ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
27 серпня 2019 року Справа № 913/342/19
Провадження №1/913/342/19
За позовом Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахтобудівельне управління” ПАТ “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області
до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 13441 грн. 27 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Без повідомлення та виклику учасників справи
Суть спору: про стягнення 13441 грн. 27 коп. надміру перерахованої суми за договором № 11410Q9P4GAP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання) від 01.01.2016, який укладався з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом, зробленим судом 26.06.2019, організаційно-правова форма відповідача - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” (ідент. код 05451150).
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.
Так, між позивачем - Публічним акціонерним товариством “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахтобудівельне управління” (споживачем) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, яке змінило організаційно-правову форму та назву на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” (постачальником) було укладено договір № 11410Q9P4GAP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання) від 01.01.2016.
За умовами цього договору постачальник прийняв зобов'язання передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1 договору).
У відповідності до умов п. п. 4.2, 4.2.1 оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості за планового обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що переду місяця постачання. Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (п. 4.6 договору).
Щодо строку дії договору, то за умовами п. 11.1 цей договір діє в частині постачання природного газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його діє або перегляд його умов (п. 11.2 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року він перераховував в рахунок передплати за газ кошти за наступними платіжними дорученнями: № 531 від 04.01.2017 на суму 2000 грн. 00 коп., № 22 від 01.02.2017 на суму 1800 грн. 00 коп., № 471 від 23.09.2016 на суму 1300 грн. 00 коп., № 460 від 02.08.2016 на суму 3000 грн. 00 коп., № 455 від 30.08.2016 на суму 500 грн. 00 коп. (до справи додане платіжне доручення № 454 від 30.06.2016 на суму 500 грн. 00 коп.), № 375 від 22.11.2016 на суму 1500 грн. 00 коп., № 370 від 04.11.2016 на суму 550 грн. 00 коп., № 188 від 23.06.2016 на суму 600 грн. 00 коп., № 371 від 21.12.2015 на суму 776 грн. 00 коп., № 356 від 30.11.2015 на суму 2390 грн. 00 коп. (залишок - 1415 грн. 27 коп.), усього на суму 13441 грн. 27 коп.
З посиланням на зазначені вище умови п. 4.6 договору про повернення надміру перерахованої суми передплати ВП “Шахтобудівельне управління” ПАТ “Лисичанськвугілля” звернулось до АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” із заявою від 25.01.2019 № 25 про повернення коштів, проте борг не сплачений, тому позивач звернувся до суду.
У відзивах на позовну заяву від 15.07.2019 № 02-01-16/1245 та від 22.07.2019 № 02-01.16/1305, за підписом повноважного представника АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, відповідач проти позову заперечує частково, оскільки грошові кошти за природний газ, сплачені за платіжними дорученнями від 21.12.2015 № 371 у сумі 776 грн. 00 коп. та 30.11.2015 № 356 у сумі 1415 грн. 27 коп., були списані за даними бухгалтерського обліку. Також відповідач заявляє про застосування правил позовної давності та наполягає, що за обставинами спору закінчився трирічний строк позовної давності.
У відповідях на відзиви позивач доводи відповідача відхиляє та посилається на факти переривання строку позовної давності, оскільки відповідач визнав борг шляхом підписання акту звірення розрахунків.
Оцінивши матеріали справи, доводи сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як свідчить зміст позову, в обґрунтування заявлених вимог про стягнення 13441 грн. 27 коп. позивач посилається на умови п. 4.6 договору № 11410Q9P4GAP016 від 01.01.2016, проте цей договір не містить умов, що він регулює правовідносини, які виникли між сторонами до його укладання.
Зокрема, відсутні правові підстави для посилання на умови вказаного договору, оскільки грошові кошти перераховані у 2015 році за платіжними дорученнями № 371 від 21.12.2015 та № 356 від 30.11.2015.
Позивач не вказав у позові та не додав до справи договір, який би регулював правовідносини з постачання газу у 2015 році, а тому суд позбавлений можливості у цій частині вимог встановити строки виконання зобов'язань та, відповідно, застосування правил позовної давності та переривання останньої.
У решті позовних вимог суд дійшов до висновку про їх обґрунтованість, оскільки сторони чітко передбачили, що на протязі дії договору № 11410Q9P4GAP016 від 01.01.2016 зайві кошти повертаються на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (п. 4.6 договору).
Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Додана до справи заява позивача за листом від 25.01.2019 № 25 (арк. справи 16) підтверджує звернення до відповідача з такою вимогою про повернення грошових коштів, перерахованих за платіжними дорученнями № 531 від 04.01.2017 на суму 2000 грн. 00 коп., № 22 від 01.02.2017 на суму 1800 грн. 00 коп., № 471 від 23.09.2016 на суму 1300 грн. 00 коп., № 460 від 02.08.2016 на суму 3000 грн. 00 коп., № 375 від 22.11.2016 на суму 1500 грн. 00 коп., № 370 від 04.11.2016 на суму 550 грн. 00 коп., № 188 від 23.06.2016 на суму 600 грн. 00 коп.
Щодо боргу у сумі 500 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 454 від 30.06.2016, яке додане до справи, то суд виходить з реквізитів цього документу, який є доказом. У розрахунку позову вказаний такий самий документ, тому у позові позивачем допущено описку та помилково вказане платіжне доручення № 455 від 30.08.2016, що не відповідає дійсності.
Таким чином, строк позовної давності за цими вимогами має обчислюватись з наступного дня після одержання 29.01.2019 відповідачем листа позивача від 25.01.2019 № 25, а тому він не пропущений за обставинами спору на суму 11250 грн. 00 коп.
У решті позову про стягнення 2191 грн. 27 коп. передплати за платіжними дорученнями № 371 від 21.12.2015 та № 353 від 30.11.2015 слід відмовити з підстав, вказаних вище.
За таких обставин позов задовольняється судом частково на суму 11250 грн. 00 коп. з віднесенням судових витрат з цієї частини на відповідача пропорційно задоволених вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахтобудівельне управління” ПАТ “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 13441 грн. 27 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 87, ідент. код 05451150 на користь Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, буд. 1, ідент. код 32359108 в особі відокремленого підрозділу “Шахтобудівельне управління” Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Пирогова, буд. 5, код ЄДРПОУ ВП: 26349160 - 11250 грн. 00 коп. надміру перерахованої суми та 1607 грн. 83 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволені решти позову відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 30.08.2019.
Суддя Н.М.Зюбанова