21.08.2019 Справа № 920/456/19
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/456/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства “АГРО” (40035, м. Суми, вул. Харківська, 5, код ЄДРПОУ 13995763)
до відповідача: Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Паркінг” Сумської міської ради
про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
представники учасників справи:
позивача: ОСОБА_1 .Е. - керівник (МА № 822232, виданий Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області 25.04.2000), адвокат Нємцев В.А. (ордер СМ № 2/25 від 12.06.2019);
відповідача: Ромась І.М.;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: не з'явився.
До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 16.12.2015 № 112-МР “Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми нерухомого майна” та п.п. 1.1 п. 1 рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 381-МР “Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР “Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми” (зі змінами) в частині внесення змін в додаток до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР “Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми” (зі змінами) шляхом доповнення після пункту 1125 новими пунктами 1126, 1127, 1128, 1129, 1130, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи за позовною заявою, орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом даної справи, становить 10 000,00 грн. і включає судовий збір та витрати на професійну правову (правничу) допомогу.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/456/19 та призначено підготовче засідання на 13.06.2019.
Ухвалою суду від 13.06.2019 відкладено підготовче засідання на 18.07.2019 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство “Паркінг” Сумської міської ради.
26.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позов необґрунтованим і безпідставним.
10.07.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив відповідача не містить посилань на обставини та відповідні докази, які б спростовували наведені у позовній заяві доводи щодо протиправності зарахування майна автостоянок №№ 2, 3, 4, 5 та 7 у комунальну власність територіальної громади міста Суми на підставі оскаржуваних рішень Сумської міської ради від 16.12.2015 № 112-МР та від 24.02.2016 № 381-МР.
Ухвалою суду від 18.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.08.2019, відкладено підготовче засідання на 06.08.2019.
01.08.2019 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач придбав майно в осіб, які не були їх власниками, що свідчить про недійсність правочинів, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, у зв'язку з чим позивач не був та не є на даний час власником майна зазначеного ним в п. п. 1.3.1-1.3.5 позовної заяви, а тому рішення відповідача не порушують його права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 20.08.2019.
У судовому засіданні 20.08.2019 оголошено перерву до 21.08.2019.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
16.12.2015 Сумською міською радою (далі відповідач) прийнято рішення №112-МР «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми нерухомого майна».
Пунктом 1 цього рішення №112-МР вирішено зарахувати до комунальної власності територіальної громади міста Суми будівлі, розташовані на території автостоянок за адресами: вул. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; вул. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 ; вул. Дем'яна АДРЕСА_6 (на цей АДРЕСА_7 Івана Сірка), 11 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 Суми.
Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 №381-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 №2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змінами) вирішено внести зміни в додаток до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 №2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змінами), а саме: після пункту 1125 доповнити, зокрема, новими пунктами 1126, 1127, 1128, 1129, 1130 такого змісту: « 1126; вул. Матюшенка, 47; літери: «А» адміністративна будівля - 47,7 кв.м; «Б» гараж; «В», «Г», «Е», «К», «М», «Н» - навіси; «Д» убиральня; «Л» контейнер; № 1-4 огорожа; «І» замощення; стоянка автотранспорту;
1127; вул. АДРЕСА_3 , 16/1; літери: «А» адміністративна будівля - 11.3 кв.м, «У» убиральня; № 1-3 огорожа; «І» замощення; стоянка автотранспорту;
1128; вул. АДРЕСА_3 , 16 АДРЕСА_8 2; літери: «А» адміністративна будівля -49,3 кв.м; «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж» - навіси; № 1-5 - огорожа; «І» замощення; стоянка автотранспорту;
1129; вул АДРЕСА_9 Коротченка, 11; літери: «А» адміністративна будівля - 29,9 кв.м; « 1А» побутова будівля - 10,0 кв.м; « 2А» КПП- 7,8 кв.м; «У» убиральня; «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К», «Л», «М», «Н», «П» -навіси; № 1 -4- огорожа; «І» замощення; стоянка автотранспорту;
1130; вул АДРЕСА_9 Коротченка, АДРЕСА_10 ; літери «А» адміністративна будівля -50,8 кв.м; «Б» КПП- 9,3 кв.м; «В», «Г», «Д», «Е», «Ж» навіси; № 1-5 огорожа; І замощення; стоянка автотранспорту».
Приватне виробничо-комерційне мале підприємство «АГРО» є зареєстрованим в установленому порядку суб'єктом господарювання, заснованим на основі приватної власності.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 92 ЦК України ПВКМП «АГРО», як юридична особа, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до Закону та Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладених і нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу ПВКМП «АГРО» набуло право власності на наступне нерухоме майно:
автостоянка №2 «Курська» з відповідними складовими частинами: Будинок чергового літера «А»; Вбиральня літера «Б»; Гараж літера «В»; Навіс літера «Г», Навіси літера «Д», Літера «Е», літера «Ж» та літера «З»; Огорожа 1 -4; Покриття літера « 1», розташована за адресою: АДРЕСА_11 , розміщена на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,5959 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (Договір купівлі-продажу автостоянки від 14 грудня 2018 року, укладений між ТОВ НВП «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГИ» та ПВКМП «АГРО», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №4911);
автостоянка № 3 «Пролісок» з відповідними складовими частинами: Будинок чергового літера «А», навіси літера «Б», літера «В», літера «Г» та літера «Д»; Огорожа 1-3; Покриття літера «І», розташована за адресою: АДРЕСА_3 , розміщена на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,3345 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, (Договір купівлі-продажу автостоянки від 20 лютого 2019 року, укладений між Сумською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та ПВКМП «АГРО», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №733);
автостоянка № 4 «Псел» з відповідними складовими частинами: Будинок чергового літера «А»; Будинок чергового літера «Б»; Гараж літера «В»; Вбиральня літера «Г»; Навіси літера «Д», літера «Е», літера «Ж», літера «З», літера «И», літера «К», літера «Л» та літера «М»; Огорожа 1-5; Покриття літера «І», розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_12 на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3 площею 1,2470 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (Договір купівлі-продажу автостоянки від 14 грудня 2018 року, укладений між ТОВ НВП «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ПВКМП «АГРО», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №4909);
автостоянка №5 «Зарічна» з відповідними складовими частинами: Будинок чергового літера «А»; Навіси літера «Б», літера «В», літера «Г», літера «Д» та літера «Е»; вбиральня літера «Ж»; Огорожа 1 -3; Покриття літера «І», розташована за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,5209 газ цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (Договір купівлі-продажу автостоянки від 20 лютого 2019 року, укладений між Сумською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та ПВКМП «АГРО», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №734);
автостоянка №7 «Заозерна» з відповідними складовими частинами: Будинок чергового літера «А»; Будинок чергового літера «Б»; Будинок чергового літера «В»; Навіси літера «Г», літера «Д», літера «Е», літера «Ж» та літера «И»; Огорожа 1-5; Покриття літера «І», розташована за адресою: АДРЕСА_9 № на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_5 , площею 0,8054 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (Договір купівлі-продажу автостоянки від 14 грудня 2018 року, укладений між ТОВ НВП «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ПВКМП «АГРО», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №4910). |
Право власності ПВКМП «АГРО» на вказане вище нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач у позовній заяві зазначає, що при спробі 01 квітня 2019 року прийняти автостоянки №2 «Курська», №3 «Пролісок», №4 «Псел», №5 « АДРЕСА_13 » та №7 «Заозерна» у фактичне володіння ПВКМП «АГРО» стало відомо, що вказане нерухоме майно перебуває у володінні комунального підприємства «ПАРКІНГ» Сумської міської ради, працівники якого відмовились звільнити ці об'єкти.
За результатами проведеної працівниками ГУ НП у Сумській області перевірки позивачу стало відомо, що рішенням Сумської міської ради від 24 лютого 2016 року №381-MP були внесені зміни до рішення Сумської міської ради від 24 квітня 2013 року №2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми», згідно з якими перелічене у п.п. 1.3.1-1.3.5 позовної заяви нерухоме майно було включене до переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми та передане у користування КП «ПАРКІНГ».
На підставі рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 року №2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 24.02.2016 року №381-MP) право власності на майно, перелічене у п.п. 1.3.1-1.3.5, було зареєстроване за територіальною громадою м. Суми.
Подальшим вивченням позивачем питання набуття територіальною громадою міста Суми права власності на нерухоме майно, що вказане у п.п. 1.3.1-1.3.5 позовної заяви, ним було з'ясовано, що рішенням Сумської міської ради від 16 грудня 2015 року № 112-МР будівлі, розташовані на території автостоянок за адресами АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_14 (фактично нерухоме майно, вказане у п.п. 1.3.1-1.3.5 позовної заяви), відповідно до ст.ст. 327, 328 ЦК України, ст.ст. 25, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було зараховане до комунальної власності територіальної громади м. Суми.
Позивач у позовній заяві стверджує, що належним чином набув право власності на спірне майно за договорами купівлі-продажу, укладених з Сумською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та ТОВ НВП «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», право власності яких на зазначену у відповідних угодах нерухомість підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Позивач вказує, що майно, на яке ПВКМП «АГРО» набуло право власності у встановленому законом порядку, протиправно було зараховане у комунальну власність територіальної громади міста Суми на підставі рішень Сумської міської ради від 16.12.2015 № 112-МР та від 24.02.2016 № 381-МР, що порушує право власності позивача, позбавляючи можливості використовувати власне майно для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.. 79 ГПК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1);
обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (ч. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що територіальна громада може набувати право власності на майно в результаті:
- передачі майна та/або майнових прав безоплатно державою;
- передачі майна та/або майнових прав безоплатно іншими суб'єктами права власності;
- створення майна;
- придбання майна в порядку, встановленому законом.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів (ч. 1); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування можливо, якщо:
1) позивачем є учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який є власником певного майна;
2) права власника порушено і підставою цього порушення є видання правового акту;
3) такий акт не відповідає законові, тобто має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Конституційний Суд України у рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).
Відповідно до висловленої позиції підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів конкретної особи - позивача у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Тетяною Петрівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42590762 від 17.08.2018, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на адміністративну будівлю (стоянка автотранспорту) під літ. А-1,загальною площею 29,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_15 за територіальною громадою міста Суми, форма власності: комунальна.
Підставою виникнення права власності зазначено: рішення «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» № 2289-МР від 24.04.2013; рішення «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змани) № 381-МР від 24.02.2016; лист щодо надання інформації № 05-08-0376 від 10.08.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; лист щодо надання інформації № 05-07-01940-2 від 12.05.2016 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
08.05.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Приходько Іриною Миколаївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42597596 від 17.08.2018, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на громадський будинок (стоянка автотранспорту), загальною площею 50,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 за територіальною громадою міста Суми, форма власності: комунальна.
Підставою виникнення права власності зазначено: рішення «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» № 2289-МР від 24.04.2013; рішення «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змани) № 381-МР від 24.02.2016; лист щодо надання інформації № 05-08-0376 від 10.08.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
08.05.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Божок Ольгою Миколаївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41035375 від 11.05.2018, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на громадський будинок (стоянка автотранспорту «Пролісок»), загальною площею 11,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за територіальною громадою міста Суми, форма власності: комунальна.
Підставою виникнення права власності зазначено: рішення «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» № 2289-МР від 24.04.2013; рішення «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змани) № 381-МР від 24.02.2016; лист щодо надання інформації № 05-07-01940.4 від 12.05.2016 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
08.05.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Куць Світланою Миколаївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42596908 від 17.08.2018, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на адміністративну будівлю, загальною площею 49,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 за територіальною громадою міста Суми, форма власності: комунальна.
Підставою виникнення права власності зазначено: рішення «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» № 2289-МР від 24.04.2013; рішення «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змани) № 381-МР від 24.02.2016; лист № 05-08-0376 від 10.08.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
08.05.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Матусенко Тетяною Петрівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42589621 від 17.08.2018, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на адміністративну будівлю (стоянка автотранспорту) під літ. А-1,загальною площею 47,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за територіальною громадою міста Суми, форма власності: комунальна.
Підставою виникнення права власності зазначено: рішення «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» № 2289-МР від 24.04.2013; рішення «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми» (зі змани) № 381-МР від 24.02.2016; лист щодо надання інформації № 05-08-0376 від 10.08.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; лист щодо надання інформації № 05-07-01940.5 від 12.05.2016 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
Наведені відомості підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, реєстрація прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна № 162352136 від 05.04.2019, № 162352184 від 05.04.2019, № 162346179 від 05.04.2019, № 162351975 від 05.04.2019, № 162352078 від 05.04.2019.
Судом досліджено, що листами № 05-08-0376 від 10.08.2018, 05-07-01940-2 від 12.05.2016, № 05-07-01940.4 від 12.05.2016, № 05-07-01940.5 від 12.05.2016, які визначено в якості підстав виникнення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області повідомило Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, що відповідно до наданої Фондом державного майна України інформації на даний час відомості про об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 , з метою внесення до Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності не надавались, тому в ньому зазначене майно не обліковується.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до договорів купівлі-продажу набув право власності на автостоянку № 2 «Курська» ( АДРЕСА_11 /№) 14.12.2018; на автостоянку № 3 «Пролісок» (м. Суми, вул. АДРЕСА_3 , буд. б/№) 20.02.2019; на автостоянку № 4 «Псел» ( АДРЕСА_1 .Лушпи, буд. б АДРЕСА_16 ) 14.12.2018; на автостоянку № 5 « АДРЕСА_13 » ( АДРЕСА_3 б АДРЕСА_16 ) 20.02.2019; на автостоянку № 7 «Заозерна» ( АДРЕСА_15 буд. б/№) 14.12.2018.
Судом установлено та підтверджено всіма учасниками справи, що вищезазначені об'єкти нерухомості комунальної власності та ті, право власності на які зареєстровано за позивачем, не зважаючи на деяку різницю в адресах, є одними і тими ж об'єктами.
Отже набуття, а потім і реєстрація, прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна (стоянки автотранспорту) за територіальною громадою м. Суми відбулось задовго до того, як позивач придбав автостоянки у ТОВ «НВП «Геоінформаційні технології» та Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Як свідчать матеріали справи, право власності на вищезгадані автостоянки до відчуження позивачеві Сумською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів зареєстровано лише 22.10.2018.
Придбане позивачем майно є майном комунальної власності, яке перебуває на сформованих земельних ділянках комунальної власності, що належать територіальній громаді м. Суми.
Таким чином, прийняття відповідачем оспорюваних рішень не порушувало права власності позивача на стоянки автотранспорту, оскільки у нього на той момент не існувало таких майнових прав і відповідно права на оскарження рішень Сумської міської ради № 112-МР від 16.12.2015 і № 381-МР від 24.02.2016. Ці рішення є чинними і на сьогоднішній день.
Оскільки позивач вважає, що оскаржені ним рішення органу місцевого самоврядування перешкоджають реалізації його права власності, суд, вирішуючи цей спір, також враховує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону).
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що вперше право власності на спірні автостоянки зареєстровано за відповідачем і відповідні записи в Державному реєстрі прав не скасовано, а тому вони є достовірними. Будь-які інші відомості не можуть мати місце, доки існує первісний запис, який не скасовано у спосіб і порядок, визначений законом.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про
повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 (далі - Порядок державної реєстрації), для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач або інші особи мають відношення до створення, володіння чи користування стоянками автотранспорту на час прийняття оскаржуваних рішень та що ними здійснювалися спроби оспорити їх; що це нерухоме майно вибувало з власності територіальної громади міста Суми та про що свідчать відповідні відомості Державного реєстру прав.
Зазначене також не спростовується наявними у справі копіями договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовані стоянки, що укладені між Сумською міською радою та Сумською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів, строк дії яких сплинув до прийняття оскаржених рішень.
За таких обставин твердження позивача про порушення його прав і інтересів у зв'язку з прийняттям та існуванням спірних рішень відповідача не відповідає наявним у матеріалах справи доказам і положенням чинного законодавства.
Крім того суд вважає за доцільне висловити свою думку з приводу того, що позивач не знав про володіння автостоянками третьою особою - комунальним підприємством. Позивач, придбаваючи майно та діючи добросовісно відповідно до приписів актів цивільного законодавства України, міг і повинен був перевірити правовий статус нерухомості, яка існує в натурі, експлуатується, обслуговується та охороняється, підписав акти приймання-передачі купленого товару. Позивач не вірно оцінює, що порушення його прав відбувається з боку відповідача, оскільки договори купівлі-продажу укладено ним не з Сумською міською радою як власником стоянками автотранспорту.
Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстави для визнання незаконними та скасування рішень Сумської міської ради, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено 29.08.2019.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко