29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" серпня 2019 р. Справа № 924/664/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ
до акціонерного товариства "Подільський цемент" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району
про стягнення 133 933,32 грн.
Представники сторін:
від позивача: Мартинюк О.О. - представник за довіреністю від 31.10.2018р.;
від відповідача: Андрейко О.О. - представник за довіреністю від 25.06.2019 року №1
Рішення ухвалено 28.08.2019р. оскільки в судових засіданнях 18.07.2019р. та 21.08.2019р. оголошувалась перерва. Проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району про стягнення 133 933,32 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 01.07.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.07.2019р.
Ухвалою суду від 18.07.2019р. у клопотанні акціонерного товариства “Українська залізниця” від 16.07.2019р. про об'єднання справ за позовом акціонерного товариства “Українська залізниця” до акціонерного товариства “Подільський цемент” №924/685/19 та №924/693/19 в одне провадження у справі №924/664/19 відмовлено.
В судовому засіданні 18.07.2019р. за клопотанням представника відповідача, останньому продовжено строк для подання відзиву та продовжено позивачу строк для подачі заперечень на відзив.
При цьому, у судових засіданнях 18.07.2019р. та 21.08.2019р. оголошено перерви по справі.
Протокольною ухвалою від 28.08.2019р. подані 23.08.2019р. представником позивача до додаткових пояснень докази долучено до матеріалів справи, однак останні до розгляду судом не приймаються, як такі, що не подані у встановлений Законом строк та за відсутності клопотання про встановлення судом додаткового строку для подання відповідних доказів.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 133 933,32 грн. плати за користування вагонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору про надання послуг від 15.02.2018р. №10155/ЦТЛ-2018, договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гуменці Південно-Західної залізниці від 01.05.2014р. №379, Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ „Подільський цемент”, норми Статуту залізниць України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про транспорт", Правила користування вагонами та контейнерами, та зазначає, що упродовж грудня 2018р. відповідачем було замовлено неспроможну до опрацювання кількість вантажів, внаслідок чого позивачем було затримано вагони на станції призначення та на підходах в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача. З огляду на викладене, за час затримки вагонів, позивачем відповідачу нараховано плату за користування останніми.
Відповідач у відзиві поданому 17.07.2019р. стверджує про наявність можливості прийняти вагони на передавальні колії, оскільки відповідно до графи 12 п. 11 договору №379 від 01.05.2014 року максимальна переробна спроможність встановлена на рівні 541 вагонів за добу, а не 106 вагонів як вважає позивач. Звертає увагу на те, що відповідач міг прийняти вагони, а позивач їх неправомірно затримав на станції та нарахував додаткові платежі, які є неправомірними. При цьому, згідно актів №1827 та №1916 від 19.12.2018р. за користування 4-а вагонами здійснено нарахування без застосування коефіцієнту 50%, що суперечить ст. 119 Статуту залізниць України. Окремо відповідач зазначає, що заявлено до стягнення плату за користування вагонами з урахуванням ПДВ, а у наданих до позову відомостях ПДВ відсутнє, що свідчить про не доведення наявності податкового зобов'язання. З посиланням на ст. 137 Статуту залізниць України та практику Верховного суду України відповідач стверджує про пропуск позовної давності. На обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що шестимісячний строк для звернення до суду обчислюється з дня настання події - закінчення затримки вагонів на станції та по більшості актів складених з 15.12.2018р. по 26.12.2018р. (включно), останній пропущено позивачем.
15.08.2019р. представником відповідача подано письмові заперечення, у яких зазначено, що у відповідності до ч. 2 ст. 119 Статуту залізниць України стягнення 50% розмірів плати стягується за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, проте частина вагонів, згідно накладних, є вагонами ТОВ «ЮМГ Трейдінг» та ПрАТ «Укренерготранс», а тому плата за користування не може застосовуватись до відповідача. З приводу заявленого до стягнення ПДВ, нарахованого на заявлену заборгованість, відповідач зазначає, що оскільки при оформленні відомостей ПДВ позивачем не нараховувалось згідно ст. 187.1 Податкового кодексу України, то позивач не уповноважений стягувати відповідне ПДВ до дати виникнення таких податкових зобов'язань.
12.08.2019р. представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що посилання відповідача щодо незастосування за користування 8-ма вагонами коефіцієнту 50% є безпідставним, оскільки останні є власністю залізниці, а тому коефіцієнт не застосовується при нарахуванні плати за користування вантажними вагонами залізниці. У відповіді на відзив наведено належну редакцію відомості №29120003 від 29.12.2018р. складеної, як стверджує позивач, відповідно до актів про затримку №1827 та №1916 (з 19.12.2018р. по 27.12.2018р.), у змісті якої виявлено механічну помилку щодо кількості вагонів, що не вплинуло на розмір заявленої вимоги про стягнення плати з відповідача. З приводу ПДВ представник позивача зазначає, що податок нараховується та списується електронною програмою з особового рахунка платника в односторонньому порядку одночасно з вартістю наданих послуг залізничним транспортом.
В судовому засіданні 21.08.2019р. представник позивача підтримав доводи, висвітлені в поданих заявах по суті, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Позивачем повідомлено, що при розрахунку плати за користування вагонами застосовано п. 5 розділу 5 Збірника тарифів, та про помилкове неподання до матеріалів справи розрахунку позовних вимог суду та акту загальної форми №1916 від 27.12.2018р. З приводу нарахування податку на додану вартість при зверненні з позовом представник позивача вказав, що оскільки подані акти загальної форми та відомості не були визнані відповідачем, то останні як спірні не були оподатковані та стягнуті з особового рахунку відповідача, що стане можливим у разі задоволення позовних вимог у даній справі. Стосовно відомості №29120003 від 29.12.2018 року, поданої з позовними матеріалами, повідомив про неповний зміст останньої у зв'язку з її складанням вручну.
У запереченнях наданих 22.08.2019р. представник позивача зазначив про отримання від відповідача листа про поодинокі випадки затримки вагонів з проханням припинити затримку останніх, однак пропозиції щодо внесення змін до укладеного договору №379 від 01.05.2014р. не надходило. Окрім того, звертає увагу на те, що плата за користування вагонами сплачується винним у затримці вагонів підприємством, тобто відповідачем, а не іншими юридичними особами, які лише надали вагони для перевезення та здійснили в свою чергу оплату згідно встановлених тарифів. Представник позивача наголошує на тому, що час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника, що зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів. До заперечень додано копії витягу зі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, роздруківку про стягнуті залізницею кошти та ПДВ з відповідача. При цьому, представник позивача доказів надіслання пояснень відповідачу не надав.
23.08.2019р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких останній надав детальний розрахунок по відомості №29120003, зокрема по вагону №60222932, який просив взяти за основу та додав оригінал відомості №28120426 та копію відомості №29120003 з уточненим змістом.
До судового слухання справи представник позивача надав письмові пояснення, у яких зазначив, що відомість №29120003 погоджена та підписана відповідачем, та містить у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" усі необхідні відомості щодо господарської операції. При цьому, представник позивача у поясненнях просить акти загальної форми №1916 та №1917 від 27.12.2018р. до уваги не брати оскільки затримані по них вагони не мають відношення до відомостей №28120426 та №29120003. До пояснень додав копії акту загальної форми №1932 від 28.12.2018р. та відомості №28120426.
У судовому засіданні 28.08.2019р. представник позивача позов та позицію викладену у поясненнях та запереченнях по справі підтримав.
Протокольною ухвалою від 28.08.2019р. подані 23.08.2019р. представником позивача до додаткових пояснень докази долучено до матеріалів справи, однак до розгляду судом не приймаються, як такі, що не подані у встановлений Законом строк та за відсутності клопотання про встановлення судом додаткового строку для подання відповідних доказів.
В судовому засіданні 21.08.2019р. представник відповідача позицію викладену у відзиві підтримав, просив суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог, а саме до вимог обґрунтованих актами загальної форми з визначеною датою закінчення затримки вагонів до 26.12.2018р. включно. Представник відповідача повідомив суд про зміну найменування юридичної особи, інтереси якої він представляє, просив суд в подальшому іменувати відповідача - акціонерне товариство "Подільський цемент", на підтвердження чого надав суду виписку з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19.06.2019р. З приводу уточненого змісту відомості №29120003 від 29.12.2018 року та неподання представником позивача акту загальної форми №1916 від 27.12.2018р. з позовними матеріалами, представник відповідача просив суд вважати останні як недопустимі та неналежні докази.
Враховуючи вищевикладене, судом у судовому засіданні 21.08.2019р. прийнято уточнення представника відповідача щодо найменування юридичної особи - акціонерне товариство "Подільський цемент", які враховані в подальшому судом при розгляді справи.
27.08.2019р. на електронну пошту (28.08.2019р. через канцелярію) від представника відповідача надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що відомість є зведеним документом, який складається на підставі первинних бухгалтерських документів та реквізити якої визначені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р. При цьому, оскільки відомість №29120003 не містить посилань на документи на підставі яких остання сформована та усіх необхідних реквізитів відомості, представник відповідача просив суд не приймати до розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України подані представником позивача акти №1916 та №1917, а також не враховувати відомість №29120003 при ухваленні рішення по справі.
У судовому засіданні 28.08.2019р. представник відповідача просив суд відмовити у позові у повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.05.2014р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" (Вантажовласник) укладено договір №379 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гуменці Південно-Західної залізниці, за умовами п. 1 якого згідно з Статутом залізниць України. Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, та є продовженням колії № 3 станції Гуменці Південно-Західної залізниці і обслуговується власним локомотивом.
Додатковою угодою №3 від 03.12.2015 до вказаного договору змінено назву Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на ПАТ "Українська залізниця".
Згідно з п. 7 цього договору максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить по вазі 3300тон/бр., не більше 36 вагонів, з під'їзної колії по вазі 2304 тон/бр., не більше 25 завантажених вагонів.
Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: додається додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору ( п. 11. договору).
Згідно п. 16 договору власник колії сплачує залізниці плату, в тому числі за користування вагонами (контейнерами) - згідно Тарифного керівництва №1 та Правил користування вагонами і контейнерами;
У додаткових умовах визначених у п. 18 договору передбачено, що у разі простою на коліях станції не поданих на під'їзну колію з вини одержувача (відправника) порожніх та навантажених власних і орендованих вагонів, плата за користування цими вагонами стягується на підставі п. 15 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами.
У подальшому, сторонами підписано договір про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р., предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах ПАТ „Укрзалізниця” (Перевізник), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах ПуАТ „Подільський цемент” (Замовник) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з пунктом 1.3 цього договору передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Підпунктами 2.1.6 - 2.1.7 пункту 2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язується оплачувати Перевізнику послуги, пов'язані з організацією перевезень та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України з причин, що не залежать від Перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Договори №379 від 01.05.2014р. та №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій накладних №46996401, №47143334, №47153267, №36306306, №36284768, №46921821, №46516472, №46516498, №46516514, №47021928, №46516506, №46585477, №4686469, №46516480, №46516530, №46681409, №46681268, №46516597,№46720777, №46720785, №46720769, №46614863, №46516613, №47046552, №47128269, №47046552, №46681169, №46516589, №46720819, №46681383, №46953360 контрагентами відповідача відправлявся на станцію Гуменці вантаж (вугілля, шлаки, руда), який видано ТОВ „Подільський цемент” 12.12.2018р., 15.12.2018р., 16.12.2018р., 17.12.2018р., 19.12.2018р., 20.12.2018р., 21.12.2018р., 23.12.2018р.
За змістом витягу з книги повідомлень вантажоодержувачів про подавання вагонів під навантаження або вивантаження представник ТОВ „Подільський цемент” був повідомлений про дату та час подавання вагонів: 15.12.2018р. о 04:00 год. за номером 326 (Шевчук), 16.12.2018р. о 23:30 год. за номером 345 (Мазуркевич), 16.12.2018р. о 15:10 год. за номером 355 (Мікушев), 17.12.2018р. о 10:20 год. за номером 379 (Мазуркевич), 18.12.2018р. о 23:00 год. за номером 403 (Нероба), 19.12.2018р. о 14:00 год. за номером 417 ( ОСОБА_1 ) та о 16:40 год. за номером 462 (Шевчук), 20.12.2018р. о 16:00 год. та о 17:00 год. за номерами 479, 491 (Нероба), 21.12.2018р. о 03:10 год. за номером 505 (Мікушев) та о 15:07 год. за номером 512 (Мазуркевич), 23.12.2018р. о 04:40 год. за номером 558 (Шевчук), 24.12.2018р. о 11:30 год. за номером 565 (Нероба), 25.12.2018р. о 05:10 год. за номером 568 (Войт), о 14:50 год. за номером 570 (Шевчук) та об 11:30 год. за номером 590 (Нероба), 26.12.2018р. о 09:40 год., 10:00 год., 11:00 год. за номерами 601, 603, 623, 639 ( ОСОБА_2 ), о 13:00 год. за номером 603 (Нероба), 27.12.2018р. о 09:00 год., 14:30 год., 16:30 год. за номерами 643, 644, 656, 688, 691 ( ОСОБА_3 ), 30.12.2018р. о 19:00 год. за номером 682 (Мазуркевич), 31.12.2018р. о 14:00 год. за номером 687 ( ОСОБА_2 ).
Подавання та забирання вагонів також підтверджується пам'ятками про подавання вагонів за підписами уповноважених осіб відповідача про прийняття вагонів №2303 від 15.12.2018р., №2309 від 16.12.2018р., №2317 від 19.12.2018р., №2352 від 24.12.2018р., №2361 від 25.12.2018р., №2363 від 25.12.2018р., №2368 від 26.12.2018р. та пам'ятками №2766 від 28.12.2018р., №2772 від 29.12.2018р., №2777 та №2779 від 30.12.2018р., №2785 від 31.12.2018р. про забирання вагонів.
Працівниками станції Гуменці в присутності представників одержувача складено акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів, згідно наведеного у них переліку, які перебувають в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта:
- акт загальної форми №1765 від 12.12.2018р. Початок затримки - 12.12.2018р. 13:10 год. Акт загальної форми №1775 від 15.12.2018р. Закінчення затримки - 15.12.2018р. 15:40 год. Окремо складено акт загальної форми №17 від 15.12.2018р., в якому зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису акту №1775;
- акт загальної форми №1774 від 15.12.2018р. Початок затримки - 15.12.2018р. 06:00 год. Акт загальної форми №1785 від 16.12.2018р. Закінчення затримки - 15.12.2018р. 17:10 год.;
- акт загальної форми №1777 від 16.12.2018р. Початок затримки - 16.12.2018р. 01:30 год. Акт загальної форми №1820 від 19.12.2018р. Закінчення затримки 19.12.2018р. 16:00 год. Окремо складено акти загальної форми №1778 від 16.12.2018р. та №1823 від 19.12.2018р., в яких зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису актів №1777 та №1820;
- акт загальної форми №1850 від 21.12.2018р. Початок затримки - 21.12.2018р. 03:10 год. Акт №1876 від 24.12.2018р. Закінчення затримки - 24.12.2018р. 13:30 год. Окремо складено акти загальної форми №1852 від 21.12.2018р. та №1877 від 24.12.2018р., в яких зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису актів №1850 та №1876;
- акт загальної форми №1827 від 19.12.2018р. Початок затримки - 19.12.2018р. 18:40 год. Акт №1892 від 25.12.2018р. Закінчення затримки - 25.12.2018р. 16:50 год. Окремо складено акт загальної форми №1828 від 19.12.2018р., в якому зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису акту №1827;
- акт загальної форми №1869 від 23.12.2018р. Початок затримки - 23.12.2018р. 06:40 год. акт загальної форми №1895 від 25.12.2018р. Закінчення затримки - 25.12.2018р. 22:30 год. Окремо складено акт загальної форми №1870 від 23.12.2018р., в якому зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису акту №1869;
- акт загальної форми №1792 від 17.12.2018р. Початок затримки - 17.12.2018р. 12:20 год. Акт загальної форми №1899 від 26.12.2018р. Закінчення затримки - 26.12.2018р. 13:00 год.;
- акт загальної форми №1840 від 20.12.2018р. Початок затримки - 21.12.2018р. 03:10 год. Акт загальної форми №1912 від 27.12.2018р. Закінчення затримки - 27.12.2018р. 18:30 год. Окремо складено акт загальної форми №1915 від 27.12.2018р., в якому зазначено про відмову клієнта „Подільський цемент” від підпису акту №1912.
Як вказує позивач, на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 та актів загальної форми ГУ-23, працівниками ПАТ „Українська залізниця” складено відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46: №29120428 від 29.12.2018р., №29120003 від 29.12.2018р., №30120431 від 30.12.2018р., №31120433 від 31.12.2018р.
У відповіді на відзив від 08.08.2019р. позивачем наведено уточнений зміст відомості №29120003 від 29.12.2018р., яка складена, як стверджує останній, відповідно до актів про затримку №1827 та №1916, у яких визначено час початку затримки вагонів 19.12.2018р. 18 год. 40 хв. та час закінчення - 27.12.2018р. 18 год. 30 хв.
При цьому, позивачем не додано при зверненні з позовом до суду акту загальної форми №1916 від 27.12.2019р., та в подальшому у письмових поясненнях останній просив акти загальної форми №1916 та №1917 від 27.12.2018р. до уваги не брати.
Судом звернуто увагу на те, що акт про затримку №1827 від 19.12.2018р. визначає дату та час початку затримки вагонів, яка закінчується 25.12.2018р. згідно акту загальної форми №1892, який містить посилання на акт №1827.
Окрім того, судом встановлено, що відомість №29120003 від 29.12.2018р. не містить посилань на номери актів загальної форми, номери пам'яток, число, місяць, години, хвилини передачі, приймання, забирання вагонів залізницею.
Враховуючи передбачену чинним законодавством України та договором плату за затримку вантажів на підходах до станції призначення, яка відбулась у грудні 2018 року, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача плати за користування вагонами внаслідок затримок у сумі 133 933,32 грн., обрахованої загалом за період з 12.12.2018р. по 27.12.2018р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України:
- перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша);
- суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга);
- загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п'ята).
У п. 3 ст. 3 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, права й обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України «Про залізничний транспорт».
За змістом статей 2, 8 вказаного вище Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій накладних позивачем надано відповідачу на підставі договору про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. послуги з організації перевезення вантажів у внутрішньому сполученні в межах території України.
Стаття 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Правила зберігання вантажів, затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24 листопада 2000 року №866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), пунктом 5 передбачають, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пунктів 2, 10, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов'язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов'язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов'язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв'язку із надісланням зазначеного повідомлення.
У ст. 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затверджений наказом Мінтрансу України від 26 березня 2009 року № 317 та зареєстрований Міністерством юстиції 15 квітня 2009 р. за №340/16356 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, а отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
У п. 5 розділу 5 Збірника визначено, що за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % ставок.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23.
Згідно п. 12 вказаних Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно п.9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (пункт 3 Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.).
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами.
Факт затримки вагонів у встановленому порядку фіксується актами загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
З наведених вище положень законодавства та підстав виникнення та змісту прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах вбачається, що порушенням зі сторони одержувача вантажу є подія затримки вагонів з вини одержувача вантажу, з чого і виникає право позивача отримати та обов'язок відповідача сплатити належні платежі.
Плата, заявлена до стягнення позивачем, є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вантажу, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.
Підпунктом 2.1.7 договору про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. встановлено, що замовник зобов'язується відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України з причин, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
На підтвердження обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу відповідача, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності останнього, зокрема, щодо затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, позивачем надано акти загальної форми ГУ-23, які відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами. Факт відмови представника вантажовласника підписати складений представником станції акт про затримку вагонів на станції не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами.
Поряд із цим судом зауважується, що плата за користування вагонами та збір за збереження майна не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
У відповідності до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на станції, які перебували в очікуванні подачі під вантажні операції сталась з вини клієнта. При цьому, заперечення відповідача щодо можливості отримання вагонів у більшій кількості ніж подавалась позивачем до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються умовами наявного у матеріалах справи договору №379 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гуменці Південно-Західної залізниці від 01.05.2014р. та не підтверджені належними та допустимими доказами відповідачем.
Окремо, стосовно доводів відповідача про відсутність вини останнього у затримці вагонів, суд враховує те, що ст. 125 Статуту залізниць України не пов'язує відповідальність одержувача вантажу після прибуття на станцію призначення із наявністю його вини.
Заперечення відповідача щодо неможливості взагалі нараховувати до стягнення з останнього плати за користування вагонами оскільки коефіцієнт 50% стягується за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, а останніми є згідно накладних ТОВ «ЮМГ Трейдінг» та ПрАТ «Укренерготранс» спростовується абз. 2 ст. 119 Статуту залізниць України, згідно з яким плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача.
З приводу заперечень відповідача стосовно неправомірності нарахування до стягнення податку на додану вартість при зверненні з позовом, а не при складанні відомостей, судом враховується, що згідно з п. 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Оскільки плату за користування вагонами у зв'язку з затримкою позивачем не стягнуто з відповідача, а факт постачання послуг АТ "Українська залізниця" не визнано ПАТ "Подільський цемент", суд пов'язує виникнення податкового зобов'язання за надані послуги АТ "Українська залізниця" відповідачу з встановленням законності та обгрунтованості заявленої плати за користування вагонами у рішенні по справі.
Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
За змістом до ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом встановлено, що з наданої до позовних матеріалів відомості №29120003 від 29.12.2018р. неможливо встановити документи, на підставі яких остання складена. Окрім того, повідомлення представника позивача про існування та заявлення на підставі акту загальної форми №1916 від 27.12.2018р. нарахованої плати за користування вагонами не знайшло підтвердження в матеріалах справи, оскільки вказаний акт не додано до позовної заяви та відсутній у переліку додатків до останньої. За заявою представника позивача викладеною у поясненнях від 28.08.2019р. акт загальної форми №1916 від 27.12.2018р. до розгляду не приймається.
У відповідності до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, що в свою чергу не здійснено представником позивача у справі.
Оскільки відомість №29120003 від 29.12.2018р. на суму 61287,20 грн. (12257,44 грн. ПДВ) не містить посилань на пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, на підставі яких остання складається, та зі змісту останньої неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування, враховуючи відсутні у відомості посилання на число, місяць, години, хвилини передачі, приймання, забирання вагонів залізницею, судом вказана відомість як належний та допустимий доказ не приймається.
В свою чергу, відповідно до чинного законодавства саме відповідач, як вантажоодержувач зобов'язаний внести плату за користування вагонами за час затримки вагонів, а тому з огляду на підтвердження факту затримки вагонів з вини відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими частково на суму 60388,68 грн.
З приводу поданої відповідачем заяви про застосування до позовних вимог позовної давності, суд відзначає наступне:
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За змістом пункту 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Отже, частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України та статтею 137 Статуту залізниць України щодо позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, які випливають з перевезення, встановлено спеціальний шестимісячний строк позовної давності, а з огляду на положення статті 5 Угоди зазначені норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажовідправників, вантажоодержувачів, що випливають із перевезення.
За загальним правилом, встановленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, у статті 137 Статуту залізниць України встановлено порядок обчислення строку для пред'явлення перевізником позову до вантажовідправників, який обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
З наведених вище положень законодавства та підстав виникнення та змісту прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах вбачається, що порушенням зі сторони одержувача вантажу є подія затримка вагонів з вини одержувача вантажу, з чого і виникає право позивача отримати та обов'язок відповідача сплатити належні платежі.
Плата, заявлена до стягнення позивачем, є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вантажу, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.
Моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності до позовних вимог у цій справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів (день складання відповідного акта загальної форми про закінчення затримки вагонів).
Аналогічних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018р. №904/5743/16, Верховний Суд у постанові від 11.07.2019р. №906/168/18 та Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2019р. №924/320/17.
У відповідності до ч.ч. 2 - 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У ч. 2 ст. 255 кодексу унормовано, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Враховуючи правила обчислення перебігу строку позовної давності до позовних вимог перевізника до вантажовідправників, встановлені у статті 137 Статуту залізниць України, правила визначення початку перебігу строку, встановлені у статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг шестимісячного строку позовної давності до позовних вимог у цій справі (щодо усіх нарахованих платежів) починається з дня, наступного за днем закінчення затримки вагонів:
- по актах №1765, №1775, №1774, №1785 -- 16.12.2018р. та відповідно закінчується - 15.06.2019р.;
- по актах №1777, №1820 - 20.12.2018р. та відповідно закінчується - 19.06.2019р.;
- по актах №1876, №1850 - 25.12.2018р. та відповідно закінчується - 24.06.2019р.;
- по актах №1892, №1827, №1869, №1895 - 26.12.2018р. та відповідно закінчується - 25.06.2019р.;
- по актах №1792, №1899 - 27.12.2018р. та відповідно закінчується 26.06.2019р.;
- по актах №1840, №1912 - 28.12.2018р. та відповідно закінчується 27.06.2019р.
Як встановлено судом, позивач подав позовну заяву до канцелярії суду (нарочно) 27.06.2019р., тобто в межах встановленого чинним законодавством України шестимісячного строку позовної давності лише по заборгованості нарахованій на підставі актів загальної форми №1840 від 20.12.2018р. (початок затримки) та №1912 від 27.12.2018р. (закінчення затримки).
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами в сумі 46474,92 грн. нарахованої на підставі актів загальної форми №1765, №1775, №1774, №1785, №1777, №1820, №1876, №1850, №1892, №1827, №1869, №1895, №1792, №1899 є такими, що заявлені з пропуском шестимісячного строку позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає задоволенню в частині нарахування плати на підставі вказаних актів загальної форми.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними на суму 60388,68 грн. (з ПДВ), в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаних платежів, нарахованих за період затримки вагонів залізницею, з огляду на сплив строку позовної давності до вимог на суму 46474,92 грн., дотримання позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог на суму 13913,76 грн., суд вважає, що позов належить задовольнити частково на суму 13913,76 грн., у решті позовних вимог належить відмовити з підстав недоведеності та пропуску позовної давності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ до акціонерного товариства "Подільський цемент" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району про стягнення 133 933,32 грн. задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Подільський цемент" (32325, вул. Хмельницьке шоссе, буд. 1-А, с. Гуменці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, ідентифікаційний код 00293091) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, вул. Лисенка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 40081221) 13913,76 грн. боргу, 208,74 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2019р.
Суддя А.М. Яроцький
Віддруков. 4 прим. (рек. з пов. про вруч.):
1 - для суду;
2,3 - позивачу (МСП 03680, м. Київ-150, вул. Єжи Гедройця, 5) (МСП 01601, м. Київ - 30, вул. Лисенка, 5);
4 - відповідачу (32325, вул. Хмельницьке шосе, 1-А, с. Гуменці Кам'янець-Подільського району).