Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2190/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків
про стягнення 10141,04 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача боргу у загальній сумі 10141,04 грн., у тому числі: пеня у сумі 8305,15 грн. та 3% річних у сумі 1835,89 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2190/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14 серпня 2019 року на 11:20 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.
31 липня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" подано відзив (вхідний № 18405) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
31 липня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" подано клопотання (вхідний № 18407) про зменшення пені.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.
Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 14 серпня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні 14 серпня 2019 року підтримує клопотання про зменшення пені на 90%
Представник позивача у судовому засіданні 14 серпня 2019 року проти клопотання відповідача про зменшення пені на 90% заперечує, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 14 серпня 2019 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог не заперечує та просить зменшити пеню на 90%.
Протокольною ухвалою від 20 серпня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 20 серпня 2019 року до 11:20 годин.
Представник відповідача у судовому засіданні 20 серпня 2019 року підтримує клопотання про зменшення пені на 90%
Представник позивача у судовому засіданні 20 серпня 2019 року проти клопотання відповідача про зменшення пені на 90% заперечує, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 20 серпня 2019 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог не заперечує та просить зменшити пеню на 90%.
Протокольною ухвалою від 20 серпня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 21 серпня 2019 року до 10:20 годин.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві відповідач не заперечує проти вимог про стягнення 1835,89 3% річних, але просив суд зменшити розмір пені на 90% та повернути позивачу 50% сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (споживачкм, відповідачем) було укладено договір №1221/1718-ТЕ-32 постачання природного газу.
04 квітня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1221/1718-ТЕ-32 постачання природного газувід 26 вересня 2017 року.
Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно пункту 2.1. договору та з урахуванням додаткової угоди № 1, постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 170,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): квітень 170,0, травень 0,0.
Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2018 році, зазначаються щомічно в актах приймання-передачі природного газу.
На виконання умов договору, позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" природний газ на загальну суму 9144570,04 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31 жовтня 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 31 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 31 березня 2018 року, від 30 квітня 2018 року
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, в порушення умов укладеного договору, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості та стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8305,15 грн. пеня у сумі та 1835,89 грн. 3% річних.
Також, до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, зменшення пені на 90% та повернення позивачу 50% сплаченого судового збору.
Згідно частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Згідно частин 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву про визнання позову, судом встановлено, що її підписано уповноваженим представником відповідача (діючого на підставі довіреності № 146 від 26 березня 2019 року) і вона не суперечить вимогам діючого законодавства України, тому суд приймає визнання відповідачем заявлених Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позовних вимог.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач вказував, що зобов'язання по договору від 26 вересня 2017 року були виконані відповідачем повністю, основний борг сплачувався в добровільному порядку, лише залишок боргу був сплачений із затримкою. Прострочення оплати було незначним та спричинено несвоєчасними розрахунками населення, несвоєчасним оформленням державою пільг та субсидій по спільним протокольним рішенням, та неотриманням своєчасно компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла в зв'язку із зростанням ціни на газ, оскільки природний газ по договору постачається виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в час дії договору в 2017 році складав 2765207,00 грн., на підтвердження чого відповідач посилався на протоколи уповноваженої комісії Харківської обласної державної адміністрації - територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах №3 від 09 червня 2017 року, та №2 від 15 червня 2018 року.
Відповідач стверджував, що населення несвоєчасно проводить розрахунки, а надходження коштів за результатами судового врегулювання спорів відбувається із затримками і не в повному обсязі. Майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" є критичним, підприємство має збитки за 2018 рік в розмірі 4 млн 4673 тис. гривень. Всі отримані кошти від населення за теплову енергію направлялись на рахунки в Ощадбанку із спеціальним режимом використання та на користь НАК "Нафтогаз України" в той же день відраховувалось та сплачувалось від 80% до 95% отриманих коштів на оплату поточної заборгованості за газ.
На підтвердження викладених обставин відповідачем надано перелік споживачів бюджетних організацій, витяги з протоколів комісії про різницю в тарифах, довідку про структуру споживачів тепла по відпуску теплової енергії, довідку про корисний відпуск теплової енергії, аналітичну довідку щодо тарифу на теплову енергію для населення, структуру тарифу на теплову енергію, копії балансу, звіту про фінансові результати за 2018 рік та копії постанов НКРЕКП.
Також, відповідач вказував на надмірність нарахованих позивачем санкцій оскільки нараховані відсотки в повній мірі компенсують всі негативні наслідки для кредитора, що виникли в результаті прострочення зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання умов укладеного сторонами договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, ступінь загального виконання зобов'язання та особливості бюджетного фінансування, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов'язань та з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій частково - на 50%.
Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 1835,89 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 1835,89 грн.
З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" 4152,57 грн. пені, 1835,89 грн. 3% річних.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене, подання відповідачем заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд вбачає наявність підстав для повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду та покладення судових витрат по сплаті судового збору в іншій частині на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, буд. 3, код ЄДРПОУ 31555944) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4152,57 грн. пені, 1835,89 грн. 3% річних та 960,50 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету 960,50 грн. судового збору (50% сплаченого судового збору при поданні позову, згідно платіжного доручення №7005875 від 25 червня 2019 року).
Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "27" серпня 2019 р.
Суддя П.В. Хотенець