ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 серпня 2019 року Справа № 913/362/19
Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 06.06.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (Столичне шоссе, 103, корпус 1, поверх 9, м. Київ, 03131)
до Фізичної особи-підприємця Свистунова Станіслава Олександровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 261 618 грн 45 коп.
Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
В судовому засіданні судом 28.08.2019 у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою б/н від 06.06.2019 до Фізичної особи-підприємця Свистунова Станіслава Олександровича про стягнення 261 618 грн 45 коп. - основний борг в сумі 153695 грн 51 коп., пеня в розмірі 50849 грн 53 коп., втрати від інфляції в розмірі 14276 грн 98 коп., 30% річних в розмірі 42796 грн 43 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору №154153 від 27.12.2017 про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2019.
16.08.2019 від позивача через канцелярію Господасрького суду Лугансьокї області надійшло клопотання №б/н від 12.07.2019 про розгляд справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні 25.07.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 15.08.2019, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2019 о 16 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Суд зазначає, що ухвали Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 про відкриття провадження у справі та про призначення підготовчого засідання на 25.07.2019, ухвала - повідомлення про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження від 25.07.2019 та ухвала- повідомлення про закриття підготовчого повадження та призначення справи до судудовог розгляду справи по суті від 15.08.2019 були відправлені відповідачу за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , однак ухвала від 08.07.2019 про відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою пошти - "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Враховуючи зміст п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності повідомлення про іншу адресу відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань суду, тому неявка представника не перешкоджає їх проведенню.
Крім того, ухвали Господарського суду Луганської області суду у справі №913/362/19 розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
27.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", як експедитором, та Фізичною особою-підприємцем Свистуновим Станіславом Олександровичем, як замовником, було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №154153, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надати комплекс інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Умовами договору сторони погодили, що експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (п.2.2.); за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua (п.2.3); прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п.2.5.); експедитор забов'язується надати замовнику документи для оплати послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України (п.3.1.3.); замовник забов'язується відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній (п.3.3.2.); загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту надання послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (п.5.1.); експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів (п.5.3.); шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником (п.5.3.1.); шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п.5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.5.3.2.); замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дня отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні і замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг (п.5.4.); замовник забов'язується завчасно (не менш як за 5 робочих днів) повідомляти експедитора на адресу електронної пошти zmina@novaposhta.ua, про зміну своєї адреси електронної пошти, зазначеної в п.5.3.2. договору та/або про зміну програмного забезпечення (системи), що використовується замовником для обміну документами в електронному вигляді (п.5.8.); за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих послуг експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.3.1.); цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п.8.1.).
Позивачем до матеріалів справи додано сформовані та підписані уповноваженими особами позивача рахунки фактури, а саме: № НП/6-0062704 від 31.12.2017 на суму 18793 грн 32 коп., № НП/6-0001450 від 10.01.2018 на суму 47886 грн 89 коп., № НП/6-0003395 від 20.01.2018 на суму 69144 грн 30 коп., № НП/6-0005074 від 31.01.2018 на суму 15091 грн 00 коп., № НП/6-0020285 від 20.04.2018 на суму 1780 грн 00 коп.
Відповідно наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № НП/6-0062704 від 31.12.2017 на суму 18793 грн 32 коп, № НП/6-0001450 від 10.01.2018 на суму 47886 грн 89 коп., № НП/6-0003395 від 20.01.2018 на суму 69144 грн 30 коп., № НП/6-0005074 від 31.01.2018 на суму 15091 грн 00 коп., № НП/6-0020285 від 20.04.2018 на суму 1780 грн 00 коп., підписаних повноважним представником позивача, засвідчених печаткою позивача, вартість послуг з організації перевезення відправлень за січень 2017, січень 2018 та квітень 2018 складає 152695 грн 51 коп.
Позивачем було надіслано 25.05.2018 (копія фіскального чеку від 25.05.2018, копія опису вкладення у цінний лист, копія накладної № 3600412291407 від 25.05.2018) на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.
Разом з тим, згідно відстеження поштового відправлення №3600412291407 зазначений акт та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури були повернуті за зворотньою адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Згідно односторонньо підписаного акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2017 - 14.05.2019 сальдо на користь позивача за договором №154153 від 27.12.2017 складає 152695 грн 51 коп.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи, як доказ надання відповідачу послуг з організаціїї перевезення відправлень за грудень 2017, січень 2018 та квітень 2018 за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №154153 від 27.12.2017 надано односторонньо підписані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №НП/6-0062704 від 31.12.2017 на суму 18793 грн 32 коп, № НП/6-0001450 від 10.01.2018 на суму 47886 грн 89 коп., № НП/6-0003395 від 20.01.2018 на суму 69144 грн 30 коп., № НП/6-0005074 від 31.01.2018 на суму 15091 грн 00 коп., № НП/6-0020285 від 20.04.2018 на суму 1780 грн 00 коп.
Судом встановлено, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №3600412291407 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, які були надіслані позивачем на адресу відповідача були повернуті за зворотньою адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, однак п. 5.3.2. договору передбачено, що одним із способів надсилання замовнику актів наданих послуг на підставі фактично наданих послуг є направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п.5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами ІНФОРМАЦІЯ_1.
В матеріалах справи не міститься доказів надсилання актів на вказану електронну адресу замовника, тобто позивач не скористався іншим способами направлення актів, який передбачено в умовах договору.
Також, судом встановлено, що сторонами в п. 2.5. договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Таким чином, доказ узгодження сторонами або замовлення відповідачем послуг за договором підтверджується експрес-накладними, оформленими відповідно до умов договору, які є належним доказом замовлення відповідачем послуг. На підставі експрес-накладних складається акт здачі-прийняття наданих послуг експедитора та рахунок-фактура.
Наведеними вище умовами договору передбачено обов'язок експедитора виконати вимоги п. 3.1.1, п. 3.1.2. договору, лише після належного виконання яких, він повинен виконати п. 3.1.3 Договору щодо направлення документів для оплати послуг, а у Замовника виникає обов'язок своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за договором (п. 3.3.7 договору) та здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п. 3.3.8 договору).
Проте матеріали справи не містять доказів того, що замовник (відповідач), взагалі, звертався за наданням послуг до відповідача на виконання умов укладеного договору, а саме: відсутні докази на підтвердження того, які саме послуги замовляв відповідач; відсутні докази того, які діяли тарифи між сторонами договору на час надання послуг. Також, в матеріалах справи відсутні "Умови, затверджені експедитором", на викоаннаня п.2.2 договору, на підставі яких, в тому числі, позивач надає послуги експедитора.
Позивачем до матеріалів справи не додано експрес-накладні на відправлення, які повинен був скласти відповідно до вимог п. 3.3.2 договору відповідач, і на підставі яких зобов'язався діяти позивач - на виконання умов договору при наданні послуг експедитора. У зв'язку з чим неможливо дійти висновку про визначений замовником маршрут, про належне оформлення, передачу, прийняття вантажу до перевезення. В матеріалах справи також відсутні транспортні документи про перевезення та доставку відправлень (вантажу) одержувачу, у разі якщо мало місце перевезення вантажу (відправлень).
За відсутності замовлення, оформленого у відповідності до умов договору та приписів закону (ст.ст. 929, 933 ЦК України), у суду відсутні підстави дійти висновку, що за наданням певної послуги за встановлену плату у встановлений період часу взагалі звертався замовник.
За відсутності вищевказаних доказів у справі додані односторонньо підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути оцінені як достатні, допустимі та належні докази виконання сторонами договору експедиторських послуг.
Крім того, суд зазначає, що рахунки-фактури та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 5128878 від 19.10.2018, які долучені позивачем до матеріалів справи взагалі не є доказами надання послуг і не можуть бути оцінені судом як доказ надання послуг.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, не є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, беручи до уваги те, що вимога про стягнення з відповідача 50849 грн. 53 коп. пені, 14276 грн. 98 коп. витрат від інфляції, 42796 грн. 43 коп. 30 % річних, є похідною від основної вимоги про стягнення 153695 грн. 51 коп. основного боргу, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 30 % річних та штрафних санкцій, не є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в сумі 3924 грн 29 коп. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення 261 618 грн 45 коп. - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 3924 грн 29 коп. покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2019
Суддя С.В. Масловський