Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" серпня 2019 р.Справа № 922/2813/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1
до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, код 30590422
про стягнення середнього заробітку
Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 18 823,60 грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 додані до неї документи, суддя Прохоров С.А., з метою уникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи та уникнення розгляду справи неповноважним складом суду, вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.
Суд встановив, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/2756/11 про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин".
Ухвалою суду від 15.04.2011 порушено провадження у справі № 5023/2756/11 за заявою приватного підприємства "АЗЧ Постач" про визнання банкрутом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин".
Ухвалою суду від 15.01.2013 у справі № 5023/2756/11 щодо Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" введено процедуру розпорядження майном.
Справа розглядається суддею Яризько В.О.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 9 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Згідно з абз. 4 п. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Таким чином, вбачається порушення порядку визначення судді для розгляду справи, що є підставою для самовідводу судді в порядку пункту 4 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім іншого, пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Тобто, перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним. При визначенні того чи є конкретні обставини підставою для відводу суд враховує позиції Європейського суду з прав людини та Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналізуючи вказані норми при вирішенні питання щодо прийняття до свого провадження даної позовної заяви, можна дійти висновку, що у сторін по справі, як і будь-якого іншого стороннього спостерігача, може скластися враження про порушення принципу концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, під час визначення судді Прохорова С.А. для розгляду даної справи.
Обрання для розгляду справи по суті судді Прохорова С.А. (в провадженні якого не знаходиться справа про банкрутство відповідача), в очах стороннього спостерігача може сприйматися як відсутність у суду в цьому складі можливості всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження спірних правовідносин та, відповідно, й винесення об'єктивного рішення у справі. Таке враження може зашкодити як формуванню правових позицій сторонами у даній справі, так і загальному авторитету судової влади.
Наведене є іншою обставиною (в розумінні пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України), яка може викликати сумніви у сторін в об'єктивності судді при вирішенні даного спору, що також є підставою для самовідводу.
Згідно з частиною 1 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Враховуючи вищевикладене та те, що в провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/2756/11 про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", що фактично унеможливлюють повне виключення у стороннього спостерігача сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості під час розгляду справи № 922/2813/19, з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини, а також з метою забезпечення бездоганного авторитету Суду у даній справі та Судової влади у цілому, заявляю самовідвід.
З метою усунення обставин, що можуть викликати сумніви в об'єктивності суду під час розгляду справи та повноважності складу суду, виходячи із загальних принципів судочинства, враховуючи суспільний інтерес до діяльності судів, заява судді Прохорова С.А. про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 20, 30, 35, 38, 39, 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву судді Прохорова С.А. про самовідвід по справі №922/2813/19.
Відвести суддю Прохорова С.А. від участі у справі №922/2813/19.
Справу №922/2813/19 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.08.2019
Суддя С.А. Прохоров