САЕ НОМЕР_2 , марки ACURA, модель MDX, дата реєстрації 04.12.2010р., колір темно-червоний, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 куб.см., особливі відмітки : вантажна митна декларація № 1100000010/0/00928 від 03.08.2010р., то вказану дату слід вважати початком його використання, а відповідно вказана дата є визначальною для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у 2015 році транспортний засіб позивача був об'єктом оподаткування транспортним податком.
Відтак, суд вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. є правомірним.
Щодо тверджень позивача про неможливість нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році.
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Згідно із п.4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 8 ПК України в Україні встановлюється загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно із статтею 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. В структуру податку на майно входить транспортний податок.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Вказана норма, як і Закон України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 - VIII, були чинними на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не визнавалися у встановленому порядку неконституційними і не скасовувались.
За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи забезпечують визначення установлених цим Кодексом, іншими законами України у випадках сум податкових грошових зобов'язань платників, застосування і своєчасне стягнення передбачених законом штрафних санкцій за порушення податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення в будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до приписів ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк, отже сплата самостійно платником податків у 2015 році, узгоджених грошових зобов'язань є виконанням податкового обов'язку.
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків.
Так як встановлено судом і не заперечується позивачем суму транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн., сплачено позивачем самостійно, що підтверджується квитанцією № 1/3 від 15.01.2016 року, в графі призначення платежу зазначено - «погашення боргу з транспортного податку», а також пеню в розмірі 270,49 грн., що підтверджується квитанцією № 1/71 від 01.02.2016 року.
Отже, з врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що оскільки позивачем самостійно погашено податковий борг, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, таким чином наведене виключає можливість скасування податкового повідомлення-рішення і є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Стосовно вимоги щодо стягнення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання в розмірі 25000 грн. та пені у розмірі 270,49 грн., що загалом складає 25270,49 грн. з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області суд зазначає наступне.
Приписами ст. 43 ПК України визначено умови повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику тільки відповідно до цієї статті.
При цьому обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Проте, позивач поза межами процедури, встановленої статтею 43 ПК України, намагається повернути суми погашеного податкового зобов'язання, заявляючи про помилковість добровільного погашення податкового боргу.
Окремо суд вважає за необхідне й зазначити про те, що позивачем добровільно виконаний податковий обов'язок, а тому доводи позивача стосовно помилковості сплати транспортного податку є неспроможними та такими що спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення №25/04-03-173 від 25.06.2015р. та в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми - відмовити.
Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 липня 2019 року.
Суддя Н.В. Турлакова