Справа № 161/6492/19
Провадження № 1-кп/161/676/19
м. Луцьк 30 серпня 2019 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
законного представника - ОСОБА_5
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальне провадження № 12019030010000741 від 02.03.2019 року про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, учня 11 класу Луцької вечірньої (змінної) школи, проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого, -
-за ст.185 ч.1 КК України, -
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 01.03.2019 року близько 20.00 год., знаходячись поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, скориставшись неуважністю потерпілого ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S8 SM-G950F 64 GB», чорного кольору, вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №8184 від 26.03.2019 року становить 11 747 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинив, зазначений в обвинувальному акті злочин, не оспорюючи розміру завданої шкоди. У вчиненому неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Незважаючи на визнання вини самим неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 01.03.2019 року;
- висновком експерта №8184 від 26.03.2019 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.03.2019 року;
Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.
Таким чином, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.1 КК України.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості відповідно, всі обставини справи та дані про особу неповнолітнього обвинуваченого.
Обставини, що пом'якшують його покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, вчинення злочину неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення неповнолітнього ОСОБА_6 від покарання із застосуванням до нього примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері.
Оскільки неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин середньої тяжкості, внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання, про що клопоче перед судом захисник та на чому наполягають законний представник, потерпіла, та не заперечує прокурор, а тому його відповідно до ч.1 ст.105 КК України неповнолітнього ОСОБА_6 може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Так, матеріалами досудової доповіді, кримінального провадження, актом обстеження умов проживання стверджується, що обвинувачений має тісний зв'язок із матір'ю, має стійку направленість на виправлення та мінімальний ризик вчинення правопорушень, характеризується за місцем навчання посередньо.
При обранні виду примусового заходу виховного характеру, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, ту обставину, що неповнолітній ОСОБА_6 на профілактичних обліках у службі у справах дітей та поліції не перебував, враховуючи наявність контакту з матір'ю та її беззаперечного впливу на поведінку сина, враховуючи умови його проживання та виховання, згоду матері на передачу їй сина під нагляд та її пояснення, що вона здатна забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою в подальшому, а тому суд приходить до висновку, що відносно неповнолітнього ОСОБА_6 слід застосувати примусовий заходів виховного характеру з метою забезпечення позитивного виховного впливу на нього та постійного контролю за його поведінкою.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 484, 485, 493 КПК України, на підставі п.1, п.3 ч.2, ч.3 ст.105 КК України, суд -
Неповнолітнього ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.1 КК України.
На підставі ст. 105 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_6 від покарання, застосувавши відносно нього примусові заходи виховного характеру, передбачені п.3 ч.2 ст. 105 КК України у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_6 під нагляд матері ОСОБА_5 до настання повноліття ОСОБА_6 до 22 квітня 2020 року.
Стягнути з законного представника ОСОБА_5 в дохід держави 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень витрат за проведення судової експертизи в даному кримінальному провадженні.
На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд Волинської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.