Справа № 2-2044/2005
Провадження № 2-ві/161/26/19
30 серпня 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судових засідань Мельничук Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінської Світлани Степанівни у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відновлення втраченого провадження, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 19.05.2005року, -
В провадженні судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінської С.С. перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відновлення втраченого провадження, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 19.05.2005року.
Одночасно з поданням заяви про відновлення втраченого провадження, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 19.05.2005року, заявниками було заявлено відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінській С.С.
Ухвалою від 29.08.2019 року суддею Крупінською С.С. було визнано заяву про відвід необгрунтованою, та передано її для визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід в порядку, встановленому ч.3 ст.40 ЦПК України та ч.1 ст.33 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Заявниками не зазначено об'єктивних, передбачених законом підстав в обґрунтування відводу. А тому, заява про відвід судді Крупінської С.С. до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 258-261 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінської Світлани Степанівни у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відновлення втраченого провадження, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 19.05.2005року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта