вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2019 р. м. Київ
Справа № 911/789/19
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши у справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Асортимент ликів” про стягнення боргу, за участі представників від:
позивача - не з'явилися;
відповідача - не з'явилися
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Селком ЛТД” (далі - ТОВ “Селком ЛТД”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” (далі - ТОВ “Фармпланета”) та просило суд:
- розірвати договір поставки №1790ю від 01.02.2016, укладений між ТОВ “Селком ЛТД” та ТОВ “Фармпланета”;
- стягнути з ТОВ “Фармпланета” 145930,12грн, у т.ч.: 94692,83грн основного боргу, 9469,28грн пені у розмірі 10%, а також 33 588,01грн втрат від інфляції та 8180,00грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2016 по 18.03.2019 (т.1 а.с.3-7).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1790ю від 01.02.2016 щодо оплати товару у встановлений договором строк (т.1 а.с.3-7).
Ухвалою від 17.04.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання та встановлено строки для подання заяв по суті (т.1 а.с.1-2).
Ухвалою суду від 15.05.2019 судом постановлено: вважати відповідачем у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Асортимент ликів” (далі - ТОВ “Асортимент ликів”) (т.2 а.с.11-12).
Ухвалою суду від 14.06.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України (т.2 а.с.31-32).
Ухвалою від 18.07.2019 суд залишив без розгляду позов в частині стягнення пені у розмірі 9469,28грн та розірвання договору поставки №1790ю від 01.02.2016, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив проведення підготовчого засідання на 26.07.2019 (т.2 а.с.42-44).
26.07.2019 учасники справи у підготовче засідання не з'явилися і про причини неявки суд не повідомили.
Станом на 26.07.2019 відзив на позов від відповідача не надійшов; з клопотанням про продовження процесуального строку відповідач не звертався.
Ухвалою від 26.07.2019, судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2019 (т.2 а.с.59-60).
Копію вказаної ухвали суду позивач отримав 06.08.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103269952508 (т.2 а.с.67).
Відповідач повідомлений про дату, час і місце засідання суду шляхом направлення копії ухвали від 26.07.2019 за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.07.2019 (т.2 а.с.53-57). При цьому, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103268421100, у якому направлено копію ухвали суду від 17.04.2019 про відкриття провадження у справі (т.2 а.с.13).
У встановлений строк відповідач відзиву на позов суду не подав; з клопотанням про продовження строку для подання відзиву не звертався.
Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
01.02.2016 між ТОВ “Селком ЛТД” (постачальник) та ТОВ “Фармпланета” , найменування якого змінено на ТОВ «Асортимент ликів» (підтверджується витягом №1005333676 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.2-5), укладено договір поставки №1790ю (т.1 а.с.12-17, далі - договір).
За умовами договору, постачальник зобов'язався постачати покупцеві косметичні засоби, біологічно активні добавки та інші товари аптечного асортименту (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, на кожну партію виписується окрема видаткова накладна, яка є є невід'ємною частиною договору.
Асортимент товару, що поставляється, визначається у специфікації (п.2.2. договору).
Згідно п. 4.1 договору, покупець зобов'язаний до 10 числа кожного місяця надавати постачальнику письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.
Оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 30 банківських днів з моменту надання постачальнику звіту про хід реалізації товару, передбаченого п. 4.1 договору (п. 4.2 договору).
Як визначено п. 4.4 договору, за обопільною згодою сторони можуть встановити інші умови здійснення платежів кожної окремої партії товарів.
Відповідно до п. 5.5 договору, датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, про що свідчить відповідно відмітка покупця на супровідній документації.
Згідно п. 5.7 договору, право власності на товар, а також ризики втрати та пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця з моменту належного оформлення та підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін і надання представникові постачальника довіреності на отримання товару.
Відповідно до п. 9.1 договору, вказаний договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Вказаний договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.9.2 договору).
Додатком №1 до вказаного договору сторонами погоджено специфікацію (т.1 а.с.18).
Додатковою угодою від 30.11.201 сторонами продовжено дію вищевказаного договору до 31.12.2018 включно (т.1 а.с.19).
Як встановлено судом під час розгляду справи, за період з 15.03.2016 по 11.04.2018, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 160 663,00грн, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.51-116, 149-162), вказаний товар отриманий представником відповідача на підставі довіреностей (т.1 а.с.37-50, 117-148, 228-273).
Факт надання відповідачем звітів про реалізацію товару позивачем не доведено, оскільки на підтвердження відповідної обставини надано звіти, які невідомо ким складені, оскільки не містять підписів осіб, які їх склали (т.1 а.с.163-194).
Проте, як вказує позивач у позовній заяві, переданий за вказаним договором товар відповідачем оплачений лише частково; заборгованість за товар складає 94 692,83грн.
Позивач вказує, що звертався до відповідача з претензією від 05.10.2018 №363/362 (т.1 а.с.200-201), проте доказів, в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, на підтвердження факту направлення копії такої претензії відповідачу не надав.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого за договором товару, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення взятих на себе зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами у договорі змінено загальне правило та п. 4.2 договору погоджено, що оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 30 банківських днів з моменту надання постачальнику звіту, при цьому такий звіт, відповідно до п. 4.1 договору, подається покупцем до 10 числа кожного місяця.
Відповідачем у даній справі не надано доказів оплати поставленого товару, вимоги щодо стягнення заборгованості за який заявлено у даній справі на суму 94 692,83грн. При цьому, відповідачем також не надано доказів виконання обов'язку щодо надання звітів про реалізацію, хоча такі звіти мали подаватись щомісячно до 10 числа кожного місяця. Однак, з моментом виконання такого обов'язку договір пов'язує перебіг строку виконання зобов'язання з оплати, який становить 30 банківських днів з моменту надання звіту.
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
При цьому, договір, за змістом ч. 2 ст.202 ЦК України, є двостороннім (багатостороннім) правочином.
Згідно ч.2 ст.212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Таким чином, враховуючи, що товар, як визначено п.5.7 договору поставки, перейшов у власність відповідача в момент оформлення та підписання видаткової накладної сторонами, що фактично дозволяє йому вільно і у будь-який час ним розпорядитись, відповідач не надав звітів реалізації товару, чим порушив свої обов'язки, а обов'язок оплатити протягом 30 банківських днів у відповідача настає саме з моменту подання такого звіту, відповідну обставину - реалізацію товару та подання звіту суд вважає такою, що настала для кожної партії товару з наступного дня після 10 числа кожного місяця. При цьому, оскільки обов'язок оплатити має бути виконаний протягом 30 банківських днів з дати подання звіту, відповідач є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання з оплати певної партії товару після закінчення відповідного строку.
Отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п.4.2 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 692,83грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 33 588,01грн втрат від інфляції та 8180,00грн 3% річних за період з 01.05.2016 по 18.03.2019.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених вимог, суд не може погодитись з правильністю здійснення таких нарахувань, враховуючи наступне.
Так, за розрахунком суду, з урахуванням умов договору про те, що оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 30 банківських днів з моменту надання постачальнику звіту (п. 4.2), а також того, що такі звіти мали подаватись покупцем (відповідачем) до 10 числа наступного місяця (п. 4.1), розмір 3% річних становить 7681,06грн, зокрема:
- за період з 27.05.2016 (10.04.2016 останній день подання звіту позивачем +30 банківських днів) на заборгованість за товар, поставлений у березні 2016 року на суму 22 596,48грн - 50.01грн;
- за період з 23.06.2016 за поставлений у квітні 2016 року товар на суму 55 201,80грн - 153,84грн;
- за період з 27.07.2016 по 18.03.2019 (заявлено в розрахунку) на заборгованість у загальному розмірі 94692,83грн - 7507,21грн.
Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 498,94грн - 3% річних суд відмовляє.
Розмір втрат від інфляції, за розрахунком суду за вищевказані періоди та враховуючи вказані суму боргу на певні дати, складає 34 901,87грн. Однак, оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 33 588,01грн.
В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи розглянуті судом та задоволенні вимоги позивача про стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2039,43грн /(94692,83+33588,01+7681,06))*1,5/100 /.
Витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 7,48грн (498,946100*1,5) у зв'язку з відмовою у позові в частині стягнення 498,94грн - 3% річних, суд покладає на позивача.
Щодо іншої частини судового збору, а саме в розмірі 2063,04грн, сплаченого з позовної заяви в частині стягнення пені (142,04грн) та розірвання договору (1921,00грн), суд зазначає про наступне.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2063,04грн покладаються судом на позивача, оскільки позов у відповідній частині залишено без розгляду саме у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом документів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Асортимент ликів” (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116А: ідентифікаційний код 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком ЛТД" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, Фонтанська дорога, буд. 12-Г, кв. 49; ідентифікаційний код 36232879) 94 692,83грн основного боргу, 33 588,01грн втрат від інфляції, 7681,06грн - 3% річних, а також 2039,43грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 498,94грн 3% річних в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова