20 серпня 2019 року Справа № 915/1001/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу “Южно - Українська АЕС”, 55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с 20
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вулюДружби народів, 8
про: стягнення 3 990 188,28 грн.
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно - Українська АЕС” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/5533 від 01.04.2019 в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” заборгованості у розмірі 3 990 188,28 грн., яка складається з: 3 448 914,47 грн. - основна заборгованість, 29 152,59 грн. - інфляційні втрати, 20 822,86 грн. - 3% річних, 241 424,02 грн. - 7% штрафу, 249 874,34 грн. - пеня, а також витрати на оплату судового збору в сумі 59 852,82 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №222 від 21.12.2016 про надання послуг з водовідведення в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг з водовідведення у період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 травня 2019 року.
Підготовче засідання призначене на 20 травня 2019 року було відкладено на 06 червня 2019 року.
03.06.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що дійсно у КП ТВКГ існує заборгованість перед позивачем за не сплату спожитих послуг згідно договору від 21.12.2016 №222 про надання послуг з водовідведення, але відповідач не в змозі виконати свої зобов'язання за укладеним договором у зв'язку з тим, що на кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках відповідача накладений арешт. Відповідач вважає штрафні санкції, які нараховані позивачем за несплату наданих послуг з жовтня 2018 року по грудень 2018 року дуже великими та просить суд частково їх зменшити. В обґрунтування зазначає, що заборгованість у розмірі 3 448 914,47 грн. виникла не з вини відповідача, а є наслідком збігу певних причин, що не залежать від волі Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, а саме через невідповідність тарифів для населення та інших споживачів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для ВП ЮУ АЕС їх фактичній собівартості. Вказує, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Зазначає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Вказана сума є не підйомною для підприємства та є надмірно великою на фоні фактичної відсутності вини відповідача в простроченні зобов'язання. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані. Вказує, що на сьогоднішній день підприємством від якого залежить життєдіяльність людей, 6-ти дитячих садків, 4-х загальноосвітніх шкіл, Южноукраїнської міської гімназії, хірургічного, реанімаційного та родового відділень СМСЧ-2 міста Южноукраїнськ, за відсутності будь-якої вини перебуває на грані існування. Зазначає, що зупинення об'єктів системи централізованого водопостачання та теплопостачання відповідача створить реальну та очевидну загрозу заподіяння шкоди довкіллю. У зв'язку з викладеним просить суд врахувати майновий стан відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 08 липня 2019 року.
Позивач у наданій до суду відповіді на відзив просить суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №95/1001/19 до судового розгляду по суті на 07 серпня 2019 року.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відрядженні, судове засідання у справі №915/1001/19 призначене на 07 серпня 2019 року об 11 год. 00 хв. - не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2019 призначено справу №915/1001/19 до судового розгляду по суті на 20 серпня 2019 року.
Позивач в судове засідання 20.08.2019 не з'явився, причини неявки не повідомив. Доказом його повідомлення є долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідача поштового відправлення.
Відповідач в судове засідання 20.08.2019 не з'явився, причини неявки не повідомив. Доказом його повідомлення є долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідача поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
21 грудня 2016 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Южно-Українська АЕС” (далі - позивач, виробник) та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі - споживач, відповідач) укладений договір № 222 на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.00.11 видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення)) (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався у 2017 році приймати від відповідача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору обсяг водовідведення за звітний період встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця.
У відповідності до п.3.2 Договору, розрахунки за водовідведення здійснюються згідно діючим тарифам. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Позивач письмово повідомляє відповідача про зміну тарифів. Повідомлення є невід'ємною частиною договору. Тариф на момент укладання договору складав 3,55 грн. за 1 куб.м водовідведення, без урахування ПДВ 20 %.
Відповідно до п.4.1 Договору оплату за фактичний обсяг водовідведення відповідач проводить щомісячно на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач направляє відповідачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п.п. 6.1.5, 6.2.3 Договору, з урахуванням рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2017 року у справі № 915/85/17 про врегулювання розбіжностей за Договором позивач зобов'язаний щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, разом з відповідачем складати акт про фактичний обсяг водовідведення за звітний період.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що він вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписами, печатками та діє з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно в частині водовідведення, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.
Відповідно до п. 10.3 Договору Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.
У відповідності з умовами договору позивач за період з жовтня по грудень 2018 року включно надав відповідачу послуги з водовідведення, виставив рахунки на їх оплату за діючими на день оплати тарифами, та направив цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення, а саме:
31.10.2018 позивачем та відповідачем був складений акт №АК.0.3104ц.0896 про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за жовтень 2018 року (а.с. 36), на підставі якого відповідачу був направлений згідно листа від 07.11.2018 року №05/18661 (а.с. 42,43) рахунок №РС,18-3543 від 31.10.2018 року на суму 1 168 300,00 грн. (а.с. 39) для оплати наданих послуг з водовідведення в жовтні 2018 року. Станом на сьогоднішній день рахунок відповідачем не оплачений.
30.11.2018 року позивачем та відповідачем був складений акт №АК.03104ц.0912 про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за листопад 2018 року (а.с. 37), на підставі якого відповідачу був направлений згідно листа від 14.12.2018 року №05/21065 (а.с. 44,45) рахунок №РС,18-3739 від 30.11.2018 року на суму 1 216 942,27 грн. (а.с. 40) для оплати наданих послуг з водовідведення в листопаді 2018 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на підставі заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 №05/2170 (а.с.53) сторонами проведений залік зустрічних однорідних вимог в результаті яких була частково погашена відповідачем сума боргу за листопад 2018 року по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 на суму 59 624,33 грн.
Станом на сьогоднішній день рахунок відповідачем повністю не оплачений, заборгованість по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 становить 1 157 317,94 грн.
29.12.2018 року позивачем та відповідачем був складений акт №АК.0.3104ц.0923 про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за грудень 2018 року (а.с. 38), на підставі якого відповідачу був направлений згідно листа від 15.01.2019 року №05/729 (а.с. 46,47) рахунок №РС,18-4011 від 31.12.2018 року на суму 1 201 988,74 грн. (а.с. 41) для оплати наданих послуг з водовідведення в грудні 2018 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на підставі заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог від 29.01.2019 №05/169 (а.с.53) сторонами проведений залік зустрічних однорідних вимог в результаті яких була частково погашена відповідачем сума боргу в грудні 2018 року по рахунку №РС,18-4011 від 31.12.2018 на суму 78 692,43 грн.
Станом на сьогоднішній день рахунок відповідачем повністю не оплачений, заборгованість по рахунку №РС,18-4011 від 31.12.2018 становить 1 123 296,31 грн.
Тарифи на водовідведення встановлені рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 17.04.2018 року №91 (а.с. 57,58).
Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті спожитих ним послуг не виконав, оплату спожитих послуг не здійснив з жовтня по грудень 2018 року.
На підтвердження заборгованості сторонами був складений акт звірки розрахунків від 21.01.2019 року (а.с. 55,56).
Позивач з метою отримання коштів за надані по Договору послуги направив на адресу відповідача претензію №32/3876 від 06.03.2019 в якій просив перерахувати вищезгаданий борг на розрахунковий рахунок позивача та надати відповідь не пізніше 31.03.2019 (а.с.48,49).
Відповідач у наданій відповіді на претензію просив розглянути пропозицію щодо укладення договору реструктуризації на наявну заборгованість та прийняти позитивне рішення.
Позивач пропозицію про укладення договору реструктуризації на наявну заборгованість не прийняв та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 448 914,47 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсоток вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати за надані послуги, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 249 874,34 грн. нараховану:
- по рахунку №РС,18-3543 від 31.10.2018 на суму боргу 1 168 300,22 грн. за
період з 11.12.2018 по 31.03.2019 у розмірі 127 904,87 грн.;
- по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 на суму боргу 1 157 317,94 грн. за
період з 21.01.2019 по 31.03.2019 у розмірі 78 761,03 грн.;
- по рахунку №РС,18-4011 від 31.12.2018 на суму боргу 1 123 296,31 грн. за
період з 21.02.2019 по 31.03.2019 у розмірі 43 208,44 грн.;
Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у
розмірі семи відсотків від простроченої суми, що складає 241 424,02 грн.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем (а.с. 32-38), судом встановлено, що нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобов'язанню, нарахування здійснено позивачем виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, період нарахування визначено позивачем вірно, штраф нараховано позивачем по кожному окремому зобов'язанню, розрахунок є арифметично правильним.
Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%
Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує. .
Відповідно до ст549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу є правом суду, розмір такого зменшення грунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за Договором, причини неналежного виконання зобов'язання, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання за Договором, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 50%, саме стягненню підлягає пеня у розмірі 124 937,17 грн. (249 874,34 грн. - 50%), стягненню підлягає штраф у розмірі 120 712,01 грн. (241 424,02 грн. - 50%).
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.32-35) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 20 822,86 грн. нараховані:
- по рахунку №РС,18-3543 від 31.10.2018 на суму боргу 1 168 300,22 грн. за
період з 11.12.2018 по 31.03.2019 у розмірі 10 658,74 грн.;
- по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 на суму боргу 1 157 317,94 грн. за
період з 21.01.2019 по 31.03.2019 у розмірі 6 563,42 грн.;
- по рахунку №РС,18-4011 від 31.12.2018 на суму боргу 1 123 296,31 грн. за
період з 21.02.2019 по 31.03.2019 у розмірі 3 600,70 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.32-35) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 29 152,59 грн. нараховані:
- по рахунку №РС,18-3543 від 31.10.2018 на суму боргу 1 168 300,22 грн. за
період з грудня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 23 366,00 грн.;
- по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 на суму боргу 1 157 317,94 грн. за
лютий 2019 року у розмірі 5 786,59 грн.
Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних та визначено що розмір інфляційних становить 32 856,57грн., а саме
- по рахунку №РС,18-3543 від 31.10.2018 на суму боргу 1 168 300,22 грн. за
період з грудня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 27 069,98 грн.;
- по рахунку №РС,18-3739 від 30.11.2018 на суму боргу 1 157 317,94 грн. за
лютий 2019 року у розмірі 5 786,59 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 29 152,59 грн., які заявлені позивачем в позовній заяві.
Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вулюДружби народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Южно - Українська АЕС” (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с 20, код ЄДРПОУ 20915546) заборгованості у сумі 3448 914,47 грн., інфляційних у розмірі 29 152,59 грн., 3% річних у розмірі 20 822,86 грн., 7% штрафу у розмірі 120 712,01 грн., пені у розмірі 124 937,17 грн. - та судового збору в сумі 59 852,82 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2019.
Суддя Н.О. Семенчук